Постанова № 53939772, 05.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 листопада 2015 року Справа № 814/3630/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, Миколаїв, 54052

доОльшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області (№53), вул. Промислова, 1, Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113 Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, вул. Спаська, 39-а, Миколаїв, 54001 прозобовязання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі також позивач) звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області №53 (далі відповідач 1, Виправна колонія №53) та Управління пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі відповідач 2, Управління, пенітенціарна служба), в якому просив суд забовязати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільнені за 22 роки 1 місяць 6 днів календарної служби, перерахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Вимоги позивач мотивував тим, що при виплаті одноразової допомоги при звільнені відповідачем не враховано до календарної служби період проходження позивачем служби у внутрішніх військах МВС України з 29.06.1992 року по 31.12.2003 року. Крім того, виплата заробітної плати проведена не в день звільнення, як передбачено Кодексом законів про працю, та не виплачено в повному обсязі компенсацію за невикористану відпустку в 2010 році.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в повному обсязі виплачено належні до сплати грошові кошти, в тому числі за невикористані дні відпустки відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Одноразова виплата з врахуванням проходження позивачем служби у внутрішніх військах МВС України не виплачувалась, оскільки позивач не набув такого права, так як був звільнений з попереднього місця служби за обставин, що позбавляють права на таку виплату.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив службу в Ольшанській виправній колонії №53 в період з 29.11.2004 року по 16.03.2015 року, відносився до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи та отримував грошове забезпечення.

Згідно Наказу №14 від 23.03.2015 року майора внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділу нагляду і безпеки Ольшанської виправної колонії №53 з 16.03.2015 року звільнено в запас ЗС України за ст.64 п. «ж».

Відповідно до Наказу №56о/с від 23.03.2015 року ОСОБА_1 надано одноразову вихідну грошову допомогу за 10 років 07 місяців 04 дні служби, нараховано компенсацію за невикористані чергові відпустки: за 2004 рік 4 доби, за 2010 рік 30 діб, за 2014 рік 30 діб; вирахувано з компенсації за невикористані чергові відпустки 37 діб за надану відпустку в 2015 році звільнення; остаточно визначено, що до виплати за невикористані чергові відпустки за весь період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України складає 27 діб. Розрахунок в звязку з звільненням позивач отримав 20.04.2015 року.

Згідно Наказу Ольшанської виправної колонії від 02.06.2015 р. №97 о/с про часткову зміну наказу Ольшанської виправної колонії №53 та № 56о/с від 23.03.2015 року, у частині компенсації за невикористані дні відпустки начальнику відділу нагляду та безпеки майору внутрішньої служби ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористану відпустку за 2004 рік за 12 діб. Остаточна кількість діб, що враховується при нарахуванні компенсації за невикористані чергові відпустки за період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України складає 35 діб. Виплата позивачеві грошової суми в звязку з перерахунком компенсації за невикористану відпустку здійснено виправною колонією 20.07.2015 року.

Стосовно вимог щодо виплати матеріальної грошової допомоги без врахування періоду попередньої служби позивача у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, яку він проходив з 29.06.1992 року по 31.12.2003 року.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Приписами ч.3 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у звязку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у звязку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у звязку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, повязане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується.

Згідно зі ст.18 Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 7 жовтня 2009 року N222, особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків, а при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Особам рядового і начальницького складу у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відповідно до витягу з Наказу №384 від 01.12.2003 року Військової частини внутрішніх військ МВС України №3039 ОСОБА_1 звільнено на підставі п. «є» у звязку з систематичним невиконанням контракту військовослужбовцем «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками та мічманами Збройних Сил України», затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 року №1053/2001.

Таким чином, Ольшанською виправною колонією №53 правомірно нараховано ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування періоду перебування його на службі у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, яку він проходив з 29.06.1992 року по 31.12.2003 року, оскільки за підстав звільнення військовослужбовця з причин невиконання ним контракту одноразова допомога при звільнені не нараховується, що є підставою для відмови в позові в цій частині вимог.

Щодо вимог про зобов'язання здійснення перерахунку та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Згідно довідки, наданої відділом по роботі з персоналом Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області №53 від 15.05.2015 року №53/5-906, ОСОБА_1 не використані 30 діб чергової відпустки за 2010 рік, 30 діб чергової відпустки за 2014 рік та 12 діб чергової відпустки за 2014 рік. В 2015 році ОСОБА_1 надавалась чергова відпустка терміном 45 діб, яку останній використав у повному обсязі.

Відповідно до Наказу №56о/с від 23.03.2015 року ОСОБА_1 надано одноразову вихідну грошову допомогу за 10 років 07 місяців 04 дні служби, нараховано компенсацію за невикористані чергові відпустки: за 2004 рік 4 доби, за 2010 рік 30 діб, за 2014 рік 30 діб; вирахувано з компенсації за невикористані чергові відпустки 37 діб за надану відпустку в 2015 році звільнення; остаточно визначено, що до виплати за невикористані чергові відпустки за весь період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України складає 27 діб.

Згідно Наказу Ольшанської виправної колонії від 02.06.2015 р. № 97 о/с на часткову зміну наказу Ольшанської виправної колонії №53, № 56 о/с від 23.03.2015 року, у частині компенсації за невикористані дні відпустки начальнику відділу нагляду та безпеки майору внутрішньої служби ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористану відпустку за 2004 рік за 12 діб. Остаточна кількість діб, що враховується при нарахуванні компенсації за невикористані чергові відпустки за період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України складає 35 діб.

Таким чином, нарахування виправною колонією компенсації за невикористану відпустку проведено відповідно до приписів чинного законодавства, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимог про зобовязання виплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції.

Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі територією, на яку поширюється, за колом осіб колом осіб, на яких поширюється.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, звільненням із неї, права і обовязки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.

Так, згідно ч.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать: 1) особи рядового і начальницького складу; 2) спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

За ч. 2 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Приписами ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу» визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 7 жовтня 2009 року N 222 (далі також - Інструкція), визначено, що особам начальницького складу, відрядженим до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, виплачується грошове забезпечення, передбачене законодавством для осіб начальницького складу органів і установ виконання покарань. При цьому грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в органах та установах, до яких вони відряджені, окладів за спеціальними званнями та інших видів грошового забезпечення у розмірах і порядку, визначених законодавством для осіб начальницького складу органів і установ виконання покарань. Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів органів виконавчої влади та інших цивільних установ, до яких відряджені зазначені особи начальницького складу органів і установ виконання покарань. Грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу виплачується за поточний місяць у період з 20 до 25 числа.

ОСОБА_1 проходив службу в Ольшанській виправній колонії №53 в період з 29.11.2004 року по 16.03.2015 року, відносився до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи та отримував грошове забезпечення.

Таким чином, передбачені КЗпП України підстави для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в даному випадку, відсутні, оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з колонією в контексті приписів КЗпП України, а тому дія ст.117 КЗпП України на позивача не розповсюджується.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний