Постанова № 53941113, 12.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року 810/3888/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1(далі - позивач) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області(далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №0000691730 від 27.03.2015, №0000721730 від 27.03.2015(далі - оскаржувані рішення).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновок податкового органу про завищення валових витрат є незрозумілим і таким, що не відповідає дійсності, він не містить жодних розрахунків та посилань на документи. Також, вважає, що податковим органом невірно визначено оподатковуваний дохід за 2013 та 2014 р. та розмір податку на доходи фізичних осіб за 2013 та 2014 роки. Разом з тим не погоджується з висновком відповідача про неповне та несвоєчасне оприбуткування готівки, а тому, вважає, що оскаржувані рішення є незаконним та підлягають скасуванню.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення зазначив, що перевіркою встановлено факт несвоєчасного та неповного оприбуткування готівки та заниження чистого доходу за звітний період, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб під час здійснення підприємницької діяльності, тому вважає позовні вимоги необгрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом при розгляду і вирішення даної справи були допитані свідки, також вже відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до направлень від 27.01.2015 №55 та №60 посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 06.03.2015 №323/172/НОМЕР_1(далі - Акт перевірки).

У висновках акту перевірки викладені наступні порушення:

- п.п. 3.3, п.п. 3.4, п.п. 3.5, п.п. 3.6, п.п. 3.10 п. З Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1425/18720 та п.п. „а" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в частині неповного відображення в графі 1 - період обліку, в графі 2 - залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду, в графі 3 - розмір отриманих доходів від здійснення діяльності, в графі 4 - реквізитів документів, що підтверджують понесені витрати, графі 5 - загальну вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, в графі 6 - товарів, що реалізовані, товарно-матеріальні цінності, в графі 9 - понесені витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, в графі 10 - понесені інші витрати, пов'язані з одержанням доходу, в графі 11 - залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду, в графі 12 - чистий дохід що призвело до неналежного ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 01.01.2013 по 31.12.2014;

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в частині заниження чистого доходу за період 01.01.2013 по 31.12.2014 на суму 847227.28 грн. (без ПДВ), в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 2.2.2. п. 2.2.3 п. 2.2 розділу 2 акт перевірки, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності в сумі 144029.07 грн.;

- п. 11, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) в частині заниження суми чистого доходу на 415033 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску в сумі 144016.45 грн.;

- постанови КМУ від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» (із змінами та доповненнями);

- п. 2.6 "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004р. №637 (із змінами та доповненнями);

- п.11 ст. 3 ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Не погоджуючись із зазначеними порушеннями 20.03.2015 позивачем було подано заперечення до Акту перевірки. Вказане заперечення було залишене відповідачем без розгляду, (копія відповіді Ірпінської ОДПІ від 27.03.2015 р. №650/с/173 наявна в матеріалах справи).

На підставі Акту перевірки відповідачем 27.03.2015 було винесено оскаржувані рішення, якими позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 144029,07 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 72014.53 грн. відповідно до податкового повідомлення рішення від 27.03.2015 №0000691730(форма "Р") та штрафні санкції в сумі 299391,05 грн. відповідно до податкового повідомлення рішення від 27.03.2015 №0000691730(форма "С").

Позивачем було направлено скаргу на оскаржувані рішення до ГУ ДФС України у Київській області вих.№16/04-2 від 16.04.2015 (копія наявна в матеріалах справи).

Рішенням ГУ ДФС України №795/14/10-36-10-01-04 від 05.05.2015 строки розгляду скарги щодо оскаржуваних рішень було продовжено до 19.06.2015

19.06.2015 ГУ ДФС України в Київській області залишило без змін оскаржувані рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0000691730 від 27.03.2015 р. та №0000721730 від 27.03.2015 р., а скаргу в частині оскарження вказаних рішень без задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даними адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-УІ (надалі - Податковий кодекс України).

Положеннями ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи (органи державної податкової служби) мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового Кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (п.86.7 ст. 86 ПКУ).

Відповідно до пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України, з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

Таке рішення податковим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Щодо твердження відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, перелік витрат операційної діяльності визначено статтею 138 Податкового кодексу України.

Із аналізу статті 138 Податкового кодексу України слідує, що для віднесення витрат до складу витрат операційної діяльності необхідно дотримання таких умов, а саме: такі витрати повинні бути документально підтверджені, належним чином оформленими первинними документами, повинні бути пов'язані із господарською діяльністю підприємця та безпосередньо пов'язані із отриманням доходів, товари повинні фактично бути поставлені, а послуги фактично - отримані, а також такі витрати повинні включатись до витрат операційної діяльності відповідно до розділу ІІІ податкового кодексу України.

Зазначене приводить суд до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрати плату за ліцензії за 2013 рік в сумі 10000 грн. та за 2014 рік в сумі 8000грн. Водночас, суд критично ставиться до висновку відповідача про не включення позивачем до валового доходу за 2014 рік кредиторської заборгованості в суму 119159,66 грн., оскільки вказана сума була відображене у складі валового доходу в декларації 2013 року з податку на доходи фізичних осіб і не була віднесена повторно в декларації за 2014 рік.

Однак, як слідує з Акту перевірки, що не спростовано представником відповідача в судовому засіданні, відповідачем при проведенні перевірки було віднесено вказану суму до валового доходу позивача за 2013 та 2014 звітний період, а отже висновок податкового органу про заниження саме суб'єктом господарювання валового доходу є штучним, безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Так, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача, щодо заниження чистого доходу на суму 847227.28 грн., неправомірним і таким, що винесено з порушення норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо встановленого в Акті перевірки порушення позивачем Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) внаслідок нездійснення обліку готівкових коштів на повну суму їх надходження у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 7.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; далі - Положення, НБУ відповідно) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци другий, третій пункту 2.6 Положення).

Статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ № 436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Пунктом 2.6 Положення передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки суди повинні з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Окрім цього, положення пунктів 7.16, 7.19 Положення не спростовують зазначеного вище висновку щодо обов'язку підприємства дотримуватися сукупності дій, передбачених пунктом 2.6 Положення, для належного оприбуткування готівки, оскільки ці норми регламентують дії органів контролю під час здійснення перевірок підприємств, а не визначають порядок оприбуткування готівки.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні судами пункту 2.6 Положення, вже неодноразово висловив свою правову позицію. Зокрема, у постановах від 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-7а13, 21-35а13) в частині, що стосується оприбуткування готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК він указав, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Оскільки при перевірці позивача встановлено факти несвоєчасного та неповного оприбуткування готівки на підставі фіскальних звітних чеків РРО, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення щодо нарахування штрафних санкцій за порушення Закон № 265/95-ВР є правомірним та скасованим бути не може.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, про часткове задоволення адміністративного позову та присудження половини суми сплаченого судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0000691730 від 27.03.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1(реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені ним судові витрати в сумі 243(двісті сорок три) грн. 60 коп.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.