Постанова № 53938984, 15.10.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/3566/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представника позивача: Рудницького В.О.,

представника відповідача: Бойка А.М.,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся заступник прокурора Вінницької області ( далі - позивач ) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ( далі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів.

Ухвалою суду від 06.10.2015 року закрито провадження в даній адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування:

- наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельних ділянок в оренду із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами Новообиходівської сільської ради Немирівського району загальною площею 78,6455 га № 2-1160/15-14СГ від 04.06.2014;

- наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області про надання ОСОБА_4 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами:

Новообиходівської сільської ради Немирівського району орієнтовною загальною площею 80,92 га:

- № ВН/0523083200:02:001/00002606 від 28.02.2014;

- № ВН/0523085700:03:001/00002609 від 28.02.2014;

- № ВН/0523085700:03:001/00002610 від 28.02.2014;

Джуринецької сільської ради Немирівського району орієнтовною загальною площею 65,01 га:

- № ВН/0523083200:02:001/00002612 від 28.02.2014;

- № ВН/0523083200:02:001/00002617 від 28.02.2014;

- № ВН/0523083200:02:001 /00002618 від 28.02.2014 ( а.с. 250 - 252 ).

Відповідно до іншої частини позовних вимог, заявлених в адміністративному позові (а.с. 6 - 7), позивач просить визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області про надання ОСОБА_4 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами Воловодівської сільської ради Немирівського району орієнтовною загальною площею 66,11 га:

- № ВН/0523081000:02:001 /00002608 від 28.02.2014;

- № ВН/0523081000:01:001/00002607 від 28.02.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що, в межах наданих Законом України "Про прокуратуру" повноважень, прокуратурою Вінницької області в вересні 2014 року, на підставі постанови від 08.09.2014 року, проведено перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів щодо додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні ГУ Держземагенства у Вінницькій області землями державної власності на території Вінницької області. В ході проведеної перевірки прокуратурою Вінницької області встановлено, що Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області 28.02.2014 прийнято, зокрема, накази №ВН/0523081000:02:001/00002608 та № ВН/0523081000:01:001/00002607 про надання ОСОБА_4 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами Воловодівської сільської ради Немирівського району орієнтовною загальною площею 66,11 га ( 46,72 га та 19,39 га ).

На думку позивача, приймаючи такі накази відповідач порушив норми Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство». Так, зокрема, в поданих 19.02.2014 клопотаннях ОСОБА_4 не обґрунтував розміри вищевказаних земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. Крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 не має необхідної сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку значних площ земель. Також позивач зазначає, що відповідачем прийнято рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу, розташованих не єдиним масивом, що на думку позивача є порушенням норм Закону України " Про фермерське господарство".

Оскаржуваними рішеннями відповідача, на думку позивача, порушуються норми ст. 14 Конституції України, згідно яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Оскільки Державна інспекція сільського господарства України, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не наділена повноваженнями щодо звернення з позовами до суду, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом, відповідно до вимог ч. 2 ст. 60 КАС України, в статусі позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладенні в письмових запереченнях (а.с. 66-70). Додатково зазначив, що Головне управління Держземагенства у Вінницькій області приймаючи оскаржувані накази діяло у відповідності з вимогами закону. При цьому, представник відповідача наголосив, що клопотання подані ОСОБА_4, які були підставою для прийняття оскаржуваних наказів, відповідали вимогам Закону України «Про фермерське господарство» та статей 123 - 124 Земельного кодексу України.

Представник третьої особи щодо задоволення позовних вимог також заперечував. При цьому в наданих в судовому засіданні поясненнях обґрунтовував законність оскаржуваних наказів тим, що вони прийняті з дотриманням порядку, передбаченого Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство», та на підставі належних та наданих в повному обсязі документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, надавши їм оцінку в сукупності з письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.02.2014 ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області загальною орієнтовною площею 46,7 га та 19,3857 га, відповідно, для ведення фермерського господарства ( а.с. 124, 129 ).

Із змісту поданих клопотань видно, що, як додатки, до них долучено викопіювання із кадастрової карти, копію паспорту, копію ідентифікаційного номера та копію трудової книжки ОСОБА_4 (а.с.124 - 134 ).

Клопотання ОСОБА_4 від 19.02.2014 стали підставою для прийняття Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області наказів від 28.02.2014 №ВН/0523081000:02:001 /00002608 та № ВН/0523081000:01:001/00002607 ( далі - Накази ), якими ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 19,39 га та 46,72 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області для ведення фермерського господарства ( а.с. 123, 128 ).

Встановивши в ході проведеної у вересні 2014 року перевірки факт прийняття ГУ Держземагенства у Вінницькій області зазначених вище Наказів, вважаючи їх протиправними, прийнятими з порушенням норм Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», та такими, що суперечать інтересам держави, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання щодо надання земельних ділянок державної власності в оренду для ведення фермерського господарства регулюється Земельним кодексом України (надалі - ЗК України) та Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За приписами ч. 2. ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 №445, статусом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів наділено Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України). Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи, у відповідності до п.7 вказаного Положення.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258, передбачено, що Головне управління Держземагентства в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Поняття "землеустрою" визначено ст.1 Законом України "Про землеустрій", а саме, це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень, у відповідності до ст.22 Законом України "Про землеустрій".

Статтею 122 ЗК України передбачено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, зокрема ч.4 встановлює, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як вже зазначалось вище, згідно з ч.2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Порядок надання ( передачі ) земельних ділянок для ведення фермерського господарства закріплений ст. 7 Закону України " Про фермерське господарство ".

Положення ч.1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" аналогічно встановлюють, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Абзацом першим частини 3 ст. 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічні норми містяться в ч. 2, 3 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство". Так, заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Отже, як вбачається з вище викладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зазначає, що при зверненні ОСОБА_4 із клопотаннями від 19.02.2014 до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області заявником до клопотання долучено документ, що підтверджує досвід роботи у сільському господарстві, а саме копію трудової книжки з відомостями про роботу ОСОБА_4 у товаристві з обмеженою відповідальністю «Гарантінвестагро» на посаді директора (а.с. 28).

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Тому, на думку суду, трудову книжку працівника слід вважати належним документом, який підтверджує досвід роботи працівника у тій чи інші сфері.

Щодо доводів позивача, що зазначений документ не міститься в переліку документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 584 від 12 серпня 2015 року, суд зауважує, що на час звернення ОСОБА_4 до відповідача з клопотаннями від 19.02.2014 року, вказаний нормативно - правовий акт ще не був прийнятий, а тому не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Крім того, в ході судового розгляду справи досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1000171004 від 24.06.2015 щодо реєстрації ТОВ «Гарантінвестагро» (а.с. 246).

Із змісту витягу встановлено, що основними видами діяльності підприємства, крім іншого, є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Отже, оцінивши наведені обставини у сукупності, суд доходить до висновку, що долучена до клопотання копія трудової книжки ОСОБА_4, з відповідними записами, є належним документом, який підтверджує досвід роботи останнього у сільському господарстві.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4, звернувшись до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з відповідним клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду для ведення фермерського господарства, надав всі необхідні документи, передбачені зазначеними вище нормами Законів.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту позовної заяви та пояснень наданих представником позивача в судовому засіданні, позивач вважає прийняті відповідачем оскаржувані накази протиправним також з огляду на те, що ОСОБА_4 при зверненні до ГУ Держземагенства у Вінницькій області із клопотаннями від 19.02.2014 не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а також реальної можливості їх обробітку, за умови відсутності у володінні останнього сільськогосподарської техніки. Окрім того, вказуючи на протиправність прийнятих відповідачем наказів, позивач посилається на розташування зазначених в клопотаннях земельних ділянок не єдиним масивом.

До вказаних посилань позивача суд ставиться критично, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_4 в поданих до ГУ Держземагенства у Вінницькій області клопотаннях від 19.02.2014 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою просив надати земельні ділянки із земель запасу Володівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, при цьому вказав їх бажаний розмір, а саме: 19,3857 га та 46,7 га.

У відповідності до ч. 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Суд зауважує, що позивач помилково трактує зміст зазначеної вище норми Закону, що відповідач мав надати ОСОБА_4 земельну ділянку єдиним масивом, а саме розміром 66,11 га, оскільки такий висновок позивача не грунтується на цій нормі Закону.

Зміст ч. 7 ст. 7 Закону, який наведений вище в цій постанові, дозволяють дійти висновку, що земельна ділянка для ведення фермерського господарства надається єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Аналізуючи положення вказаної вище статті, суд зазначає, що земельні ділянки які надаються громадянам для ведення фермерського господарства повинні утворювати єдиний масив саме з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Тому, твердження позивача про те, що всі земельні ділянки, які надаються громадянам для ведення фермерського господарства, повинні формувати єдиний масив є безпідставним.

Крім того, судом встановлено, що ні клопотання ОСОБА_4 до ГУ Держземагенства у Вінницькій області про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ні оскаржувані накази не містять прохання або рішення про надання земельної ділянки вказаного розміру ( 66,11 га ).

Також слід зауважити, що Закон України " Про фермерське господарство " не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.05.20156 №К/800/130/15.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про фермерське господарство" не передбачено вимоги щодо надання доказів наявності сільськогосподарської техніки, для вирішення питання про надання ( передачу ) земельних ділянок, а тому посилання позивача, в обгрунтування протиправності оскаржуваних наказів, на відсутність такої техніки у власності в ОСОБА_4 є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області № ВН/0523081000:02:001 /00002608 від 28.02.2014 та № ВН/0523081000:01:001/00002607 від 28.02.2014 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар