Постанова № 53934517, 27.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2010 року 14 год. 17 хв. № 2а-11528/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, за участю представників: позивача ОСОБА_2 (довіреність від 10.08.2010р. № 21/179), відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 09.04.2010р. № 69), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень рішень від 25 грудня 2009 року № 0000262201/0, від 11 березня 2010 року № 0000262201/1, від 03 червня 2010 року № 0000262201/2, - В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» заявлені позовні вимоги до ДПІ у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень від 25 грудня 2009 року № 0000262201/0, від 11 березня 2010 року № 0000262201/1, від 03 червня 2010 року № 0000262201/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що порушення, встановлені в ході перевірки, є неправомірними, а донарахування спірними податковими повідомленнями рішеннями податку на прибуток є безпідставним.

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень посилався на те, що висновки акта перевірки не були спростовані позивачем, а тому спірні податкові повідомлення рішення є правомірними.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва провела виїзну позапланову перевірку Соломянської філії АКБ «Київ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2009 року у звязку ліквідацією (реорганізацією), за результатами якої було складено акт від 14 грудня 2009 року № 17233/22-1-25665864.

В ході перевірки було встановлено, що банківською установою при придбанні в червні 2005 року легкових автомобілів ОСОБА_4 Прадо GX Дв 2TRO112397 та Шевроле XWCK 47J для власного використання вартість цих автомобілів віднесена до другої групи основних фондів з податком на додану вартість.

На підставі зазначеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, підпункту 8.1.1 п. 8.1, підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення суми амортизаційних відрахувань в розмірі 14 948, 95 грн., у тому числі ІІІ квартал 2007 року на суму 2 624, 69 грн., ІV квартал 2007 року на суму 23 621, 22 грн., І квартал 2008 року на суму 2 126, 00 грн., ІІ квартал 2008 року на суму 1 913, 40 грн., ІІІ квартал 2008 року на суму 1 722, 20 грн., ІV квартал 2008 року на суму 1 549, 98 грн., І квартал 2009 року на суму 1 394, 98 грн., ІІ квартал 2009 року на суму 1 255, 48 грн.

25 грудня 2009 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000252201/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Соломянській філії АКБ «Київ» суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1 871, 00 грн., у тому числі 1 247, 00 грн. основний платіж та 624, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення рішення від 11 березня 2010 року № 0000262201/1, від 03 червня 2010 року № 0000262201/2 на аналогічні суми.

Відповідно до підпункту 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 334/94-ВР) у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у звязку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є обєктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» (абзац третій підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Тобто, зазначена норма надає право платнику податку самостійно визначати включати сплачений податок на додану вартість або до валових витрат або до вартості основних фондів і передбачає для платників податку на прибуток включення «вхідного» податку на додану вартість по придбаних активах до складу валових витрат або до балансової вартості основних фондів з метою амортизації, в залежності від того, як обліковуються придбані активи: у складі валових витрат або у складі балансової вартості основних фондів, що амортизуються.

Закон визначає порядок обліку податку на додану вартість платниками податку на додану вартість в залежності від наявності в господарській діяльності операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, та операцій, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість, або не є обєктом оподаткування таким податком.

Тому, для Банку дані норми Закону повинні застосовуватись з врахуванням наявності одночасного здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнених від оподаткування, або які не є обєктом оподаткування таким податком.

В даному випадку, позивач, як платник податку на додану вартість, придбаває автомобілі для їх використання в банківській діяльності, операції по якій не оподатковуються податком на додану вартість, і, відповідно до законодавства, не відображає суму податку на додану вартість по придбаних автомобілях у складі податкового кредиту, отже позивач законно включає такі суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбання автомобілів, до складу балансової вартості ІІ групи основних фондів на підставі підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Водночас, абзацом другим підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 168/97-ВР) передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

В силу абзацу першого підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включається до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» припускають неоднозначне, множинне трактування порядку віднесення податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів та використовується у неоподатковуваних операціях та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями як до валових витрат , так і на збільшення балансової вартості на відповідну суму податку на додану вартість, тобто виникає конфлікт інтересів.

Крім того, згідно з підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 - ІІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 2181 ІІІ) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обставин та правових норм, у суду відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні сум податку на додану вартість, фактично сплачених при придбанні легкових автомобілів, які відносяться до основних фондів та підлягають амортизації, на збільшення балансової вартості ІІ групи основних фондів на відповідні суми податку на додану вартість, оскільки такі дії позивача відповідають вимогам абзацу третього підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та з урахуванням неоднозначного та множинного трактування прав та обовязків платників податків, у суду є достатні правові підстави для прийняття рішення щодо спірних правовідносин на користь позивача, а тому донарахування спірними податковими повідомленнями рішеннями сум податку на прибуток є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та на підставі положень ч. 2 ст. 11, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 25 грудня 2009 року № 0000262201/0, від 11 березня 2010 року № 0000262201/1, від 03 червня 2010 року № 0000262201/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова