Постанова № 53939439, 07.06.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 2a-1346/11/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Круглій О.М.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калієво-магнієвий комбінат»до Калуської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26.08.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Калієво-магнієвий комбінат»(далі-ТзОВ«КМК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивувало тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем згідно оскаржуваних рішень підприємству безпідставно донараховані податкові зобовязання по податку на додану вартість і земельному податку та застосовані відповідні штрафні санкції.

Ухвалою суду від 02.11.2010 року позовну заяву ТзОВ «КМК»залишено без розгляду. Дане рішення оскаржене позивачем в апеляційному порядку. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 апеляційну скаргу ТзОВ «КМК»задоволено, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що на підставі проведеної перевірки відповідачем по справі прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001072302/0 від 13.04.2010, №0001072302/1 від 07.05.2010 та №0001082302/0 від 13.04.2010, №0001082302/1 від 07.05.2010, якими донараховані відповідно податкові зобовязання по податку на додану вартість та земельному податку і штрафні санкції в загальному розмірі 401 415,23 грн. ТзОВ «КМК» з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх неправомірними та безпідставними. Як зазначили представники позивача, підприємством не було вчинено порушень вимог п.4.9 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», які стали підставою для винесення податковим органом повідомлень- рішень про донарахуванння суми ПДВ та сплати штрафних санкцій. На їх думку, списання основних фондів на ТзОВ «КМК»було проведено із належним оформленням усіх необхідних документів. Таким чином, висновок Калуської оДПІ, викладений у акті перевірки, про заниження позивачем суми податкового зобовязання з ПДВ є неправомірним, а отже, прийняті на його основі податкові повідомення-рішення підлягають до скасування. Стосовно повідомлень-рішень про донарахування суми земельного податку та визначення відповідних штрафних санкцій, представники позивача суду повідомили, що згідно акту перевірки податок на землю був нарахований за земельні ділянки, які не належать на праві власності ТОВ «КМК»та на час проведення перевірки знаходилися у процедурі оформлення договорів оренди. Таким чином, на їх думку, у ТзОВ «КМК»немає передбаченого законом обовязку сплачувати земельний податок за дані земельні ділянки, оскільки у державному земельному кадастрі відсутні дані про державну реєстрацію прав власності або прав постійного користування, позивач не має державних актів на право власності або цивільно-правових угод щодо придбання земельних ділянок та актів на право їх постійного користування і не маючи відповідного статусу не може набути прав постійного користувача, зазначених у акті перевірки земельних ділянок, а, отже, донарахування податковим органом земельного податку та штрафних санкцій є незаконним, а повідомлення рішення підлягають до скасування. Позов просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву. В обгрунтування прийнятих податкових повідомлень-рішень посилається на висновки перевірки про те, що ТзОВ «КМК»в порушення вимог законодавства при ліквідації основних виробничих фондів за самостійним рішенням без наявності належним чином оформлених відповідних документів, а саме актів списання форми ОЗ-3 та висновку незалежної експертної комісії щодо неможливості використання даних фондів було занижено податкове зобовязання з ПДВ. Зазначила, що правомірно донараховано зобовязання з ПДВ та застосовано штрафні санкції. Також представник відповідача відзначила, що повідомлення-рішення №0001082302/0 від 13.04.2010 та №0001082302/0 від 07.05.2010 про донарахування суми земельного податку та застосування до ТзОВ «КМК»штрафних санкцій є законними та обгрунтованими, так як на час їх винесення позивач був фактичним землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані обєкти нерухомості, що є його власністю і безпідставно занизив суми податкового зобовязання, а саме земельного податку, який правомірно донарахований Калуської оДПІ. В задоволені позову просила відмовити.

Вислухавши представників позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши за свої внутрішнім переконанням подані докази у їх сукупності та взаємному звязку, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Калуською обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «КМК»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.02.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки виявлено допущені позивачем порушення вимог п.п.4.9. ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання з ПДВ на суму 133 353 грн. та порушення ст.2, ст.5, ст.7 ЗУ «Про плату за землю», внаслідок чого занижено суму земельного податку за період 2008-2009 в загальній сумі 130 036,82 грн.

Вищевказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №948/2302/35112582 від 02.04.2010 року з яким директор та головний бухгалтер ознайомлені, про що свідчать їх підписи на сторінці 64 даного акту.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 та зареєстрований в МЮУ 25.08.2005 за №925/11205 даний акт як службовий документ, що стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання,.

На підставі вищевказаного акту Калуська оДПІ прийняла оскаржувані рішення: за №0001072302/0 від 13.04.2010 року, №0001072302 від 07.05.2010, якими донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 125 959,00 грн. за основним платежем та штрафні санкції на суму 80 401,00 грн та податкові повідомлення- рішення, якими визначено суму податкового зобовязання по земельному податку 129 959 грн. основного боргу та 80 401 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені рішення оДПІ були оскаржені позивачем в порядку процедури апеляційного узгодження до Калуської обєднаної державної податкової інспекції, державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та державної податкової адміністрації України, однак за наслідками перегляду залишені без змін.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний звязок суд не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про донарахування суми податку на додану вартість та штрафних санкцій виходячи з наступного.

Згідно п.4.9 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Також в даній статті зазначено, що правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у звязку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі у разі викрадення основних фондів або коли платник податку надає податковому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Відповідно до системного тлумачення положень даної норми визначальною обставиною для цілей оподаткування є неможливість використання основного фонду в майбутньому за первісним пизначенням.

Суд погоджується з висновками податкового органу, визначеними в акті перевірки про те, що акти на списання не були оформлені відповідно до вимог законодавства, однак на переконання суду незначні недоліки цих актів не могли бути покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень.

Не можуть бути прийняті судом і твердждення відповідача, що ТзОВ «КМК»не надало висновків незалежної експертної комісії щодо неможливоті в подальшому використовувати дані фонди за первісним призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «КМК»в усіх випадках було надано податковому органу відповідні документи, які зазначені у вищевказаній нормі Закону, а саме акти на списання за формою №ОЗ-3, на підставі яких ставилися відмітки про списання основних засобів у інвентаризаційних картках обліку основних засобів (форма № ОЗ-6) кожного обєкту списання. Також судом встановлено, що списання основних фондів проводилося за висновками постійно діючої експертної технічної комісії, яка безпосередньо проводила обстеження об'єктів, що підлягали ліквідації, робила свої висновки за результатами обстеження, складала та підписувала відповідні акти на списання основних фондів, які містили висновки про те, що подальша експлуатація об'єктів списання неможлива. Дані обставини доказуються як поясненнями предстаників сторін, так і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Таким чином вищевказана ліквідація основних фондів з боку позивача була вимушеною, що і підтверджено документально.

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про неправомірність висновків Калуської оДПІ, викладених в акті перевірки про те, що внаслідок неналежного оформлення відповідних документів було занижено податкове зобовязання з ПДВ, так як недоліки в даних документах не можуть мати вирішального значення і жодним чином не впливають на суть та зміст операції з ліквідації основних фондів.

В порушення вимог ч.2 ст. 71 КАСУ податковим органом не спростовано висновків щодо неможливої подальшої експлуатації ліквідованих основних фондів.

Тому за наслідками проведеної перевірки податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 130 036,82 грн та штрафні санкції- 65 018,41 грн. було донараховано безпідставно, а отже, податкові повідомлення рішення №0001072302/0 від 13.04.2010, №0001072302 від 07.05.2010 підлягають до скасування.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0001082302/0 від 13.04.2010 та №0001082302/0 від 07.05.2010 суд приходить до висновку про їх законність та обґрунтованість з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що ТзОВ «Доматік», який є правопопередником ТзОВ «КМК» на підставі договорів купівлі-продажу від 24.09.2008 придбало цілісний майновий комплекс (магнієвий завод) та інше нерухоме майно (будівлі та споруди) у ЗАТ «Магній», що знаходиться за адресою: м.Калуш, вул.Заводська,19, вул.Шахтарська,2, вул.Шахтарська,20, район ДП «Калуська ТЕЦ, однак право власності чи право користування земельними ділянками, на яких розміщені ці приміщення, на час виникнення спірних відносин оформлено не було.

Відповідно до частини 1 статті 2 «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У частинах 1, 2 статті 125 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного Кодексу та 377 Цивільного кодексу України.

Нинішня редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Водночас стаття 120 ЗК і в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту.

За таких обставин суд не погоджується з посиланнями представників відповідача, не те, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди.

Це твердження є наслідком порушення правил застосування норм права до спірних правовідносин. Так в даному випадку перевагу мають не положення ЗУ «Про плату за землю» та ЗК (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час при конкуренції норм перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, стаття 120 ЗК та стаття 377 Цивільного кодексу України .

Отже, на підставі вищенаведеного, оскільки ТзОВ «КМК»було фактичним землекористувачем вказаних земельних ділянок, ним було порушено вимоги законодавства та внаслідок несплати занижено податкове зобовязання із земельного податку, таким чином повідомленнярішення про донарахування земельного податку податковим органом були прийняті правомірно.

Підставою для нарахування земельного податку згідно ст.13 ЗУ «Про плату за землю»є дані держаного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності ,- договір оренди такої земельної ділянки.

При проведенні перевірки оДПІ було одержавно необхідну інформацію, тому суд погоджується і розміром визначеного податкового зобовязання.

Враховуючи викладене позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0001082302/0 від 13.04.2010, №0001082302/1 від 07.05.2010 до задоволення не підлягають.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «КМК» 1,70 грн. судових витрат.

На підставі п.4.9 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», ст. 2 Закону України «Про плату за землю», пп.а) пп..4.2.2.п.4.2.ст.4, пп..17.1.2 п.17.1 ст. 17 ЗУ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, ст.120 Земельного Кодексу України, ст.377 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.94, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення за № 0001072302/0 від 13.04.2010 року та за № 0001072302/1 від 07.05.2010 року скасувати.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Калієво-магнієвий комбінат» 1, 70 грн. судових витрат

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14.06.2011 року.

Суддя:/підпис/ОСОБА_4