Ухвала суду № 53947525, 11.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 р. Справа № 876/2607/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засіданняМалетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та зобовязання провести перерахунок призначеної пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

02.02.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області в перерахунку пенсії та зобовязати призначити йому пільгову пенсію шляхом перерахунку із врахуванням пільгового стажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що звернувся із заявою до відповідача за призначенням пенсії на пільгових умовах по стажу роботи із врахуванням кратності стажу за період роботи з 23.05.1981р. по 23.10.1984р., та з 13.03.1989р. по 05.10.1989р. на Крайній Півночі. Проте йому було відмовлено у такому перерахунку, а відтак таку відмову вважає незаконною та такою, що порушує його права, які передбачені Законом.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015 року позовні вимоги за період з липня 2013 року по 01 серпня 2014 року залишено без розгляду.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком та в зарахуванні пільгового стажу. Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком, зарахувавши період роботи з 23.05.1981р. по 23.10.1984р., з 13.03.1989р. по 05.10.1989р., як трудовий стаж, зароблений в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Перерахунок та виплату пенсії провести з 02.08.2014 року.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне зясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідно до зазначених Указів пільги відносно кратності стажу поширювалося тільки на тих робітників, які уклали письмові трудові договори про роботу на Крайній Півночі і в прирівняних місцевостях. Інші пільги могли нараховуватись і без укладення трудових договорів.

Вважає, що із заявою щодо перерахунку пенсії із врахуванням пільгового обчислення трудового стажу позивач звернувся до управління тільки в грудні 2014 року. Жодного разу, з часу призначення позивачу пенсійних виплат, він не звертався до УПФУ щодо пільгового обчислення трудового стажу за час роботи в районах КП та місцевостях прирівняних до районів КП.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не зявились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт на посаді бурильника, бурового майстра інженера по бурінню Стрийського УБР під час виконання підприємством робіт в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в період з 23.05.1981 року по 23.10.1984 рік, з 13.03.1989 року по 05.10.1989 рік, що підтверджується копіями сторінок трудової книжки позивача.

Разом з тим, згідно до постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 10.11.1967р. № 1029, Ханти-Мансійський автономний округ відноситься до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області-до районів Крайньої Півночі.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтора разовому розмірі за періоди його роботи з 23.05.1981 року по 23.10.1984 рік, з 13.03.1989 року по 05.10.1989 рік, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Пенсійне забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, здійснюється згідно з Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року.

Відповідно до ст.1 зазначеної Угоди, громадяни сторін, що домовляються, які працювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав, мають право на пенсію по старості(за віком) зокрема, чоловіки-по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі Указ від 10 лютого 1960 року), постанови ОСОБА_2 Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 26 вересня 1967 року (№ 1908400-67) «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наявність письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01.01.1991р. на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із положеннями ст. 24 Кодексу законів про працю Української РСР від 01.06.1972 року, (в редакції, що діяла на момент виникнення трудових відносин між скаржником та роботодавцями), трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Таким чином, при укладанні трудового договору письмова форма договору в обовязковому порядку не вимагається. А згідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, аналогічні положення були закріплені в статті 15 Кодексу про працю РСФСР від 09.12.1971р., що діяли на момент перебування у трудових відносинах апелянта з роботодавцями. Відповідно до ст.39 цього Кодексу «трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника». Разом з тим, гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення, передбачені Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 15.01.1993р. Відповідно до ст. 4 вказаної Тимчасової Угоди, при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, прирівнених до районів Крайньої Півночі, до 01.01.1991р., на підставі ст.1 даної Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 23.05.1981 року по 23.10.1984 рік, з 13.03.1989 року по 05.10.1989 рік працював в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, що підтверджується трудовою книжкою.

Із наявних документів вбачається, що позивач користувався пільгами відповідно до Указу Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Відповідно до постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1029 Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.

На переконання колегії суддів, головними документами, що підтверджують право на пільгове обчислення стажу, є: трудова книжка з позначкою (штампом) про те, що особа працювала в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користувалася пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами; довідка про те, що особа працювала в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Вказані документи долучені позивачем до матеріалів справи .

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015 року у справі № 338/158/15-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_2