Постанова № 53939114, 12.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 р. Справа № 804/15134/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Зоідзе Т.А.

за за участю: представник позивача - Фундеряка Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0003102201 від 15.10.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» по податку на додану вартість на 126 158,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 63 079,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту № 123/22-01/33766993 від 01.10.2015р. документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» (код 32729573) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» (код 34437879) за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подання письмових пояснень або заперечень не скористався.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з акту № 123/22-01/33766993 від 01.10.2015р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» (код ЄДРПОУ 33766993) (надалі за текстом - ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський», позивач) зареєстровано 05.10.2005р. Дніпропетровським районним управлінням юстиції та 05.10.2005р. взято на податковий облік в органах державної податкової служби - Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ, відповідач).

Видами господарської діяльності позивача є: розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення свиней; змішане сільське господарство; виробництво м'яса; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 22.09.2015р. по 28.09.2015р., на підставі наказу від 21.09.2015 року № 175, згідно п.п. 78.1.1, п.п. 7.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» (код 32729573) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» (код 34437879) за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року.

Вказаною перевіркою встановлено:

1. не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» за лютий та березень 2015 року та ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» за серпень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій;

2. порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, - ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС»та ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ всього на суму 126 157,15 грн., у тому числі: за серпень 2014 року на суму 8 796,99 грн., за лютий 2015 року на суму 42 162,66 грн. та за березень 2015 року на суму 75 197,50 грн.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт № 123/22-01/33766993 від 01.10.2015р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» (код 32729573) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» (код 34437879) за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року».

На підставі акту перевірки Дніпропетровською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003102201 від 15.10.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за основним платежем на суму 126 158 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 63 079 грн.

Суд вважає, що висновки зазначені в акті перевірки № 123/22-01/33766993 від 01.10.2015 року, а отже і податкове повідомлення-рішення № 0003102201 від 15.10.2015 року є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1621-VII від 31.07.2014р.) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до цієї ж норми статті 198 Податкового кодексу України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1621-VII від 31.07.2014р.) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Згідно даної норми, з урахуванням змін, внесених Законом № 71-VIII від 28.12.2014р., не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду - серпень 2014 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно із змінами, внесеними Законом № 71-VIII від 28.12.2014р. до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду - серпень 2014 року) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із змінами, внесеними Законом № 71-VIII від 28.12.2014р. до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що Податковим кодексом України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної або митної декларації.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що вищезазначені висновки сформовано відповідачем на підставі аналізу взаємовідносин позивача з постачальниками ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» за серпень 2014 року та ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» за лютий-березень 2015 року.

Так, між ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» (покупець) та ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» (постачальник) 17.02.2015 року укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 0030-02/15, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (товар). Під сільськогосподарською продукцією розуміється макуха з насіння соняшнику. Асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна кількість та вартість товару, а також базис поставки зазначаються у специфікаціях. Поставка здійснюється на умовах визначених специфікацією.

На виконання вказаного договору сторонами складені специфікації №№ 1, 2, 3, 4, 5 на товар (макуха з насіння соняшнику), згідно яких поставка товару здійснюється постачальником на умовах Carriage paid to (Доставку сплачено до…) згідно Інкотермс 2010.

Фінансово-господарські операції з придбання товару оформлені та підтверджуються: видатковими накладними за лютий, березень 2015 року; податковими накладними №203 від 21.02.2015р., № 190 від 19.02.2015р., № 230 від 26.02.2015р., № 250 від 28.02.2015р., №285 від 06.03.2015р., №289 від 08.03.2015р., №306 від 12.03.2015р., №314 від 13.03.2015р., № 351 від 20.03.2015р., № 364 від 22.03.2015р., №8 від 22.03.2015р.

Транспортування товару здійснювалось за замовленням як ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» так і ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський», авто перевізником ФОП (водій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.), про що свідчать товарно-транспорті накладні складені за кожною партією товару.

Також, придбаний товар супроводжено посвідченнями якості, складеними ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» на товар, що постачався ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський».

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» було здійснено перевірку якості придбаного товару в Науково-дослідницькому центрі безпеки та екологічного контролю ресурсів АПК Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, про що свідчить Протокол випробувань №ХТ/127 від 06.03.2015р.

Представником позивача в ході судового розгляду справи було пояснено, що до дослідного центру було надано зразки товару на дослідження. За результатами дослідження було встановлено, що ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» було поставлено товар гіршої якості, ніж заявлений ним в супроводжувальних документах. ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» були направлені на адресу постачальника листи від 27.03.2015р. та від 28.04.2015р., в яких вказувалося на розбіжності щодо якості товару, заявленого у посвідченні якості та тим, що реально було поставлено на адресу ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський». У зв'язку з виявленими розбіжностями було здійснено коригування сум податкової звітності та відображено у бухгалтерському обліку.

Судом встановлено, що протягом серпня 2014 року ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» як покупцем з постачальником ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» відбувались взаємовідносини на підставі рахунків, а саме щодо придбання запчастин (шайба, кільце уплотнююче, проміжний диск фрікциону, диск зчеплення, олива, мастило тощо), а також сплачені надані послуги (діагностування системи гідравліки і електрообладнання, транспортні витрати, розібрання та діагностування переднього мосту, встановлення мосту тощо).

Фінансово-господарські операції з придбання товару та виконання робіт оформлені та підтверджуються: видатковою накладною №РН-080604 від 06.08.2014р., податковими накладними №13 від 06.08.2014р., №20 від 28.07.2014р., №30 від 28.07.2014р., №29 від 28.07.2014р., №18 від 28.07.2015р.

В ході судового розгляду справи позивачем пояснено, що ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» було реалізовано товар та послуги в рамках здійснення ремонту техніки позивача - трактора «Беларус 320.4» із використанням запчастин, які були оплачені ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський».

Товарно-транспортні накладні не виписувалися, оскільки поставка товару здійснювалася спеціалістами ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ», які прибували на місце здійснення ремонтних робіт на власному автомобілі, і запчастини привозили із собою.

Стосовно зауваження Дніпропетровської ОДПІ про недоліки у товарно-транспортних накладних, а саме відсутності даних про вантажно-розвантажувальним операціям, слід вказати, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Таким чином, оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, чи наявності у таких документах недоліків, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 2 1936/11/13-11.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в рішеннях Вищого адміністративного суду у справах МК-60198/09 від 15 березня 2012 року, ЖК-20630/10 від 21 червня 2012 року, МК/800/7790/13 від 17 липня 2013 року.

За таких обставин, висновки про існування у платника податків порушень законодавства з питань оподаткування, не відповідають дійсності та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В своєму акті відповідач посилається на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрекспосервіс» з питань правомірності формування витрат, податкового кредиту та правомірності формування доходу за період з 01.02.2015р. по 31.05.2015р. № 1587/14-02-22-04/34437879 від 19.08.2015р., складений ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, та акт про результати зустрічної звірки ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» щодо взаємовідносин з платником податків ПП «Вертикаль Будсервіс» за період липень, серпень 2014 року № 327/08-26-22-11/32729573 від 25.11.2014р.

Проте, щодо використання податковим органом вищевказаних актів суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснення Вищою арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Зазначене вище підтверджено також п. 3 листа Вищого господарського суду від 24.07.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому також зазначено, що «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин».

У зв'язку з цим, вказані акти, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм діючого законодавства не можна застосовувати до ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський», оскільки вони не мають обов'язкового характеру для данного суб'єкта господарювання.

Слід зазначити, що згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагент позивача ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» та ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» були зареєстровані як юридичні особи, що підтверджено Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.11.2015р., з яких також вбачається, що запис про відсутність за місцем знаходження відсутній.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» з придбання товару та виконання робіт контрагентами, отже і правомірне формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ по господарським операціям з придбання товарної продукції та послуг по операціям з ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» за серпень 2014 року та ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС» за лютий-березень 2015 року та свідчать про належне виконання договірних зобов'язань, а тому в діях позивача відсутні порушення: п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, за яким ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «УКРЕКСПОСЕРВІС»та ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ всього на суму 126 157,15 грн., у тому числі: за серпень 2014 року на суму 8 796,99 грн., за лютий 2015 року на суму 42 162,66 грн. та за березень 2015 року на суму 75 197,50 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003102201 від 15.10.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за основним платежем на суму 126 158 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 63 079 грн. прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0003102201 від 15.10.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за основним платежем на суму 126 158 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 63 079 грн.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений протягом п'яти днів.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков