Вирок № 53943606, 25.06.2010, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 1-56/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Кашуби А.В., Височин Ю.В., Бондаренко О.В.,

за участю прокурора Баклана В.М., Гущесова С.В., Рифи Н.В., захисника ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, представника служби у справах дітей ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, що навчається в Київському технікумі електронних приладів, не військовозобовязаного, проживаючого та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4,-

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 263 КК України, -

в с т а н о в и в :

02.04.2008 року, ОСОБА_7, близько 17.00 год., за попередньою змовою із ОСОБА_8, відносно якого матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння належного іншій особі транспортного засобу: автомобілем «МЗМА Москвич-401», 1953 року випуску, н.з. с 13-36КХ, шляхом вільного доступу до гаражу, який був відчинений, і що розташовувався за межами гаражного кооперативу біля цвинтаря «Книшово», що в м. Борисполі Київської області по вул. Лютневій, та побачили там вказаний транспортний засіб, який належав ОСОБА_3 та за допомогою інших громадян, в тому числі й ОСОБА_5, які вважали, що гараж та автомобіль належать ОСОБА_7, викотили останній з зазначеного гаражу та за допомогою автомобіля ВАЗ-2121, н.з. АІ6444ВК, під керуванням ОСОБА_9, що не усвідомлював злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відбуксирували до гаражу, що розташований біля залізничного переїзду по вул. Київський шлях в м. Борисполі, що як зазначив ОСОБА_8 належав йому, де залишили викрадений автомобіль «МЗМА Москвич-401».

При цьому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перед вчиненням цих дій мали намір продати зазначений транспортний засіб ОСОБА_5, який відмовився від угоди, оскільки автомобіль був в неробочому стані та потребував значного ремонту.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_3 було заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 2200 грн., що є вартістю транспортного засобу згідно висновку експерта від 28.06.2009 року.

Такі дії ОСОБА_7 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, 03.04.2008 року, близько 15.00 год., ОСОБА_7, який видавав себе власником зазначеного вище транспортного засобу та гаражу, розташованого по вул. Лютневій в м. Борисполі біля гаражного кооперативу за межами останнього в районі цвинтаря «Книшово», та ОСОБА_8, кримінальна справа відносно якого виділена в окреме провадження, за попередньою змовою, діючи умисно та з корисливих мотивів, шляхом обману та з метою продажу металевого гаражу, який в дійсності належав ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_5 за 1500 грн., про що вони домовились з останнім 02.04.2010 року, перебуваючи на вказаній території, запропонували ОСОБА_5 придбати металевий гараж, на що останній погодився та найняв спеціальну техніку (автокран та тягач) для його транспортування до місця свого проживання. Після завантаження металевого гаражу на тягач ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1500 грн., які останні використали у власних цілях, а металевий гараж транспортований до місця проживання ОСОБА_5 Таким чином потерпілому ОСОБА_5 було завдано матеріальної шкоди в розмірі 1500 грн.

Такі дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України.

На момент скоєння злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_7, останній був неповнолітнім.

Потерпілою ОСОБА_3 під час розгляду даної кримінальної справи до ОСОБА_7 заявлено цивільний позов на суму завданих матеріальних збитків в розмірі 43450 грн. 00 коп. та 40000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

На досудовому слідстві потерпілим ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов на загальну суму завданих матеріальних збитків в розмірі 5000 грн., який під час розгляду справи в суді останній просив залишити без розгляду.

Під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 та ч.2 ст. 190 КК України до Бориспільського міськрайонного суду Київської області 25.03.2010 року надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, у зв'язку з чим згідно постанови суду від 06.04.2010 року вказані кримінальні справи об'єднані в одне провадження.

При розгляді даної кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України судом встановлено наступне.

14.02.2010 року, ОСОБА_7, перебуваючи біля залізничної станції «Кучавово», що в Бориспільському районі Київської області, близько 20 год. 30 хвилин, побачив наглядно знайомого йому чоловіка, який запропонував подарувати йому ніж. Оглянувши запропонований ніж, ОСОБА_7 вирішив прийняти його в якості подарунку, і, погодившись на цю пропозицію, прийняв від незнайомця ніж. Після цього, приблизно о 21 год. 06 хвилин, ОСОБА_7, з метою повернутися додому, на залізничній ст. «Кучаково» здійснив посадку в приміський електропоїзд, сполученням Яготин-Київ, і о 21 год. 30 хв. він прибув на ст. «Бориспіль». Слідуючи з електропоїзду, на ст. «Бориспіль», що в Бориспільському районі Київської області, ОСОБА_7 був затриманий працівниками міліції, які під час його поверхневого огляду, у внутрішній кишені куртки, виявили та вилучили ніж, який є холодною зброєю, яку він незаконно придбав, носив і зберігав до моменту затримання.

У цьому зв'язку дії ОСОБА_7 кваліфіковані органами досудового слідства за ч.2 ст. 263 КК України.

Під час судового слідства ОСОБА_7 свою вину у скоєнні інкримінованих йому органами досудового слідства злочинів визнав повністю, а цивільний позов ОСОБА_3 визнав частково в межах обґрунтованості вимог.

Крім визнання підсудним вини у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 289 та ч. 2 ст. 190 КК України, остання доводиться іншими матеріалами кримінальної справи, показами допитаних в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4

Так, ОСОБА_7 показав, що вчиняв злочини за попередньою змовою із ОСОБА_8, при цьому вони не знали конкретного власника гаражу та автомобіля, та вважали їх безхозними, оскільки гараж з автомобілем знаходився за межами гаражного кооперативу, і знайшли вони гараж без замку. Спочатку у них був намір продати лише транспортний засіб автомобіль, оскільки останній можливо мав історичну цінність, однак на пропозицію продажу автомобіля ОСОБА_5 відмовився. В той же час він запропонував їм продати металевий гараж за 1500 грн., на що вони погодились. При цьому при спілкуванні з ОСОБА_5, охоронцями кооперативу та іншими громадянами свідками, ОСОБА_7 вказував, що гараж та автомобіль належить його родині, однак документи у нього на них відсутні. Автомобіль «МЗМА Москвич-401» був відбуксирований до гаражу біля залізничного переїзду по вул. Київський шлях до гаражу, який він з ОСОБА_8 також вважали залишеним. Власником цього гаражу назвався ОСОБА_8 та повісив на нього свій замок. За продаж металевого гаражу він разом з ОСОБА_8 отримали 1500 грн. Про те, що даний гараж та автомобіль комусь належить їм було не відомо. На вигляд і гараж і автомобіль потребували значного ремонту, були в занедбаному стані, ніяких деталей від автомобіля в гаражі не було, автомобіль не заводився й був несправний. Де подівся автомобіль після залишення його в гаражі по вул. Київський шлях йому не відомо. Вину у заподіянні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 матеріальних збитків та ОСОБА_3 і моральної шкоди визнав, однак зазначив, що розмір останніх є завищеним. Щиро розкаявся, має намір відшкодувати завдані ним збитки та шкоду, просив не застосовувати до нього суворого покарання, оскільки вчинив злочин вперше та навчається.

Потерпілий ОСОБА_5 підтвердив ті обставини, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 діяли разом, він відмовив їм у придбанні автомобіля, оскільки останній був в несправному стані, потребував значного ремонту, однак запропонував та отримав згоду на продаж металевого гаражу, оскільки він йому підходив і домовився з ними про суму угоди в розмірі 1500 грн. При цьому один з хлопців казав, що гараж та автомобіль належить його родині, а документи він надасть пізніше. Будь-яких перепон для придбання гаражу він не бачив, свідки та охоронці кооперативу про те, що гараж є власністю іншого громадянина йому не повідомляли. Для викочування автомобіля та перевезення гаражу ОСОБА_5 запрошував своїх друзів та знайомих, який має зварювальний апарат та ОСОБА_9, який здійснював буксирування автомобіля «Москвич-401» на жорсткому зчепленні. Автомобіль відбуксирували до місця на яке вказав, один з хлопців та зазначив, що то його гараж, після чого закотили транспортний засіб, а хлопець почепив свій замок. Хто це був не пам'ятає. ОСОБА_5 зазначив про те, що був впевнений, що гараж та автомобіль належать комусь із родини хлопців, зважаючи на стан гаражу та автомобіля. Гроші були передані одному з них в розмірі 1500 грн. Жодних деталей від автомобіля «Москивч-401» та від інших автомобілів в гаражу він не бачив.

Потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що автомобілем та гаражем не користувалась після смерті свого чоловіка, однак дивилась за їх станом та схоронністю. Автомобілем періодично користувався її син ОСОБА_4 до того моменту, як він придбав собі новий автомобіль. Що саме знаходилось в гаражі окрім автомобіля вона не пам'ятає. Про те, що зник автомобіль їй повідомив її сусід ОСОБА_17, який вказав, що бачив, як невідомі хлопці витягували з гаражу автомобіль «Москвич-401». Прийшовши до гаражу, вона помітила, що останній зачинений на новий замок. Після цього вона звернулась до міліції із письмовою заявою про зникнення автомобіля, що підтвердилось при огляді гаражу. Через один день зранку вона виявила відсутність самого гаражу. Після чого знову звернулась до міліції. Також ОСОБА_3 підтримала свій цивільний позов в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив про те, що останньому обставини скоєння злочину та особи, які його вчинили не відомі, оскільки він дізнався про викрадення автомобіля, а потім і гаражу від своєї матері ОСОБА_3 Від себе додав, що в металевому гаражу, окрім автомобіля «Москвич-401» в справному стані знаходились також і запчастини від цього та інших автомобілів, які також були викрадені, вартість їх та кількість відображена в позовній заяві.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_16 підтвердили, що саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мали намір продати старовинний автомобіль «Москвич-401», і що ОСОБА_5 виявив бажання придбати гараж, в якому знаходився автомобіль. При цьому хтось із хлопців зазначав, що цей автомобіль належить його родичам. Також вказували, що стан гаражу та автомобіля був занедбаний, автомобіль без сторонньої допомоги не пересувався, інший автомобільних деталей в гаражу не бачили.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_9 та ОСОБА_15 кожний окремо підтвердили, що приймали участь у викочуванні автомобіля «Москвич-401» з гаражу біля «Книшового кладовища». За повідомленням ОСОБА_5, останній зазначив їм, що має намір придбати гараж, а тому була необхідна їхня допомога, що вони по товариські й виконали. При цьому ОСОБА_18 зварив жорстке зчеплення до «Москвича-401», який в подальшому брати ОСОБА_15 відбуксирували до гаражу по вул. Київський шлях за залізничним переїздом, де автомобіль «Москвич-401» вони закотили в гараж та залишили там. Продавцями та власниками гаражу та автомобіля назвались ОСОБА_7 та ОСОБА_8, хто саме з них не пригадують. Жодних перешкод при вивезенні автомобіля через територію гаражного кооперативу їм ніхто не чинив, та про те, що вказаний автомобіль є власністю іншої особи їм не говорили.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 підтвердили те, що ОСОБА_5 звертався до них за допомогою для транспортування металевого гаражу, який останній придбав, з території «Книшового кладовища».

З оголошених показів свідка ОСОБА_19 вбачається, що останній приймав участь у завантаженні та розвантаженні металевого гаражу за допомогою автокрану під своїм керуванням, шляхом завантаження його на «Книшовому кладовищі» та розвантаженні по вул. Червоноармійська в м. Бориспіль в приватному подвір'ї, за що отримав гроші від хлопця на ім'я «Андрій».

Свідок ОСОБА_20 на досудовому слідстві зазначив, що він є власником гаражу, що знаходиться по вул. Київський шлях в м. Бориспіль за залізничним переїздом праворуч (в напрямку м. Києва), де він 17.05.2008 року виявив автомобіль «Москвич-401», н.з. 1336КХ. Чий це був автомобіль та яким чином він потрапив до його гаражу йому не відомо. Наприкінці травня він з родиною викотив зазначений автомобіль з свого гаражу та залишив його на вулиці, оскільки працівники міліції не приїхали його забрати, хоча ним були попереджені. Де вказаний автомобіль перебував на момент надання пояснень останнім йому не відомо.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що він бачив, як багато хлопців викочували автомобіль «Москвич-401» з гаражу, який належить ОСОБА_3, про що він потім повідомив потерпілу. В частині показів ОСОБА_17 щодо попередження осіб, які викочували транспортний засіб про вчинення ними неправомірних дій, суд оцінює їх критично, оскільки допитані підсудний, потерпілий ОСОБА_5 та свідки зазначений факт спростовують.

Суд також критично оцінює пояснення надані ОСОБА_21 (а.с. 39, том 1) та ОСОБА_22 (а.с. 41, том 1) на досудовому слідстві, оскільки вказані особи про кримінальну відповідальність не повідомлялись, а допитати їх в судовому засіданні не надалось можливим, оскільки місце їх проживання невідоме, тому суд обмежився оголошенням їхніх пояснень в судовому засіданні. Крім того, останні не узгоджуються з поясненнями іншого охоронця кооперативу ОСОБА_23 (а.с. 38, том 1), показами ОСОБА_17 та інших свідків, які зазначили, що жодних перепон у викочуванні автомобіля та транспортуванні гаражу їм ніхто не чинив, а про факт викрадення автомобіля потерпілу повідомив саме ОСОБА_17

Додатково вина ОСОБА_7 у скоєнні зазначених злочинів доводиться протоколами очних ставок, проведених між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 (а.с. 139-142, том 1), ОСОБА_10 (а.с. 143-146, том 1), ОСОБА_5 (а.с. 147-150, том 1), згідно яких потерпілий та свідки підтвердили, що одним з хлопців, які намагались продати автомобіль та гараж був ОСОБА_7; протоколами огляду місця події від 02.04. та 06.04.2008 року (а.с. 12-14, 33, том 1), протоколами усних заяв про злочин ОСОБА_3 про викрадення автомобіля та металевого гаражу (а.с. 10, 32, том 1), згідно яких встановлено спочатку відсутність автомобіля «Москвич-401», а потім і металевого гаражу, та іншими матеріалами кримінальної справи, досліджені судом в повному обсязі.

Допитати в судовому засіданні ОСОБА_8 немає можливості, оскільки відносно останнього вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру (а.с. 110-117, том 3) внаслідок того, що останній через психічні розлади не міг під час, коли були скоєні інкриміновані йому злочинні дії, усвідомлювати свої дії та керувати ними. З цих підстав суд критично оцінює пояснення ОСОБА_8, надані ним на досудовому слідстві, та не бере їх до уваги (а.с. 26-27, том 1).

Враховуючи покази підсудного, потерпілих та свідків, інші матеріали кримінальної справи суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 в інкримінованому органами досудового слідства злочині доведена повністю, а його дії за ч.2 ст. 289 та ч.2 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно, оскільки останній вчинив умисні дії, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в приміщення гаражу та заволодінні чужим майном грошовими коштами ОСОБА_5 в розмірі 1500 грн. шляхом обману вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_7, обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

З цього приводу підсудний суду показав, що він визнає свою вину в повному обсязі, щиро розкаявся. Так, 14.02.2010 року, приблизно о 16.50 год., він здійснив посадку на ст. «Бориспіль» в електропоїзд в напрямку ст. «Яготин», з метою доїхати до ст. «Кучаково», що в Бориспільському районі Київської області. На ст. «Кучаково» він прибув приблизно о 17 год. 10 хв. На вокзалі ст. «Кучаково» він зустрів наглядно знайомого юнака, матеріали кримінальної справи відносно якого виділені в окреме провадження, на ім'я ОСОБА_22, якого тривалий час не бачив. Разом з ОСОБА_22 він пив чай та палив цигарки й спілкувався. Приблизно о 20 год. 30 хв. неподалік вокзалу ст. «Кучаково», ОСОБА_22 запропонував йому подарувати ніж на що він погодився прийняти подарунок. Євген дістав з сумочки, яка була при ньому, ножа, і ОСОБА_7 погодився його прийняти. Він взяв ніж, і поклав до внутрішньої кишені власної куртки, в яку був одягнений. Євген провів його до електропоїзду на ст. «Кучаково» і о 21 год. 06 хв. він відправився електропоїздом від ст. «Кучаково» до ст. «Бориспіль». На ст. «Бориспіль» він прибув приблизно о 21 год. 30 хв., і коли вийшов з електропоїзду, прямував на привокзальну площу, до маршрутного таксі. В цей час до нього підійшли невідомі громадяни, які представились працівниками міліції, і запропонували прослідувати до кімнати міліції, куди були запрошені і громадяни, в присутності яких його було оглянуто, із внутрішньої кишені куртки, в яку він був одягнений, у нього був вилучений ніж, який йому подарував ОСОБА_22.

Вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, окрім особистого визнання підсудним, також доводиться і іншими доказами у справі, а саме: поясненнями свідків ОСОБА_24 (а.с. 27, том 2), ОСОБА_25 (а.с. 28, том 2), ОСОБА_26 (а.с. 29, том 2), ОСОБА_27 (а.с. 30, том 2), ОСОБА_28 (а.с. 31, том 2), ОСОБА_29 (а.с. 32, том 2), які підтвердили, що під час поверхового огляду ОСОБА_7, було виявлено ніж, який відноситься до холодної зброї.

Згідно довідки Бориспільського MB ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_7 на обліку в дозвільній системі Бориспільського MB ГУ МВС України в Київській області, як власник холодної та мисливської вогнепальної зброї не значиться (а.с. 10, том 2).

Згідно висновку експерта від 25.02.2010 року № 59 ніж, вилучений 14.02.2010 року у ОСОБА_7, є холодною зброєю та відноситься до мисливських ножів спеціального подвійного призначення, виготовлений саморобним способом, із залученням промислового заводського обладнання (а.с. 18-21, том 2).

З урахуванням показів підсудного, та матеріалів кримінальної справи, суд зважаючи на встановлені фактичні обставини, приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, оскільки підсудний вчинив умисні дії, що виразились у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Зважаючи на відсутність сумнівів щодо скоєння ОСОБА_7 інкримінованих органами досудового слідства злочинів, суд при призначенні покарання враховує особу підсудного, ступінь суспільної небезпечності скоєного ним, та обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність.

Санкцією ч. 2 ст. 289 КК України передбачено покарання від п'яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Згідно ч. 2 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі до пяти років.

За санкцією ч. 2 ст. 263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі до трьох років.

Таким чином ОСОБА_7 вчинив тяжкий та злочини середньої тяжкості.

Згідно медичних довідок ОСОБА_7 на обліку у психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває (а.с. 59-60, том 2, а.с. 179, том 1).

Підсудний характеризується за місцем свого навчання з посередньої сторони (а.с. 62, том 2), за місцем колишнього навчання позитивно (а.с. 188, том 1).

До кримінальної відповідальності ОСОБА_7 раніше не притягався, на обліку в службі у справах дітей та кримінальної міліції не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягався, раніше не судимий (а.с. 178, 182, 184, том 1; а.с. 56, том 2).

Визнання вини підсудним, його щире каяття у скоєному та активне сприяння ним розкриттю злочинів, а також вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 2 ст. 190 КК України, неповнолітнім, суд визнає обставинами, які помякшують відповідальність ОСОБА_7.

Даних про відшкодування завданих збитків суду не надано, однак суд враховує намір останнього вчинити зазначене, що знайшло своє підтвердження при розгляді справи.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_7 досудовим слідством не встановлено, про них не зазначив і прокурор під час судового слідства у справі.

З цих підстав суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкцій вказаних статей кримінального закону із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі та із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком й визначенням обов'язків, встановлених в п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. Застосування ст. 104 КК України виключається, оскільки на момент постановлення вироку ОСОБА_7 набув повноліття.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення підсудного та попередження скоєння ним нових злочинів.

Розв'язуючи заявлені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 цивільні позови суд виходить з вимог ст.ст. 28 та 328 КПК України і, у цьому зв'язку, а також з урахуванням того, що ОСОБА_5 просив залишити його цивільний позов без розгляду, вважає доведеними вимоги потерпілої ОСОБА_3 частково, а позов ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Так, з матеріалів справи вбачаються доведеними вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування вартості автомобіля «Москвич-401» (а.с. 46, том 1) в розмірі 2220 грн., оскільки транспортний засіб залишився неповернутим потерпілій та вимоги потерпілої щодо моральної шкоди на суму 10000 грн., зважаючи на похилий вік потерпілої та всі переживання, які відбулись з моменту вчинення злочину 02.04.2008 року. Саме в цьому розмірі суд вважає позов обґрунтованим.

В іншій частині він є недоведеним, оскільки вартість автозапчастин, які перебували в гаражі, не встановлювалась, а наявність самих автозапчастин в гаражі на момент вчинення злочину суду не доведена. Крім того, обвинувачення також не містить обставин викрадення з гаражу ОСОБА_3 інших речей, в тому числі й автозапчастин. До того ж в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які належні докази їх наявності в гаражі та їх придатність до використання. Щодо вартості гаражу та необхідності стягнення з підсудного, суд вважає, що в цій частині вимоги є безпідставними, оскільки сам металевий гараж перебуває на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5, і що підлягає поверненню ОСОБА_3, як речовий доказ. Не доведено належним чином і сума моральної шкоди, зважаючи на те, що потерпіла тривалий час не використовувала гараж та транспортний засіб за призначенням.

Відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд (а.с. 159, том 1; а.с. 41, том 2), який підлягає скасуванню після набрання вироком суду законної сили.

При вирішенні питання про речові докази, суд враховує вимоги ст. 81 КПК України.

На досудовому слідстві при розслідуванні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, проводилась криміналістична експертиза, вартість якої в розмірі 845 грн.10 коп. є судовими витратами, та підлягає стягненню з ОСОБА_7

Керуючись ст.ст. 28, 322, 323, 324, 328 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_7 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 289 та ч.2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

-за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

-за ч. 2 ст. 263 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України, наступних обовязків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично зявлятися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Контроль за поведінкою ОСОБА_7 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання засудженого.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та проживає ІНФОРМАЦІЯ_5) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), - 2220 грн. 00 коп. вартості викраденого автомобіля, та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 12220 (дванадцять тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 заявлений до ОСОБА_7 на суму 5000 грн., - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та проживає ІНФОРМАЦІЯ_5) на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (м. Київ, вул. Воздвиженська, 2) судові витрати щодо вартості проведеної криміналістичної експертизи в розмір 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 10 коп. (Одержувач: НДЕКЦ МВС України, код ЗКПО: 25574713, р/р 31257272210703, банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 821018).

Речовий доказ по справі: металевий гараж, що належить ОСОБА_3 та переданий на зберігання ОСОБА_5, - повернути власнику ОСОБА_3

Речовий доказ по справі: поліетиленовий пакет, в якому знаходиться ніж, який є холодною зброєю, що переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ЛВ на ст. Дарниця, - після набрання вироком суду законної сили, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 15 діб через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції.

Суддя С.М.Вознюк