Рішення № 53934605, 26.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015Справа №910/27000/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговільний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик"

про стягнення 111 281,31 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Гуйванюк Й.Є. (довіреність № 04/01-08/09-2015 від 08.09.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговільний дім Сєверодонецького "Об"єднання склопластик" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майна № 1210/1 від 12.10.2015 в розмірі 111 281, 31 грн., з яких: 64 342, 80 грн. - основний борг, 5 759, 12 грн. - 3 % річних, 41 179, 39 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 1210/1 від 12.10.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі 910/27000/15, розгляд справи призначено на 10.11.2015.

10.11.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі (клопотання б/н від 06.11.2015).

В судове засідання 10.11.2015 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 10.11.2015 не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 19.10.2015 документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Судом, в судовому засіданні 10.11.2015, розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2015 надав суду пояснення по справі та оригінали документів для огляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 26.11.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.11.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшла довідка за підписом керівника та головного бухгалтера про наявну заборгованість відповідача.

У судовому засіданні 26.11.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу направлено на адресу місцезнаходження, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 26.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Сєверодонецького «Об'єднання «Склопластик» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу майна № 1210/1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця майно, перелік якого наведено у Додатку № 1 до Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість майна згідно з умовами цього Договору. Додаток №1 є невід'ємною частиною цього Договору.

Право власності у покупця майна за Договором виникає з моменту підписання Акта приймання-передачі майна (п. 1.2 Договору).

Згідно з п.2.1. Дговору загальна вартість майна складає 64 342,80 грн., в т.ч. ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами у Додатку № 1 до Договору визначено перелік, кількість та вартість майна, що передається продавцем у власність покупця.

Положенням п. 2.2 договору встановлено, що оплата покупцем вартості майна здійснюється після підписання Акта приймання-передачі.

Згідно з п. 3.1 Договору, передача майна продавцем покупцю здійснюється протягом 3 робочих днів з дати підписання Договору та оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Згідно з п. 9.3 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.10.2012 р.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що ним належним чином виконано зобов'язання за Договором та поставлено відповідачу майно на загальну суму 64 342,80 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна, проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань так і не оплатив вартість прийнятого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 64 342,80 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв майно на загальну суму 64 342,80грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 12.10.2012 р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Крім того, позивачем також було виставлено відповідачу рахунок № 20 від 12.10.2012 р. на суму 64 342,80 грн.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Частиною першою ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно з п. 2.2. договору покупець здійснює оплату вартості майна, після підписання Акта приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було передано майно, обумовлене договором, проте відповідач, в порушення домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість складає на момент вирішення спору 64 342,80 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 64 342,80 грн. на підставі Договору купівлі-продажу № 1210/1 від 12.10.2012 р. за передане позивачем відповідачу майно.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 759,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41 179,39 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 5 759,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 41 179,39 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД" повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Сєвєродонецького «Об'єднання склопластик» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 10-А, код 33104475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фобос ЛТД» (39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3 Г, код 34793106) 64342,80 грн. основного боргу, 5 759, 12 грн. 3 % річних, 41 179, 39 грн. інфляційних втрат та 1 669,22 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2015 р.

Суддя С.О. Турчин