Рішення № 53936802, 25.11.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

243/9542/15-ц

Справа № 2/243/5010/2015

25 листопада 2015 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лаптєва М.В.

при секретарі Мороз К.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

представника відділу освіти ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Словянську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 за участі третьої особи: Органу опіки та піклування Словянської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів , -

В С Т А Н О В И В:

18.09.2015 року до Словянського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_6 за участі третьої особи: Органу опіки та піклування Словянської міської ради про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 24 червня 2000 року по липень 2003 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач залишив родину 04 січня 2003 року, коли дитині не було 8 місяців та з вказаного часу з сином не спілкувався, ніколи його не відвідував, не цікавився станом його здоровя та духовним розвитком, не надавав матеріальної підтримки на утримання сина. Крім того дитина не має реєстрації за місцем проживання однак ці проблеми відповідача не цікавлять. Відповідач також не надав дозволу на вивіз дитини за кордон зазначивши що не має часу займатися проблемами сина, у звязку з чим позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до його сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути на свою користь аліменти на його утримання в розмірі ? частини від всіх доходів відповідача.

Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, навела доводи аналогічні викладеним у позовній заяві. Також зазначила, що дитина на теперішній час ніде не зареєстрована, а відповідач жодним чином на її прохання зареєструвати сина не відреагував. Крім того впродовж двох місяців так і не надав дозволу на вивіз дитини за кордон, лише сварився та ігнорував дане її прохання. Жодної матеріальної допомоги відповідач на утримання дитини не надавав. Участі у вихованні не приймав. Пояснила, що перешкод відповідачу у здійсненні його батьківських обовязків по відношенню до сина не чинила.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 яка діє на підставі договору на представництво інтересів в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги в частині позбавлення його батьківських прав не визнав в повному обсязі, в частині стягнення аліментів визнав частково, не заперечуючи сплачувати на утримання сина 1/6 частину, надав пояснення аналогічні викладені в запереченні, зазначивши, що після розірвання шлюбу позивачка заборонила йому бачитись та спілкуватися з сином та вимагала, щоб він відмовився від нього. Пояснив, що намагався спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні, приїздив до ОСОБА_5 та привозив грошові кошти, речі та харчі, однак позивачка чинила йому перешкоди у здійсненні батьківських обовязків та не пускала до

житлового приміщення. Крім того казала вихователям в дитячому садку та викладачам у школі, щоб не давали змоги йому бачитись з сином. Щоб мати змогу приймати участь у вихованні сина він попросив родичів та знайомих передавати гроші та речі від нього для сина, однак ОСОБА_5 не приймала нічого та спілкуватися з його ріднею відмовлялася. Зазначив, що не ухиляється від виконання покладених на нього обовязків по вихованню свого сина, а не може скористатися цим правом через перешкоди з боку позивачки. Згоден сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/6 частини, оскільки має також на утриманні ще одну дитину. Також пояснив, що не чинив перешкод в здійсненні реєстрації свого сина, оскільки йому відомо що син зареєстрован за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, а з питанням про реєстрацію за іншою адресою вона до нього не зверталась і нічого не повідомляла. Крім того пояснив, що з питанням про виїзд сина за кордон у 2015 році позивачка до нього не зверталась.

До відповідних державних органів опіки та піклування з вимогою про встановлення часу спілкування з сином він не звертався, оскільки враховуючи характер відносин з позивачкою не хотів психологічно травмувати дитину. З вихователями в дитячому садку та викладачами у школі на предмет соціального розвиту дитини він також не спілкувався, через небажання психологічної травми дитини.

Представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в їх задоволенні, в частині стягнення аліментів визнав частково. Зазначив, що доказів щодо ухилення відповідача від обовязків по вихованню сина позивачка суду не надала. Заперечував проти висновку органу опіки та піклування, оскільки вважає його одностороннім та необґрунтованим.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Словянської міської ради ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що на засіданні комісії з вирішення доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, на якому були присутні як сторони так і неповнолітній ОСОБА_7, останній пояснив, що батька не знає та що ніколи жодної допомоги чи уваги від нього не отримував.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом позивачки та зазначив що ОСОБА_7 знає з дитинства і він ніколи не згадував про батька. Відповідача не бачив з моменту розірвання їх шлюбу з позивачкою. Зазначив, що позивачка дала гарне виховання своєму синові.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною тіткою позивачки. Зазначила, що сторони розлучилися коли їх сину ще не було ще року, після чого відповідач припинив спілкування з сином. В неї склалося враження, що відповідач взагалі не звертає уваги, що в нього є син, оскільки жодних дій по налагодженню з ним звязків відповідач не здійснював. Особисто з відповідачем жодних контактів вона не мала.

Неповнолітній свідок ОСОБА_7 за участі вчителя ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що навчається в школі №1 м. Словянська та проживає з самого народження разом із матірю бабусею та дідусем за адресою: м. Словянськ вул.. Глинки, 10. Пояснив, що батька вперше в житті побачив на опікунській раді. Зазначив, що в їх сімї негативних відгуків щодо відповідача ніколи не звучало, лише говорилось, що він живе з іншою родиною. Жодного разу ні особисто відповідач ні його родичі на контакт з ним не виходили та не намагалися поспілкуватися ні в школі ніде. Пояснив, що батька не потребує та ніколи не потребував, не заперечує, щоб позов був задоволений.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи та свідків, дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку існуючим в матеріалах справи доказам в межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

18 вересня 2015 року ОСОБА_11 звернулася з даним позовом до Словянського міськрайонного суду оскільки відповідач з 2004 року не спілкується з сином, не цікавиться його фізичним та духовним розвитком і не оказує ніякої матеріальної допомоги.

Згідно акту голови квартального комітету «Славтяжмаш» міста Словянська неповнолітній ОСОБА_12 мешкає зі своєю мати ОСОБА_11 в місті Словянську по вулиці Глинки 10.

У відповідності до ст. 165 Сімейного Кодексу України « Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім»ї якої проживає дитина…» та п. 18 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Таким чином позивачка мала всі підстави для звернення до суду з наступним позовом. Доводи відповідача про те що ОСОБА_11 тільки зараз звернулась до суду і це є однією із підстав вважати позов необґрунтованим суд не приймає до уваги оскільки вони не ґрунтуються на законі.

У судовому засіданні встановлено що з 24 червня 2000 року по липень 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-НО № 018866 виданого Словянським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції - відповідач ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 6)

Крім того у засіданні встановлено, що відповідач залишив родину 04 січня 2003 року.

Ці факти сторони не оспорюють і тому не підлягають подальшому доказуванню та приймаються судом як докази.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року за № 789-XII, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про охорону дитинства, кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сімї мають забезпечуватися на принципах,що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Як встановлено у судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 з 2003 року покинув родину і з цього часу перестав цікавився станом здоровя сина його духовним розвитком, не надавав матеріальної підтримки на утримання сина. Дитина проживає разом із позивачкою та знаходиться на її повному утриманні, оскільки відповідач не здійснює жодної матеріальної підтримки на утримання своєї дитини.

Цей факт підтвердив як сам відповідач так і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 які мешкають разом з родиною ОСОБА_7, знають неповнолітнього ОСОБА_12 та підтвердили той факт що з малеча неповнолітній ОСОБА_12 позбавлений зі сторони батька матеріальної підтримки, і який не цікавився станом здоровя сина його духовним розвитком.

Згідно довідки із дитячого садочку який відвідував ОСОБА_12 його вихованням та утримуванням займалася мати, а батько ОСОБА_6 дитячий садочок не відвідував, життям сина не цікавився та матеріальної допомоги йому не надавав.

Крім пояснень свідків цей факт суду підтверджено актом обстеження міста мешкання неповнолітнього ОСОБА_12 головою квартального комітету району де мешкає ОСОБА_12, довідкою зі закладу освіти де навчається дитина з першого класу і жодного разу батько не перетнув поріг цього закладу, навчанням сина та його життям не поцікавився.

Всі ці докази дають підстави суду зробити висновок про те що факт того що з 2003 року відповідач ОСОБА_6 перестав цікавився станом здоровя сина його духовним розвитком, не надавав матеріальної підтримки на утримання сина.

Доводи відповідача про те що він не спілкувався з сином в звязку з ти що боявся підти на конфлікт з колишньою дружиною суд не приймає до уваги оскільки вважає їх неспроможними. Крім того висновки суду ґрунтуються ще на обставинах на яки вказав відповідач про те що він не звертався до ніяких державних органів з приводу того що бажає спілкуватися з дитиною, також не звертався і з заявами про конфлікт з позивачкою яка як вын зазначає заважала йому спілкуватися з дитиною.

Таким чином на думку сду є всі підстави вважати що ОСОБА_6 свідомо з 2003 року перестав цікавився станом здоровя сина його духовним розвитком, не надавав йому матеріальної підтримки.

Згідно з ст. 164 Сімейного Кодексу України „ Батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він:

- ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини;

Верховний Суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від відсутності належного піклування з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, а крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ч.4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Згідно довідки служби у справах дітей Словянської міської ради - ОСОБА_6 не звертався з питанням встановлення порядку спілкування з сином ОСОБА_7

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Словянської міської ради: «питання позбавлення батьківських прав розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини Словянскої міської ради, яка відбулася 15.10.2015 року. На дане засідання зявився позивач, відповідач та був запрошений ОСОБА_7, який пояснив, що батька ніколи не бачив та він з ним ніколи не спілкувався. Вислухавши доводи позивача, аргументи відповідача та пояснення ОСОБА_7 орган опіки та піклування вважає, що ОСОБА_6 доцільно позбавити батьківських прав відносно його сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору.

Так судом на вимогу міжнародними та національними правовими нормами було допитано в судовому засіданні неповнолітнього ОСОБА_7, який пояснив, що вперше в житті побачив батька лише на опікунській раді, що ніяким чином відповідач не виходив з ним на контакт, не піклувався про нього, не відвідував дитячий садок та школу та не здійснював матеріальної чи батьківської підтримки. Пояснив, що не потребує батька та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно себе.

Заперечуючи проти задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 зазначив, що до відповідних державних органів опіки та піклування з вимогою про встановлення часу спілкування з сином він не звертався, оскільки враховуючи характер відносин з позивачкою не хотів психологічно травмувати дитину. З вихователями в дитячому садку та викладачами у школі на предмет соціального розвиту дитини він також не спілкувався, через небажання психологічної травми дитини. Пояснив, що саме позивачка недавала йому змоги піклуватися про сина та цікавитися його життям. Але він прагне брати участь у вихованні дитини.

Однак суд не приймає вищевказані доводи до уваги, відноситься до них критично та вважає їх неспроможними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так окрім усних пояснень, відповідач жодним чином не довів перед судом цілеспрямованості своїх намірів по бажанню приймати участь у вихованні сина. Суду не було надано жодних належних доказів які б свідчили що відповідач дійсно намагався будь якими законними способами налагодити контакт із сином, як через державні органи так і будь які інші соціальні організації, хоча на переконання суду мав таку змогу. Не бажання позивачки, як зазначає відповідач, щоб він мав змогу бачитись з сином,

жодним чином не перешкоджало йому звернутися до спеціалізованих державних органів щодо правового врегулювання даного питання.

Заперечення представника відповідача щодо необґрунтованості висновку органу опіки та піклування, через односторонню позицію на користь матері судом також до уваги не приймаються та вважаються неспроможними, оскільки достовірно встановлено під час судового засідання, що опікунська рада відбувалася безпосередньо за участю позивача, відповідача та їх неповнолітнього сина, що свідчить про максимальне намагання комісії з питань захисту прав дитини Словянскої міської ради зясувати всі фактичні обставини справи та прийняти вірне рішення яке б відповідало інтересам дитини.

Надану представником відповідача незалежну психологічну інтерпретацію справи суд не приймає до уваги як доказ необґрунтованості позовних вимог та сприймає викладений зміст, як загальну інформацію щодо спору з психологічним ухилом, однак враховуючи, що згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини неповнолітній ОСОБА_7 був вислуханий в судовому засіданні, тобто йому було надано право на врахування його думки щодо питань, які стосуються його життя, і згідно з його пояснення батько йому не потрібен оскільки він його не знає, суд приходить до переконання, що позбавлення батьківських прав, якимось негативним чином не вплине на інтереси ОСОБА_7 бо він батька не знає як особистість, привязаність до нього відсутня, відношення не сформоване.

Таким чином аналізуючи вищенаведені докази суд приходить до висновку що відповідач ОСОБА_6 умисно ухиляється від виконання своїх обовязків по вихованню та утриманню сина, та тривалий час не виконує своїх обовязків батька, не займається вихованням дитини, не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини, не піклуються про її стан здоров»я, не цікавиться вихованням та культурним розвитком, що доводить перед судом байдуже ставлення відповідача до дитини, відсутність з його сторони будь-якого інтересу до майбутньої долі власного сина, не бажання спілкуватися з ним взагалі, і є всі підстави позбавити батьківських прав ОСОБА_6 по відношенню до його сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд, згідно ст.. 166 СК України, може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини, питання про стягнення аліментів на дитину суд може вирішити одночасно з позбавленням батьківських прав.

Відповідно п.3 ч.1 ст. 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Приймаючи до уваги наявність у відповідача ще однієї дитини на утриманні та його згоду на сплату аліментів в розмірі 1/6 частини від власних доходів, суд вважає за необхідне та доцільне з урахуванням особистих соціально матеріальних потреб відповідача здійснити стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до дня досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, то він стягується з відповідача в дохід держави.

Таким чином в силу положень ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки та на користь держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп. та 1218 грн. 00 коп. відповідно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 157, 164, 165-166, 167, 180 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 за участі третьої особи Органу опіки та піклування Словянської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Донецька область м. Словянськ провул. Андрєєвський, 13 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1\6 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до дня досягнення дитиною повноліття. Стягнення розпочати з 18.09.2015 року.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Донецька область м. Словянськ провул. Андрєєвський, 13 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 витрати по оплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Донецька область м. Словянськ провул. Андрєєвський, 13 судовий збір у державний бюджет на р/с 31210206700075 отримувач коштів Словянське УК/Словянськ/22030001, код ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016 у сумі 1218 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_13