Ухвала суду № 53946673, 18.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7687/15 Справа № 200/11343/14 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

18 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Надра» у липні 2014 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором /а.с.2-3/.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2006 року, станом на 16.05.2014 року в сумі 10612, 29 доларів США та 47329,67 грн., яка складається з заборгованості по кредиту 3742,77 доларів США, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом 6869,52 доларів США, штрафу у розмірі 30943,57 грн. та пені за період з 16 травня 2013 року по 15 травня 2014 року 16386,10грн., вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 31/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.50-54/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 19 вересня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № 8/2006/840-МК12/110-Е, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було видано кредит на споживчі потреби в розмірі 4000 доларів США, строком по 18 березня 2008 року включно, із сплатою 24% річних за користування кредитними коштами /а.с.4/.

Кредитні кошти були отримані відповідачем, що підтверджується заявою на видачу готівки № 721 від 19 вересня 2006 року /а.с. 5/.

За кредитним договором відповідач зобов'язалася використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та у строки обумовлені кредитним договором (п. 1.1-1.4, 5.1 кредитного договору).

Пунктом 8 кредитного договору сторони погодили відповідальність за неналежне виконання зобовязань і порушення позичальником умов щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

У порушення умов кредитного договору від 19 вересня 2006 року, відповідач свої зобовязання виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 16 травня 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 10612, 29 доларів США та 47329,67 грн., яка складається з заборгованості: по кредиту у розмірі 3742,77 доларів США; заборгованості по відсоткам - 6869,52 доларів США; штраф 30943, 57 грн. та пені у розмірі 16386,10 грн., що підтверджується даним позивачем розрахунком заборгованості /а.с.6-12/.

Встановивши зазначені обставини та враховуючи наведені норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра».

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було досліджено всіх обставин по справі, оскільки ухвалюючи рішення суд керувався лише доводами позивача про неналежне виконання зобовязань відповідача за спірним кредитним договором та не прийняв до уваги, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, та просить застосувати норми ст. 256-258 ЦК України до даних правовідносин.

Але з цим погодитися не можна, оскільки виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність без заяви сторони у спорі застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності повязана лише із наявністю про це заяви сторони. Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-25цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності до даних правовідносин до ухвалення рішення по справі.

Враховуючи норми ст. 303 ЦПК України, якими закріплено що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, отже позбавлений можливості застосувати положення ст.256-258 ЦК України без заяви відповідача до ухвалення оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_3