Постанова № 53940684, 01.12.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Фастовець В.М.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року справа №415/6164/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015р. у справі №415/6164/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання рішення незаконним і скасування його та зобов'язання до вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у отриманні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та зобов'язати призначити вказану допомогу з березня 2015 року.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015р. позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської міської ради від 02 квітня 2015р. про відмову у призначені/припинені щомісячної адресної грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_2.

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської ради призначити з 01 квітня 2015p. ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення України Лисичанської ради призначити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за березень 2015 року відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що внутрішньо переміщені особи перемістившись до м. Лисичанська та маючи у власності житло на території міста чи в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, не мають права на призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 505.

За приписами частини 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у вимоги апеляційної скарги задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 15.09.2014 року ОСОБА_2 разом з доньками перемістилася з м. Лутугине Луганської області до м. Лисичанськ Луганської області у зв'язку з проведенням активної фази АТО. Усі члени родини позивача є громадянами України та постійно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

24.11.2014 року позивачу було надано довідку №924000793, чим підтверджено факт та статус особи, яка перемістилась з дітьми з району проведення АТО та постановлено на облік Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради.

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про призначення грошової допомоги для покриття втрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2. Зазначену допомогу відповідач призначив та здійснив виплати за січень-березень 2015 року. Однак, у березні 2015 року працівниками УПСЗН Лисичанської міської ради було відмовлено виплаті зазначеної допомоги з посиланням на наявність у позивача житла на не окупованій території та не в зоні АТО.

Вказане житло опинилося у власності ОСОБА_2 на підставі того, що у 1994 році вона брала участь у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 в якій їй належить 9,8 кв.м приміщення.

04.08.2015 року позивач звернувся до УПСЗН Лисичанської міської ради з офіційним листом, в якому з посиланням на наказ №33/6/а від 07.10.2014 року «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» було зазначено, що ОСОБА_2 чи члени її родини не мають у власності житла, яке розташоване не на тимчасово окупованій території України або в районі проведення АТО.

Відповідно до ст.1, ч.1 ст.4 та ч.2, 3 ст.7, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, масових порушень прав людини.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

На виконання вказаного Закону постановою КМУ від 01.10.2014р. №505 було затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.2 цього Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Наказ керівника АТЦ при СБУ №33/6/а від 07.10.2014р. щодо районів проведення антитерористичної операції є підзаконним актом, який не регулює спірні відносини і посилання суду першої інстанції на цю норму є помилковою.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання рішення незаконним і скасування його та зобов'язання до вчинення певних дій.

Керуючись статями 183-2, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015р. у справі №415/6164/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання рішення незаконним і скасування його та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015р. у справі №415/6164/15-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання рішення незаконним і скасування його та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Сухарьок М.Г.

Блохін А.А.

Гаврищук Т.Г.