Постанова № 53934856, 26.11.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р.Справа № 915/1392/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,

суддів: Гладишевої Т.Я., Головея В.М.

При секретарі судового засідання Кіртоки Л.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1 за дорученням №03/1672 від 19.10.2015р., ОСОБА_2 за дорученням №03/771 від 20.04.2015р.,

представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015р.

по справі №915/1392/15

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС",

до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство",

про стягнення боргу в сумі 4120754,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (далі ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі КП "Теплопостачання та ВКГ") про стягнення заборгованості за договором №06-25/ПУ-34274/57 (код 35.30.1) про послуг з постачання пари та гарячої води (постачання теплової енергії у гарячій воді) від 04.03.2014р., а саме: основної заборгованості у сумі 2774800,09 грн., інфляційних 723804,96 грн., 3% річних 41011,54 грн., пені 386901,95 грн., штрафу в розмірі 7% 194235,98 грн. (а.с. 4-9).

14 вересня 2015 року позивач звернувся до суду із уточненим розрахунком позовних вимог, згідно якого просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4107796,71 грн., з яких 2774800,09 грн. основного боргу, 714167,03 грн. інфляційних втрат, 40531,54 грн. 3% річних, 384062,07 грн. пені, 194235,98 грн. 7% штрафу (а.с.120-124).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №06-25/ПУ-34274/57 (код 35.30.1) послуги з постачання пари та гарячої води (постачання теплової енергії у гарячій воді) від 04.03.2014р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого вважає, що розрахунок позовних вимог, доданий до позовної заяви, не відповідає дійсності та надав свій розрахунок заборгованості (а.с. 77-80, а.с. 110-113).

Крім того, відповідач при вирішенні спору просив суд врахувати приписи ст. 233 ГК України та ст.ст. 43, 83 ГПК та зменшити розмір пені до 25000,00 грн. та 7% штрафу до 25000,00 грн. з огляду на те, що він є підприємством комунальної форми власності, основним видом його діяльності згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, є об'єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні, а неможливість сплати боргу у визначені терміни зумовлена незалежними від волі відповідача причинами (а.с. 77-80).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015р. (суддя Ржепецький В.О.) позов ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволено частково, стягнуто з КП "Теплопостачання та ВКГ" заборгованість в сумі 3507555,22 грн., з яких: 2702863,87 грн. основного боргу, 714159,81 грн. інфляційних втрат, 40531,54 грн. 3% річних, 25000,00 грн. пені, 25000,00 грн. 7% штрафу та 62943,80 грн. - судового збору. В частині стягнення 71936,22 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В задоволенні позову в частині стягнення 9645,15 грн. інфляційних втрат, 480,00 грн. 3% річних, 361901,95 грн. пені, 169235,98 грн. 7% штрафу відмовлено (а.с. 153-159).

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про невиконання відповідачем договірних зобовязань щодо оплати за спожиті послуги, та перевіривши розрахунки заборгованості, встановив їх часткову невідповідність обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Зменшуючи суму пені до 40000 грн. та штрафу до 40000 грн. та відмовляючи в цій частині позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст.83 ГПК України, а також тих обставин, що відповідач є підприємством комунальної власності, основним видом діяльності якого є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг електропостачання, водопостачання та водовідведення.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 71936,22 грн. припинено у звязку із його погашенням.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що місцевий господарський суд прийняв рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилаючись на норму ст.614 ЦК України вважає, що його вини у порушенні грошового зобовязання не має, а тому відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України для нарахування суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

03 вересня 2015 року до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. на підставі ст. 8 Закону України Про судовий збір КП "Теплопостачання та ВКГ" звільнено від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015р. по справі №915/1392/15 та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

30 жовтня 2015 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого він вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015р. по справі №915/1392/15 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на фактичних матеріалах справи та зазначає, що чинне законодавство не передбачає право суду зменшувати (звільняти від сплати) розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

20 листопада 2015 року до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшла телефонограма від позивача, у якій він клопотав про розгляд апеляційної скарги за його відсутністю. Вказане клопотання судом розглянуто і задоволено.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а з огляду на положення ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено матеріалами справи, 04.03.2014р. між ДП "НАЕК "Енергоатом" та КП "Теплопостачання та ВКГ" укладено договір №06-25/ПУ-34274/57 (код 35.30.1) послуги з постачання пари та гарячої води (постачання теплової енергії у гарячій воді), відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2014 році постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання обєктів відповідача, а останній - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (далі Договір; а.с.14-19).

Пунктом 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач взяв на себе зобовязання у 2014 році постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді (далі - теплова енергія) в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання обєктів відповідача, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що він вступив в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення печатками та діяв з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків до повного розрахунку.

Позивач постачав відповідачу теплову енергію для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. включно (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця відповідач разом з позивачем зобовязалися складати акт за фактично спожиту теплову енергію за звітний місяць.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за липень-серпень та грудень 2014 року теплову енергію на загальну суму 3669063,93 грн., що підтверджується актами про відпуск теплової енергії КП ТВКГ №АК.0.3104ц.0382 від 31.07.2014р. за липень 2014 року, №АК.0.3104ц.0387 від 28.08.2014р. за серпень 2014 року, актом №АК.0.3104ц.0459 про обсяги теплової енергії, що надійшли в теплові мережі КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" від ВП "Южно-Українська АЕС" в грудні 2014 року від 05.10.2015р., розрахунками відпуску теплової енергії КП ТВКГ за липень та серпень 2014 року, зведеною відомістю вимірюваних параметрів за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. (а.с. 28-33).

Разом з тим, пунктами 4.1, 4.3 Договору встановлено, що оплату за фактично спожиту теплову енергію у гарячій воді відповідач зобовязався проводити щомісячно на підставі предявлених позивачем рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дати одержання рахунка. Позивач зобовязався направляти відповідачу рахунок цінним листом з повідомленням про вручення. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Так, на підставі вищезазначених актів позивач для оплати вартості отриманої теплової енергії виставив відповідачу рахунки №РС,14-852 від 31.07.2014р. на суму 1748,05 грн., №РС,14-853 від 31.07.2014р. на суму 376589,92 грн., №РС,14-854 від 31.07.2014р. на суму 99866,63 грн., №РС,14-960 від 31.08.2014р. на суму 271613,28 грн., №РС,14-959 від 31.08.2014р. на суму 1260,77 грн., №РС,14-961 від 31.08.2014р. на суму 72028,22 грн., №РС,14-2223 від 31.12.2014р. на суму 766234,92 грн., №РС,14-2222 від 31.12.2014р. на суму 13412,03 грн., №РС,14-2224 від 31.12.2014 р. на суму 2889417,08 грн. (а.с. 35-43).

Між тим, позивачем були виконані умови п.4.1 Договору, оскільки вказані рахунки були направлені відповідачу супровідними листами №05/10779 від 11.08.2014р., №05/12164 від 05.09.2014р., №05/398 від 13.01.2015р. цінними листами з описами вкладень (а.с. 44-45, 47-48, 50-51).

Відповідачем зазначені вище рахунки були отримані 13.08.2014р., 11.09.2014р. та 16.01.2015р. відповідно, що підтверджується підписами уповноваженого його представника за довіреністю на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 46 ,49, 52). Проте, відповідачем умови п.4.1 Договору щодо повної та своєчасної оплати виконані не були.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно розрахунку позивача відповідач у грудні 2014 року сплатив частково борг по рахункам №РС,14-2223 від 31.12.2014р., №РС,14-2224 від 31.12.2014р. на загальну суму 1717370,81 грн. (а.с. 24).

Разом з тим, 28.09.2015р. від кожної зі сторін до суду надійшли супровідні листи із реєстрами виписок банку з оплати за теплову енергію КП ТВКГ за період з 01.07.2015 р. по 25.09.2015р., відповідно до якого відповідачем частково було сплачено основний борг в сумі 71936,22 грн., з яких: 30328,51 грн. у липні 2015 року, 19978,88 грн. у серпні 2015 року, 21628,83 грн. у вересні 2015 року (а.с. 139-145).

Відтак, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач в порушення умов Договору не повністю розрахувався за поставлену теплову енергію.

В частині сплаченої відповідачем заборгованості в сумі 71936,22 грн. господарським судом правомірно припинено провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору, з чим погоджується й судова колегія апеляційної інстанції.

Таким чином, заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2702863,87 грн.

Необхідно наголосити на положенні ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Так, п. 8.4 Договору передбачено, що за порушення строків оплати теплової енергії відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості спожитої теплової енергії за кожний день прострочки, але не більше облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочку більше ніж 30 днів штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У зв'язку з несплатою вартості отриманої за липень, серпень та грудень 2014 року теплової енергії позивач на підставі п. 8.4 Договору нарахував відповідачу пеню в сумі 384062,07 грн. та 7% штрафу в сумі 194235,98 грн. згідно уточненого розрахунку.

Місцевий господарський суд, прийнявши до уваги доводи, наведені відповідачем у заяві про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу), керуючись положеннями ч.6 ст. 232 ГК України, ч.3 ст.83 ГПК України, ст. 233 ГК України, пп. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, дійшов висновку, що фінансовий стан КП "Теплопостачання та ВКГ" свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Южноукраїнська, лікувальних закладів, шкіл, інших обєктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів.

Та у звязку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у звязку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд першої інстанції зменшив суму штрафу та пені, оскільки стягнення з відповідача штрафу та пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання. З даними висновками погоджується й судова колегія апеляційної інстанції.

Разом з тим, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд зробив власний розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, який перевірено судом апеляційної інстанції, згідно якого інфляційні нарахування підлягають стягненню частково у розмірі 714159,81 грн., а 3% річних повністю, а саме - 40531,54 грн.

Відтак, позивач свої обовязки за Договором виконав, натомість, відповідач свої обовязки щодо своєчасної оплати за Договором не виконав, чим як вважає колегія суддів порушив умови вказаного Договору.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015р. по справі №915/1392/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя Т.Я. Гладишева

Суддя В.М. Головей