Постанова № 53941168, 05.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року 810/3604/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-Б" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

14 серпня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Б" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2015 р. №№ 0004431501, 0004421501.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року він припустився арифметично-логічної помилки, яку в подальшому виправив, подавши уточнюючий розрахунок. Також позивач зазначає про відсутність можливості заповнити рядок 21.1 в податковій декларації за лютий 2015 року у зв'язку із зміною форми податкової декларації.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що уточнюючий розрахунок не подано позивачем в січні 2015 р., тому він не мав права збільшувати рядок 21.1 в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 р. (а.с. 143-145).

22 жовтня 2015 р. представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача під час вирішення названого клопотання поладався на розсуд суду.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

6 квітня 2009 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 310759 (а.с. 8-9).

20 березня 2015 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за січень 2015 р., за результатами якої у цей же день складено акт перевірки № 6/15-01/364606480 (далі - акт перевірки № 6/15-01/364606480) (а.с. 10-14).

У розділі висновок названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 3 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 р. № 966 (далі - Порядок № 966), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду 4 202 486 грн 00 коп. (а.с. 13).

20 квітня 2015 р. на підставі висновків акта перевірки № 6/15-01/364606480 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004431501, яким зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 202 486 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0004431501) (а.с. 15);

- № 0004421501, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 253 107 грн 50 коп., з яких 4 202 486 грн 00 коп. - за основним платежем, 1 050 621 грн 50 коп. - за штрафними санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № 0004421501) (а.с. 17).

У зв"язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносин врегульовані Порядком № 966.

Згідно з вимогами пп. 3 п. 5 розділу V Порядку № 966 якщо наявна сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 20, то:

- у разі перевищення такого від'ємного значення (рядок 20) над значенням рядка 18, значення рядка 20 зменшується на значення рядка 18 та відображається у рядку 21;

- у разі якщо сума такого від'ємного значення (рядок 20) є меншою за значення рядка 18, значення рядка 18 зменшується на значення рядка 20 та відображається у рядку 25;

Наявні матеріали справи свідчать, що 19 січня 2015 р. позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 р., в якій у р. 19 не зазначено розмір від"ємного значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (а.с. 26-29).

19 лютого 2015 р. позивачем, самостійно виявившим помилки в поданій декларації за грудень 2014 р., було подано до відповідача уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 18-20).

Зокрема, названим уточнюючим розрахунком було зазначено в рядку 19 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9)) суму 4 202 486 грн 00 коп. та в рядку 20.2 (від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного періоду) суму 4 202 486 грн 00 коп. У рядку 25.1 (сума податку на додану вартість, що сплачується до бюджету) зазначено суму - 67 341 грн 00 коп. (а.с. 20).

Названий уточнюючий розрахунок був прийнятий контролюючим органом без зауважень.

19 лютого 2015 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 р. (а.с. 26-29).

У вказаній податковій декларації враховано показники уточнюючого розрахунку від 19 лютого 2015 р., а саме: зазначено в рядку 21.1 як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, +4 202 486 грн 00 коп. Крім того, значення рядка 25.1 (сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету) зменшено на - 67 341 грн 00 коп. (а.с. 26-29).

При вирішенні справи судом враховано, що порядок формування податкового кредиту передбаченний ст. 198 Податкового кодексу України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.3 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент складання декларації за грудень 2014 р.) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник, за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як убачається з п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент подання уточнюючого розрахунку), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З урахуванням зазначених вимог позивачем до декларації з податку на додану вартість за січень 2015 р. було включено суму від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду - за грудень 2014 р. (після подання уточнюючого розрахунку за грудень 2014 р.) та відображено таку суму як таку, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту січня 2015 р.

Як убачається з акта перевірки, відповідач вважає, що позивачем порушено пп. 3 п. 5 розділу V Порядку №966.

Проте, суд вважає таке твердження відповідача помилковим, враховуючи таке.

Відповідно до вимог п.п. 7.1, 7.4 ст. 7 ПК України порядок обчислення податку, строк та порядок його сплати і строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку є елементами податку, які визначаються виключно цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України, та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України.

Як убачається з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з вимогами п. 54.1 ПК України платник податку самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вже зазначалося, позивачем 19 лютого 2015 р. подано до відповідача уточнюючий розрахунок у зв'язку із допущенням ним помилок при заповненні декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р., в якому позивачем заповнено рядок 19, 20.2 та 25.1 декларації, тим самим скориговано залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду. Уточнюючий розрахунок прийнятий контролюючим органом без зауважень.

При вирішенні справи судом враховано, що позивачем у лютому 2015 р. подано уточнюючий розрахунок за грудень 2014 р., а податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 р. подана позивачем після подання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за грудень 2014 р.

До 30 січня 2015 р. діяла стара редакція Порядку № 966, якою було передбачено, що у разі виправлення показника рядка 20.2 декларації, значення графи 6 такого рядка враховується при визначені значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано відповідний уточнюючий розрахунок.

З 30 січня 2015 р., у у зв'язку із змінами до вказаного Порядку, було затверджено нову форму податкової декларації з податку на додану вартість, в якій відсутній рядок 21.1 (значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду).

Крім того, законодавцем змінено форму податкової декларації з податку на додану вартість, тобто, починаючи із звітного місяця лютий 2015 р., з якого має застосовуватись нова форма декларації відповідно до п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України, форма декларації з податку на додану вартість взагалі не містить рядка 21.1. У новій формі декларації передбачено декларування лише від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду. Тобто, законодавець в оновленій формі декларації з податку на додану вартість фактично позбавив платників податків права на декларування від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду, а у подальшому - права на відшкодування сум податку на додану вартість, що залишилися з минулих податкових періодів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в декларації за січень 2015 р. рядок 20.2 уточнюючого розрахунку, що був поданий 19 лютого 2015 р., в сумі 4 202 486 грн 00 коп. відображений позивачем як рядок 21.1 (значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело на думку відповідача до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Уточнюючий розрахунок до податкової декларації за грудень 2014 р. поданий позивачем 19 лютого 2015 року, тому п. 7 Порядку №966, який порушений на думку відповідача позивачем, та в якому визначалось, що у разі виправлення показника рядка 20.2 декларації значення графи 6 такого рядка враховується при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано відповідний уточнюючий розрахунок, втратив чинність з 30 січня 2015 р.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 р. подавалась за новою формою, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 р. №13, де відсутній рядок 21.1, а тому позивачем заповнено рядок 19 та 20.2 уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р., тим самим скориговано залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (значення рядка 21.1 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 р.) (а.с. 81-84).

Таким чином, позбавлення платника податків права на залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у січні 2015 р. у разі вилучення у новій формі декларації з податку на додану вартість, в тому числі за лютий 2015 р., рядка 21.1 є протиправним, виходячи з приписів п. п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яким передбачено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, тобто, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідне роз'яснення з даного питання надано листом Міністерства юстиції України від 10 жовтня 2014 р. № 513-0-2-14/8.2 «Щодо незастосування органами державної фіскальної служби положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України».

Наведене свідчить, що оскільки суму від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2014 р. відповідачем не враховано у зменшення податкового боргу за попередні звітні періоди та не відшкодовано, вона підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту за січень 2015 р.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 р. № 0004431501, № 0004421501.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задвоольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20 квітня 2015 р. № 0004431501, № 0004421501.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.