Постанова № 53939257, 12.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 808/8485/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Нечипуренка О.М., суддів Каракуши С.М. та Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

відповідачів: 1. Державної фіскальної служби України

2. Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування наказу, і поновлення на посаді, -

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 від 03.02.2004),

ОСОБА_2 (довіреність № 1293 від 10.11.2015)

від відповідача -1 - Рєзнікова І.В. (довіреність № 99-99-10-17/08/15 від 30.09.2015),

від відповідача -2 - Рєзнікова І.В. (довіреність № 240/08-01-10-06 від 03.11.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду 28.10.2015 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач просить суд, визнати протиправним та скасувати наказ Держаної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1" від 26.10.2015№3427-о, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області, зобов'язати ГУ ДФС у Запорізькій області не виконувати оскаржуваний наказ та вважати його протиправним.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідачів ст.43 Конституції України, ст.ст. 2, 51 36 Кодексу законів про працю в Україні, а також вказано про неправильне застосування Закону України "Про очищення влади", оскільки його положення щодо відповідних заборон не поширюються на позивача. Крім того, позивач вважає, що оскаржуваний наказ не містить правових підстав для його прийняття, оскільки вже була проведена відповідна перевірки позивача щодо поширення заборон встановлених Законом "Про очищення влади" за наслідком якої складено відповідну довідку, оскаржуваний наказ не містить жодного посилання на підстави, встановлені Законом України "Про чищення влади". Позивач просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8485/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 10.11.2015. В судовому засіданні оголошена перерва до 12.11.2015.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні проти позову, зокрема зазначає, що наказ прийнятий правомірно згідно із Законом України "Про очищення влади", однією із підставою для прийняття оскаржуваного наказу став звіт Міністерства юстиції України про проведення перевірки ДФС України. Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

У засіданні 12.11.2015, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а також оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, під час судового розгляду судом здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими частково та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1" від 26.10.2015 №3427-о позивача згідно із п.72 ч.1 ст.36 КЗпП звільнено з посади заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області. Як зазначено в оскаржуваному наказі, підставою для звільнення є пункт 72 ч.1 ст.36 КЗПУ, Закон України "Про очищення влади", звіт про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України "Про очищення влади" від 21.10.2015, пункт 6 витягу з протоколу №116 засідання Кабінету Міністрів України від 21.10.2015.

На виконання п.3 витягу з протоколу №100 засідання Кабінету Міністрів України від 21.09.2015 проведено перевірку Державної фіскальної служби України норм Закону України "Про очищення влади".У звіті на стор.13 зазначено перелік осіб (39 осіб) з яких також зазначено й позивача. Як зазначено у звіті, - "виявлено порушення щодо незастосування заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до витягу з протоколу №116 засідання Кабінету Міністрів України зазначено, "інформацію Мінюсту про результати проведення перевірки стану виконання посадовими особами ДФС вимог Закону України "Про очищення влади" взяти до відома. Голові ДФС ОСОБА_4 забезпечити виконання Закону України "Про очищення влади" в частині прийняття відповідних рішень щодо посадових осіб ДФС, до яких розповсюджуються заборони, визначені цим Законом, т за результатами і одноденний строк проінформувати Кабінет Міністрів. Контроль за виконанням цього рішення покласти на першого заступника Міністра фінансів Уманського І.І. Мінфіну разом з Мінекономрозвитку, ДФС, Мінюстом, опрацювати питання щодо денітізації доходів, проведення податкової амністії капіталів, запровадження одноразового нульового декларування доходів громадян і непрямих методів контролю за відповідністю доходів і витрат фізичних осіб та подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів узгоджені пропозиції".

ОСОБА_1 відповідно до записів у трудовій книжці в податкових органах на різних посадах працювала з 1999 року. З 2010 року працювала старшим державним податковим ревізором-інспектором, заступником начальника управління, начальником управління в ДПА у Волинській області; заступником начальника Новоград-Волитнський ОДПІ, м. Новоград-Волинський Житомирської області; начальником Шепетівської ОДПІ Хмельницької області. З 11.2010-12.2011 працювала заступником ДПА у Хмельницькій області, З 12.2011-02.2012 працювала на посаді заступника начальника інспекції-начальника управління ДПІ в Симферопольському районі АР Крим, з 02.2012-07.2012 заступником голови ДПА в АР Крим. З 09.2012 по 08.2014 в податкових органах не працювала. З 08.2014-11.2014 працювала на посаді першого заступника начальника Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області. З 11.2014-08.2015 першим заступником начальника Пологівської ОДПІ, з 08.2015 заступником начальника ГУ ДФС у Запорізькій області.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборони, передбачених частинами 3 и 4 ст.1 Закону України № 1682, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014р. № 563 Державною фіскальною службою України була проведена перевірка достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 ст.1 Закону № 1682 щодо Позивача - ОСОБА_1.

Результатом даної перевірки стала Довідка від 21.05.2015р. за підписом голови ДФС України Р.М. Насірова якою встановлено, що до Позивача не застосовуються заборони, визначені частиною 3 і 4 ст.1 Закону № 1682.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.ст.2, 51 Кодексу законів про працю в Україні закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Згідно із п.72 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю в Україні підставами припинення трудового договору є - з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади". Згідно із п.18 Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992, № 9. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Підстави, з яких було звільнено позивача згідно із Законом України "Про очищення влади" оскаржуваний наказ не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 даного Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; презумпції невинуватості; індивідуальності відповідальності та гарантування права на захист.

У ст. 2 та ст. 3 цього Закону передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація) та її критерії, згідно до яких заборона розповсюджується на осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також на осіб, які обіймали посаду (посади), зокрема керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: Згідно із ст.6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Міністерство очолює міністр України (далі - міністр), який є членом Кабінету Міністрів України. При цьому, відповідно до ст.16 вказаного закону інші, відмінні від міністерства центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

Відтак, право формувати державну політику, тобто право законодавчої ініціативи при розробці проекту нормативно-правового акту має орган державної виконавчої влади лише із статусом міністерства, інший орган державної виконавчої влади без статусу міністерства має повноваження виключно щодо реалізації державної політики. З огляду на викладене, позивач не працював на керівних посадах ані в міністерстві, ані в його територіальному органі.

Що стосується іншого критерію (період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року) позивач не перебував у трудових відносинах з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику або в податковій міліції.

Законом України "Про очищення влади" передбачено, що люстрація ґрунтується, зокрема, на принципах верховенства права та законності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності. Проте, фактично, позивача звільнили з посади не за порушення тих чи інших вимог Закону, а на підставі звіту та витягу з протоколу засідання, чим порушені конституційні приписи та гарантії, а також принципи проведення люстрації.

Суд звертає увагу, що проведення перевірки насамперед має за мету, визначену у ст. 1 Закону України "Про очищення влади", а саме: виявити осіб, що брали участь в управлінні державними справами, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Результати такої перевірки підлягають викладенню у висновку, який в даному випадку є обов'язковим, як і ознайомлення з ним особи, щодо якої проводилась перевірка. Такий висновок може бути оскаржений до суду, як це передбачено у ст. 5 Закону.

У даному випадку, перевірка відносно позивача вже була проведена та за результатами такої перевірки складено відповідну довідку, якою встановлено, що до позивача не застосовуються заборони, визначені частиною 3 і 4 ст.1 Закону України "Про очищення влади". Вказана довідка є чинною, належних та допустимих доказів щодо наявності іншої довідки або судового рішення, яким скасовано вказану довідку до суду не надано.

Отже, доводи відповідача не приймаються судом до уваги з підстав зазначених вище та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки матеріалами справи підтверджується протиправність прийняття оскаржуваного наказу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у цій частині є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ст. 235 ч. 2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. А від так, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві середній заробіток за посадою, яку він займав на час звільнення, за період вимушеного прогулу, а саме: з часу звільнення по час поновлення на посаді.

Приписами ст.17 КАС України визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, яка поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Визнання протиправним наказу та поновлення на посаді є взаємопов'язаними послідовними юридичними подіями, які кореспондуються із ст.17 КАС України у частині розгляду справ щодо спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за категорією судових справ, зокрема щодо поновлення на роботі.

Керуючись ст. ст. 24, 25, 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Держаної фіскальної служби України від 26.10.2015 №3427-о "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 256 КАС України, постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Головуючий суддя О.М. Нечипуренко

Суддя С.М. Каракуша

Суддя Д.В. Татаринов