Рішення № 53934692, 30.11.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.2015 Справа № 920/1711/15Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1711/15

за позовом - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тростянець Сумської області,

про стягнення 11204,83 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Сіденко Л.В. за довіреністю № 30/225 від 30.12.2014 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: відповідно до поданого позову, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-24/312/2013 від 05.11.2013 року, укладеного між сторонами у справі, на загальну суму 11204,83 грн., в тому числі 6814,05 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1749,10 грн. пені, 2473,50 грн. інфляційних збитків та 168,18 грн. - 3 % річних, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» № 1729 від 27.12.2001 року, між сторонами укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом ТП-ПР-24/312/2013 від 05.11.2013 року (далі - договір), відповідно до якого (пункт 1.1 договору), позивач зобов'язався постачати природний газ відповідачеві в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб споживача (відповідача), а останній в свою чергу зобов'язався оплачувати вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

За грудень 2014 року позивачем відповідачеві поставлено та протранспортовано природного газу на загальну суму 6921,06 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом № СУМ00009779 приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року, який підписано сторонами та скріпленими їх печатками.

Відповідно до умов пункту 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки з розрахунку вартості договірного обсягу постачання газу.

Згідно частини третьої пункту 4.6 договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пункту 2.6 договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передача газу, що оформлюється за даними вузлів обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень вищевказаного договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-24/312/2013 від 05.11.2013 року, позивач за грудень 2014 року передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 6921,06 грн., що підтверджується актом № СУМ00009779 приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року, але, відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим, у відповідача станом на 06.01.2015 року виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 6814,05 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві претензію № 48 від 25.05.2015 року про сплату заборгованості, але відповідач відповіді на претензію позивачеві не надіслав, заборгованість не сплатив.

Факт отримання відповідачем природного газу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-24/312/2013 від 05.11.2013 року повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актом № СУМ00009779 приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року та двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків за період з листопада по грудень 2014 року, копії яких долучено судом до матеріалів (а.с. 20, 21).

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого природного газу відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 6814,05 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-24/312/2013 від 05.11.2013 року, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 168,18 грн. за період з 06.01.2015 року по 02.11.2015 року та інфляційні збитки в розмірі 2473,50 грн. за період з січня по вересень 2015 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 168,18 грн. за період з 06.01.2015 року по 02.11.2015 року та інфляційних збитків в розмірі 2473,50 грн. за період з січня по вересень 2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Зокрема, пунктом 6.2.2 договору встановлено відповідальність за порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктом 4 даного договору, відповідно до якого, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктом 4 даного договору, із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені, яку він вимагає стягнути з відповідача складає 1749,10 грн., нарахована позивачем за період з 06.01.2015 року по 06.07.2015 року, тобто за шість місяців і один день, тоді як правомірно нараховувати відповідачеві пеню за період з 06.01.2015 року по 05.07.2015 року (за шість місяців) в сумі 1726,75 грн.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають частковому задоволенню, в розмірі 1726,75 грн. за період з 06.01.2015 року по 05.07.2015 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 цього ж Кодексу визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за переданий природний газ в розмірі 6814,05 грн., пені в розмірі 1726,75 грн., 3 % річних в розмірі 168,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2473,50 грн., а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 22,35 грн. суд відмовляє.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, ідентифікаційний код 03352432) борг в розмірі 6814,05 грн., пеню в розмірі 1726,75 грн., 3 % річних в розмірі 168,18 грн., інфляційні збитки в розмірі 2473,50 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 22,35 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2015 року.

Суддя П.І. Левченко