Ухвала суду № 53940811, 25.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3352/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Нагорній Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610008/2 від 04.02.2015 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №125130005/2015/00016 від 04.02.2015.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у 27.06.2013 між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (Дистриб'ютор) був укладений контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а Дистриб'ютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до пункту 10 контракту загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів в кількості 461 шт.), імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, у лютому 2015 року позивачем до Київської митниці ДФС була подана митна декларація №125130005/2015/540702 від 03.02.2015.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №125130005/2015/540702:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.01.2015;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №41331 від 30.01.2015;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №41332 від 30.01.2015;

- коносамент (Bill of Landing) FCJH048851 від 24.12.2014;

- платіжне доручення в іноземній валюті №141229/000671905 від 29.12.2014;

- прайс-лист виробника Б/Н від 25.12.2014, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП);

- рахунок-фактура (інвойс) № FJ1405032С від 13.12.2014;

- пакувальний лист б/н від 13.12.2014;

- страховий поліс PYIE201434010200E04122 від 24.12.2014;

- контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013;

- сертифікат відповідності UA1.009.0005024-15 від 02.02.2015;

- інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 24.12.2014;

- сертифікат про проходження товару форми A G143502000431052 від 24.12.2014;

- копія митної декларації країни відправлення №350120140014845384 від 19.12.2014.

04.02.2015 відповідачем було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність надання наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару:

- транспортні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- виписка з бухгалтерської документації.

З пояснень представника відповідача вбачається, що надані позивачем на вимогу митниці додаткові документи також не підтвердили заявлену митну вартість товару.

У зв'язку з вищезазначеним, 04.02.2015 територіальним органом Київської митниці Міндоходів митним постом «Святошин» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610008/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00016.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, метод 1 не може бути застосовано, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення).

Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Митна вартість визначена за шостим (резервним) методом з урахуванням наявної інформації раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 21.11.2014 №125130005/2014/549284.

ТОВ «Дельта-2010» при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) FJ1405032С від 13.12.2014, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару.

04.02.2015 відповідачем було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність надання наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару:

- транспортні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- виписка з бухгалтерської документації.

Додатково витребувані митним органом документи позивач надав, проте, митним органом вони не було взяті до уваги, оскільки на думку останнього, не підтвердили заявлену митну вартість товару.

Таким чином, оскаржуваними рішеннями, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосування резервного методу відповідно до ст.64 МК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку надання додаткових документів є необхідним у разі потреби підтвердження задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Дослідивши в повній мірі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вимоги відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат не відповідають договірним умовам поставки товару за правилами CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

Крім того, не заслуговують на увагу суду посилання митного органу на розбіжності поставки товару, оскільки прайс-лист виробника товару №б/н від 25.12.2014 та митна декларація країни відправлення №350120140014845384 від 19.12.2014 складені не контрагентом позивача за контрактом GITI Tire Global Trading Pte. Ltd., а GITI TIRE (ANHUI) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.), а тому відображені ним показники у власних документах не можуть впливати на визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги постанову Верховного Суду України від 11.09.2012 у справі № 21-262а12 в якій зазначено, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З 01.06.2012 набрав чинності новий Митний кодекс України (МК України) від 13.03.2012 р. № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.

Відповідно до ч.1 ст. 49, ч.2 ст. 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару були надані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, інвойс (рахунок-фактура) FJ1405032С від 13.12.2014, платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №141229/000671905 від 29.12.2014.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ «Дельта-2010» для підтвердження митного оформлення товару було подано всі документи передбачені нормами ст. 53 МК України, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, а тому у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Київською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних рішень відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.