Рішення № 5394669, 30.03.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "30" березня 2009 р. по справі № 6/148/21-64

Господарський суд Волинської області під головуванням судді заступника голови господарського суду Пахолюк В.А., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»

до Підприємця ОСОБА_3

про стягнення 6999,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Струтинський О.В. дов. від 16.03.2009 р.,

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», звертаючись до суду з позовом просить стягнути з відповідача Підприємця ОСОБА_3 6999,20 грн. заборгованості за неналежне виконання зобовязань за договором зберігання, в т.ч. 5384,00 грн. вартість втраченого товару та 1615,20 грн. штрафу.

В обгрунтування позовних вимог посилається на договір відповідального зберігання № 2651/2006 в/з від 1.08.2006 р., акт приймання-передачі № 1 від 01.08.2006 р., інвентаризаційний опис станом на 27.11.2008 р., вимогу про повернення товару.

Позивач в судовому засіданні та в поданих письмових поясненнях № 26-03/2009 р. від 26.03.09. позовні вимоги підтримує.

Відповідач письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не подав, в судове засідання не прибув, причин незявлення не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не подані, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»та Підприємцем ОСОБА_3 укладено договір відповідального зберігання № 2651/2006 в/з.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору про зберігання.

Згідно зі ст.ст.936, 946 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

На виконання п.п.1.1., 2.1. договору позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу пневматичні шини для вантажного автотранспорту (продукцію) в кількості чотирьох штук, загальною вартістю 5384,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 01.08.2006 р.

Відповідно до п.3.4.2. відповідач зобовязався повернути продукцію в дводенний термін за першою вимогою.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини «зберігача», останній відшкодовує «власникові»її повну вартість.

24.11.2008 р. відповідачу була направлена вимога № 980 від 22.11.2008 р. про необхідність повернення продукції, або сплати повної її вартості, як це передбачено п.5.2. договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання до договором відповідального зберігання № 2651/2006 в/з від 1.08.2006 р.

Водночас, відповідач взяті на себе зобовязання належним чином не виконав, на вимогу позивача продукцію не повернув. Як вбачається з інвентаризаційного опису, складеного позивачем станом на 27.11.2008 р. передана на зберігання продукція на складі відсутня.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 5384,00 грн. вартості неповерненого товару підставна та підлягає до задоволення.

Разом з тим, відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, якщо це становлено договором або законом.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за неналежне виконання умов договору «зберігач»зобовязується сплатити «власнику»штраф у розмірі 30% від вартості втраченого товару.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1615,20 грн.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 118 грн. слід покласти на нього відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд, керуючись ст.ст.11, 526, 546, 548, 936, 946 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в Любомльському відділенні ВГРУ «Приватбанк», МФО 303440, ідент. номер НОМЕР_1) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ - ДАЛЬНОБОЙ» ( 07400, Київська обл., м. Бровари, вул.. Богунська, 26 В, код ЄДРПОУ 33212540, п/р № 26005030806900 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, свід.платн. ПДВ № 13640649)

6999,20 грн. заборгованості, в т.ч. 5384,00 грн. вартості втраченого товару та 1615,20 грн. штрафу, а також 102,00 грн. в повернення витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заступник голови

господарського суду

Волинської області, суддя В.А.Пахолюк