Ухвала суду № 53945699, 30.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7503/15 Справа № 185/8120/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, уточнивши її в подальшому, на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2014 року з заявника на користь ПАТ КБ «Приватбанк» була стягнута заборгованість за споживчим кредитом, а саме, за покупку товару у магазині «АБВ-Техніка», який він вважає заставленим майном. Тому вважає за можливе повернути зазначене майно стягувачу, без проведення стягнень з його заробітної плати. Крім того, у зв'язку з поданням апеляційної скарги на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2014 року, просить зупинити виконавче провадження.

На підставі викладеного заявник просив суд скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2015 року та зупинити виконавче провадження № 47133915.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 від 01.04.2015 року відносно ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 09.02.2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 8858,22 грн.

Під час здійснення примусового виконання рішення суду держаним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з Павлоградським управлінням по монтажу, демонтажу та ремонту гірничорятувального обладнання ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля».

Встановлено, що стягувач за виконавчим листом не заперечував щодо стягнення боргу за виконавчим документом із заробітної плати боржника.

Відповідно до постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 06.05.2015 року державним виконавцем було звернуто стягнення на заробітну плату боржника, та на даний час за місцем роботи боржника бухгалтером проводяться утримання з його заробітної плати на погашення заборгованості за виконавчим листом, витрат виконавчого провадження та сум виконавчого збору.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що державний виконавець Стражник Г.І. діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».Крім того, заявником не був доведений той факт, що заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасоване або є таким, що не підлягає виконанню, а наявність апеляційної скарги на зазначене рішення суду не може встановлювати вищезазначене, тому суд дійшов висновку про недоведеність заявника про те, що рішення суду не підлягає виконанню. Також, суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги заявника щодо зупинення виконавчого провадження, так як в порядку судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до розділу УІІ ЦПК України, такі повноваження суду, як зупинення виконавчого провадження, не передбачені, а регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Зясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив ухвалу, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 57 та 68 ЗУ «Про виконавче провадження», у звязку з чим не врахував обовязок державного виконавця накласти арешт на майно, яке фактично згідно умов договору є предметом застави, а в разі недостатності сум від реалізації цього майна вже тоді звернути стягнення на заробітну плату. Тому апелянт вважає дії державного виконавця протиправними та такими, що порушують його законні права.

Проте, з такими доводами апелянта погодитися не можна з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», та державний виконавець діях у межах наданих йому законом повноважень.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що

стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Згідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналогічні роз'яснення викладені у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Однак, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції апелянт не надав належних доказів неправомірності дій державного виконавця.

А тому, враховуючи те, що боржник ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з Павлоградським управлінням по монтажу, демонтажу та ремонту гірничорятувального обладнання ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля», державний виконавець обрав вірний спосіб стягнення боргу за виконавчим документом, а саме із заробітної плати боржника.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі зясував права та обовязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями самих сторін.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б привести до скасування ухвали, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а ухвала суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року про відмову в задоволенні скарги залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_4