Ухвала суду № 53944432, 23.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 756/4742/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Богдан О.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено, визнанні протиправними дії відповідача щодо відмови у виконанні рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2013 про примусове стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 40083,96 грн; зобов'язано відповідача стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 40083,96 грн; також, зобов'язано відповідача подати у місячний строк з дня набрання даною постаново законної сили звіт про її виконання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року задоволено заяву позивача щодо невиконання постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22.09.2014; встановлено відповідачу новий строк подання звіту про виконання постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22.09.2014 у даній справі - 1 місяць з дати набрання чинності ухвалою; накладено на керівника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві ОСОБА_3 штраф за невиконання постанови суду та подання звіту про виконання в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 12180,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено, визнанні протиправними дії відповідача щодо відмови у виконанні рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2013 про примусове стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 40083,96 грн; зобов'язано відповідача стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 40083,96 грн; також, зобов'язано відповідача подати у місячний строк з дня набрання даною постаново законної сили звіт про її виконання.

Відповідно до частини першої та п'ятої статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Отже, постанова Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року набрала законної сили 18.02.2015, відповідно, відповідач повинен був надати звіт про виконання судового рішення до 18.03.2015.

Задовольняючи заяву позивача щодо невиконання відповідачем рішення суду, встановлюючи відповідачу новий строк подання звіту про виконання рішення суду та застосовуючи штраф, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів виходив з наступного.

Положення статті 267 КАС України визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

Частинами першою, другою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого його ухвалено, подати у встановлений судом строк звіт про виконання цього рішення. За наслідками розгляду звіту або у разі його неподання суддя ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на винну посадову особу штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

До такого висновку також дійшов Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, яким визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частин другої, третьої, шостої, восьмої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають право суду накладати штрафи на посадових осіб, у тому числі керівників колегіального органу, за невиконання суб'єктом владних повноважень постанови суду або неподання звіту про виконання судового рішення.

Отже, вказаними вище положеннями статті 267 КАС України надано право суду накладати штрафи на посадових осіб за не тільки невиконання суб'єктом владних повноважень постанови суду, а і за неподання звіту про виконання судового рішення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві не подано звіт про виконання постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року у строк до 18.03.2015.

Згідно частини четвертої та п'ятої статті 267 КАС України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.

За таких обставин, суд першої інстанції відповідно частини другої, четвертої та п'ятої статті 267 КАС України обґрунтовано на підставі клопотання позивача встановив відповідачу новий строк подання звіту про виконання рішення суду та застосовував штраф.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом було установлено достатній строк для того що б суб'єкт владних повноважень виконав судове рішення у визначений рішенням спосіб.

Також колегія суддів зазначає, що про дату, час і місце розгляду питання щодо виконання рішення Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві було повідомлено належним чином, проте представник останнього в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що у разі з'явлення представника відповідача в судове засідання, останній міг би пояснити причини невиконання судового рішення або надати відповідні докази на підтвердження виконання судового рішення.

Проте, докази на підтвердження виконання постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року відповідачем не надані.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим будь - які підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини 11 статті 267 КАС України окремі ухвали, а також ухвали щодо накладення штрафу, постановлені відповідно до цієї статті, можуть бути оскаржені лише в апеляційному порядку.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції Закону від 22.05.2015 р. №484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Відповідно, судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції повинен складати 1218,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2015 на підставі клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві останньому відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві залишити без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи: 37993783; юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

(Ухвалу у повному обсязі складено 30.11.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.