Постанова № 53941296, 24.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року 13 год. 10 хв. Справа № 813/1069/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Мізол про арешт коштів на рахунках платника податків,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Мізол про арешт коштів на рахунках платника податків.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не було надано податковому керуючому первинні документи, які необхідні для опису майна у податкову заставу, про що складено акт від 06.02.2013 року №45/19-00. Відтак, на підставі ст. 94 Податкового кодексу України, податковий орган просить накласти арешт на кошти ТзОВ «Мізол».

Ухвалою суду 12.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 12.03.2013 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 813/1029/13-а за поданням ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області до ТзОВ Мізол про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту. А ухвалою суду від 12.11.2015 року поновлено провадження у справі. В судовому засіданні 24.11.2015 року відповідно до вимог ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Мізол з 09.12.2005 року перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків.

Згідно довідки позивача від 05.02.2013 року № 2446/9/20-30/131 за ТзОВ Мізол обліковується заборгованість перед бюджетом в сумі 70 123,00 грн.

Заборгованість відповідача виникла на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств № НОМЕР_1 від 07.11.2012 року.

Враховуючи заборгованість відповідача, начальником ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято рішення про опис майна ТзОВ Мізол у податкову заставу.

06.02.2013 року податковими керуючими було здійснено вихід за юридичною адресою ТзОВ Мізол з метою вручення рішення про опис майна у податкову заставу.

За наслідками проведених заходів податковий керуючий склав акт від 06.02.2013 року №45/19-00 про відмову посадових осіб ТзОВ Мізол у наданні посадовим особам органу державної податкової служби документів для опису майна у податкову заставу.

На підставі звернення начальника відділу погашення податкового боргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 07 лютого 2013 року, керівником контролюючого органу 07 лютого 2013 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків ТзОВ Мізол.

Оскільки арешт коштів на рахунку платника податків, відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, здійснюється виключно на підставі рішення суду, ДПІ у Залізничному районі м. Львова звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до п.91 ст.91 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Згідно п.91.3 ст.91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до вимог пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Вимогами пункту 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до норм п.94.4 ст.94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно із вимогами п.94.2. ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно з нормами п.94.6 ст.94 ПК України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Підпунктом 94.6.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунках платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Крім того, питання щодо підстав застосування адміністративного арешту майна платника податків також регулює Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1398 від 07 листопада 2011 року (Порядок), яким визначено, що арешт майна може бути застосовано у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 розділу І ПК України, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Залізничному районі м.Львова звернулася з поданням у Львівський окружний адміністративний суд, в якому просила підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Мізол, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 174, накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.02.2013 року.

Судом встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 року у справі № 876/4748/13 апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року у справі №813/1029/13-а за поданням ДПІ у Залізничному районі м.Львова до ТзОВ Мізол про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року, якою у задоволенні подання відмовлено, без змін.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з статтею 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках ТзОВ Мізол.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 30.11.2015 року.

Суддя Сакалош В.М.