Постанова № 53944504, 24.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3311/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив обставини, які спонукали позивача до звернення з адміністративним позовом. Водночас, при вирішенні справи суд вважав встановленими ті обставини, що мають значення для справи, які не є доведеними. Зазначене призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, в період з 19 листопада 2012 року по 07 лютого 2013 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання ТОВ «Київріанта» законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 грудня 2009 року по 31 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт від 21 лютого 2013 року №0005/2013/156000000/00452417.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.226 Митного кодексу України, п.п.5, 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі» від 17 липня 2003 року №1089, вимог Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, приміток до Групи 18 УКТЗЕД, затверджених Законом України «Про Митний тариф України»; недотримання умов застосування митного режиму «магазину безмитної торгівлі» та невірна класифікація товарів, що призвели до порушення товариством вимог ст.7 Закону України «Про Єдиний митний тариф», ст.3 Закону України «Про акцизний збір», ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», пп.214.1.2 п.214.1 ст.214 Податкового кодексу України, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, заперечення залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №40 від 22 березня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на суму 39653,25 грн. (з яких: 31917,44 грн. - основний платіж та 7735,81 грн. - штрафні фінансові санкції);

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №41 від 22 березня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 107940,76 грн. (з яких: 87020,51 грн. - основний платіж та 20920,25 грн. - штрафні фінансові санкції);

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №42 від 22 березня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на виноробну продукцію» на суму 480,63 грн., (з яких: 384,50 грн. - основний платіж та 96,13 грн. - штрафні фінансові санкції);

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №43 від 22 березня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на спирт» на суму 17997,12 грн., (з яких: 14405,16 грн. - основний платіж та 3591,96 грн. - штрафні фінансові санкції);

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №44 від 22 березня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну» на суму 3342,53 грн. (з яких: 2687,82 грн. - основний платіж та 654,71 грн. - штрафні фінансові санкції).

Підставою для визначення митним органом податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій стали, на думку відповідача, допущені ТОВ «Київріанта» порушення митних правил, а саме недотримання умов застосування митного режиму магазину безмитної торгівлі.

Зокрема, згідно вимог законодавства України, товари, що реалізуються магазинами безмитної торгівлі, можуть бути відчужені виключно фізичними особам, які від'їжджають за кордон, за умови пред'явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України. Підтвердженням обставини, що особа має право на придбання товару в магазині безмитної торгівлі, є пред'явлення нею касиру відповідних документів, дані яких вказуються у касовому або товарному чеках, що фіксують факт продажу товару.

Здійснюючи перевірку, митний орган встановив непоодинокі випадки невідповідності даних щодо номеру рейсу та/або часу продажу товару, що містилися в касових чеках ТОВ «Київріанта», відомостям, отриманим в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», щодо дійсної дати та фактичного часу виконання цих авіарейсів. Так, в окремих випадках час продажу товару в магазині безмитної торгівлі був зазначений пізніше ніж фактично було здійснено виліт повітряного судна, номер рейсу якого зазначений у чеку, або ж зазначені у чеку рейси взагалі не здійснювалися в день проведення розрахункової операції.

Зважаючи на виявлені обставини, митним органом було здійснено висновок щодо реалізації позивачем товару на митній території України, в обхід митного контролю та без справляння відповідних платежів, у зв'язку із чим були прийняті вищезазначені податкові повідомлення-рішення, оскаржені позивачем до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2015 року касаційну скаргу позивача задоволено частково - прийняті у справі судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Як вбачається з тексту зазначеної ухвали, суд касаційної інстанції вказав, що покладені в основу висновків судів попередніх інстанцій доводи відповідача, а саме невідповідність інформації в касових чеках щодо дати/часу відправлення рейсу, самі по собі не можуть бути підтвердженням недотримання підприємством умов застосування митного режиму «магазину безмитної торгівлі».

Разом з тим, під час нового розгляду справи Київським окружним адміністративним судом було винесено постанову, якою позов ТОВ «Київріанта» знову було залишено без задоволення. Зазначена постанова й була оскаржена позивачем в апеляційному порядку.

Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу, що відповідно до вимог ст.227 КАС України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких були скасовані судові рішення, є обов'язковими для судів нижчих інстанцій при новому розгляді справи.

Водночас, як вбачається з оскаржуваної постанови, Київським окружним адміністративним судом зазначена імперативна вимога закону була недотримана, жодних нових доказів на підтвердження правомірності висновків митного органу, крім тих, що були в розпорядженні судів під час первинного розгляду справи, до матеріалів справи відповідачем не долучалися та судом не витребовувалися. Висновки суду першої інстанції під час нового розгляду справи в частині правомірності податкових повідомлень-рішень фактично дублюють висновки судів у вже прийнятих рішеннях в цій справі, які в подальшому були скасовані Вищим адміністративним судом України.

За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла наступних висновків:

ТОВ «Київріанта» здійснює діяльність із застосуванням митного режиму «магазин безмитної торгівлі».

Згідно ст.ст.225, 226 Митного кодексу України (в редакції від 11 липня 2002 року) магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання. Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.5, 6 Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1089, магазинами безмитної торгівлі реалізуються товари у пунктах пропуску на митному кордоні України або на транспортних засобах, що виконують міжнародні рейси, фізичним особам, які від'їжджають за кордон, за умови пред'явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України.

Факт продажу товару підтверджується касовим або товарним чеком з послідовною нумерацією (у двох примірниках), у якому повинні зазначатися номер рейсу або реквізити документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю, ідентифікаційний код товару і його вартість. Оригінал чека видається пасажирові, який придбав товар, а копія зберігається у магазині безмитної торгівлі протягом не менш як трьох років.

Згідно пп.14.1.254 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) умовне звільнення від оподаткування податком на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України - звільнення від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі розміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму.

Відповідно до пп.206.2.3 п.206.2 ст.206 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) у разі ввезення товарів на митну територію України залежно від митного режиму, у який розміщуються ці товари, оподаткування здійснюється у такому порядку: у митному режимі магазину безмитної торгівлі застосовується повне умовне звільнення від оподаткування;

Згідно пп.213.3.3 п.213.3 ст.213 Податкового кодексу України до операцій з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування, відноситься, зокрема, ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, якщо при цьому згідно із законодавством не справляється податок на додану вартість у зв'язку з розміщенням товарів (продукції) у митному режимі магазину безмитної торгівлі.

Таким чином, обов'язок зі сплати суми податкового зобов'язання, на яку було надано умовне звільнення, виникає виключно у випадку порушення умов митних режимів, яке унеможливлює застосування податкової пільги у зв'язку із відсутністю підстави для її надання.

Отже вищезазначені норми матеріального права судом першої інстанції було визначено правильно.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз цих правових норм в сукупності вказує на те, що нормами податкового та митного законодавства право продажу товарів у магазині безмитної торгівлі надається лише особам, які від'їжджають за кордон, і тільки за умови наявності відповідних відомостей в касовому чеку.

Разом з тим, аналізуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що положення Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1089, зобов'язують продавця зазначити в касовому чеку, який фіксує продаж товару, відомості про рейс покупця, однак, не встановлюють обов'язок продавця здійснювати перевірку часу відправлення транспортних засобів і перетинання ними державного кордону України під час продажу товарів в магазинах безмитної торгівлі.

Матеріалами справи підтверджується, що касові чеки позивача містять необхідну інформацію про рейси, хоча ця інформація подекуди і є недостовірною.

Колегія суддів погоджується з тим, що недостовірність інформації, зазначеної в касових чеках позивача, дозволяє здійснити припущення, що товари, факт реалізації яких підтверджується цими чеками, в дійсності не були придбані особами, що виїжджали за межі України.

Водночас, рішення суду, як і рішення суб'єкта владних повноважень, не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не спростовано посилання ТОВ «Київріанта» на допущені касиром помилки при внесенні даних про авіарейс до касового чеку, оскільки ці дані не вносилися автоматично. Крім того, суб'єктом владних повноважень всупереч ч.2 ст.71 КАС України не встановлено факт реалізації позивачем товарів в обхід митних правил на митній території України, як необхідної передумови для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Вищезазначене з урахуванням відсутності обов'язку у касира перевіряти достовірність відомостей про рейс, зазначених в проїзному документі, що надається пасажиром, а також відсутність будь-яких даних щодо вини ТОВ «Київріанта»/його окремих співробітників, про що, зокрема, могли б свідчити докази свідомої реалізації ними товару покупцям всупереч вимогам митного режиму «магазин безмитної торгівлі», не дозволяє дійти обґрунтованого висновку про законність та правомірність податкових повідомлень-рішень.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу застосування до позивача санкцій за неправильну класифікацію товарів згідно УКТЗЕД, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відніс один з товарів, що ним реалізовувалися, а саме продукти Kinder Schoko-bons до товарної підкатегорії 1806 90 19 00 згідно з УКТЗЕД. Водночас, відповідачем за наслідками перевірки вказаний товар віднесено до коду 1806 90 31 00 УКТЗЕД. Наявність помилок митного органу при визначенні класифікації товарів у ході перевірки ТОВ «Київріанта» підтверджено рішенням Міністерства доходів і зборів України, винесеним за результатами розгляду скарги ТОВ «Київріанта». У зв'язку із підтвердженою неправильною класифікацією, а також спростованим вище податковим зобов'язанням платника податку, відповідно не підлягають стягненню також і нараховані митним органом штрафні санкції згідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року №40, №41, №42, №43, №44 ґрунтуються на припущеннях, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 22 березня 2013 року №40, №41, №42, №43, №44, винесені Київською обласною митницею.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.