ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К А Р Ї Н И
14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого - судді - Бутенка В.І.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.І.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення , -
в с т а н о в и л а :
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що вона є інвалідом другої групи - учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і перебуває на обліку в Центрально-Міському УПСЗН м. Макіївки.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), їй передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати.
Зазначала, що оскільки розмір мінімальної заробітної плати у 2002 році складав 185 грн., у 2003 році - 237 грн. та у 2004 році 262 грн., їй належало до сплати 3420 грн., проте відповідачем виплати здійснювались у розмірі 26,70 грн. за кожен рік.
Враховуючи викладене, просила стягнути різницю у сумі 3339,90 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 20 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення відмовлено.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В касаційній скарзі вона посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що суди як першої, так і апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини, які мають значення у справі, проте неправильно застосували норми матеріального права, що і призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач правомірно керувався положеннями Закону № 796-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 р. № 836 (далі - Постанова КМУ № 836), згідно з якими щорічна допомога на оздоровлення за ці роки інвалідам 2-ої групи була встановлена у розмірі 26,70 грн. (встановленому зазначеною Постановою КМУ ще у 1996 році).
Однак з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ої категорії та інвалідом 2-ої групи.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 2-ої групи виплачується у розмірі п'ятьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від № 836 від 26.07.1996 року, якою керувались і суди, встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цим законом встановлено розмір такої допомоги як кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати величину на час виплати.
Як вбачається зі змісту Законів України( № 1766-ІІІ від 01.06.2000р., № 2896-ІІІ від 13.12.2001р., № 1328-IV від 25.11.2003 р. та № 372- IV від 26.12.2002 р. із змінами, внесеними Законом України № 849- IV від 22.05.2003р.), що приймались у період 2000-2004 років стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З моменту прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року встановлені нею розміри щомісячної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.
В зв'язку з цим колегія суддів відзначає також, що відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Колегія суддів вважає, що дії відповідача по виплаті щомісячної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є такими, що порушують конституційні права ОСОБА_1 на здоров'я та належний соціальний захист.
Враховуючи викладене, а також те, що Верховною Радою України, ні Кабінетом Міністрів України за вищезазначений період не приймалось рішень щодо подальшого врегулювання питання виплати та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст. 48 згаданого Закону та норми відповідних Законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати за час, що сплив після прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року.
Оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, прийняті судові рішення, відповідно до ст. 229 КАС України, підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.
З урахуванням отриманої Файналовою С.В. суми 80 грн. 10 коп. та розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати :
листопад 2003 року - 185 грн.,
вересень 2004 року - 205 грн.,
березень 2005 року - 262 грн.,
на користь позивачки підлягає стягненню 3179 грн. 90 коп. (185 грн.х5 + 205 грн.х5 + 262 грн.х5 - 80,10 грн.).
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 229, 230 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 20 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2006 року скасувати, задовольнивши частково позов ОСОБА_1.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради Донецької області (код ЄДРПОУ 25987817 м. Макіївка, вул. Леніна, 19) на користь ОСОБА_1 3179,90 грн..
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
С у д д і :
Судове рішення № 539468, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 14.02.2007. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № к-12152/06. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: