Постанова № 53934405, 23.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 р. № 820/9472/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника позивача - Цвікевич О.А.

представника відповідача - Зозулі М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001327 від 30.07.2015 року; скасувати картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807000011/2015/00740 від 30.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001327 від 30.07.2015 року за резервним методом, за яким позивачу визначено митну вартість товару у більшому розмірі, ніж була задекларована. На підставі рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807000011/2015/00740 від 30.07.2015 року. Позивач не погоджується з рішенням про визначення митної вартості товару, карткою відмови в повному обсязі, вважає їх незаконними та необґрунтованими. Зазначає, що при здійсненні митного оформлення позивачем для підтвердження митної вартості конкретної поставки та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 53 МК України.

Представник відповідача в письмових запереченнях наданих до суду, зазначив, що заперечує проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі посилаючись на те, що внаслідок застосованої процедури консультацій платник податків не виконав вимог митного органу, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з неможливістю застосування кожного наступного методу визначення митної вартості товару, митний орган застосував резервний метод відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року було замінено неналежного відповідача - Харківську митницю Міндоходів належним відповідачем - Харківською митницею ДФС у зв'язку з реорганізацією.

Представник позивача в судове засідання прибула, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, між ПрАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" (в якості Покупця) та H.K.TAIXING GLASS STONE MATERIAL LIMITED (Китай) (в якості Продавця) було укладено контракт № 221013-HKTAIX від 22.10.2013 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю товар - вироби із скла, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

Ввезення товару здійснювалось на підставі наступних документів: Специфікації №3 від 27.05.2015 р. до Контракту, Інвойсу № UA201562301 від 23.06.2015 р.

Відповідно п. 1.3 Контракту конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки вказується в інвойсах, які додаються до контракту і є його невід'ємною частиною. Відповідно п. 4.1 розділу 4 Контракту ціна на товар за конкретною партією товару вказується в інвойсах на відповідну партію товару.

Керуючись умовами укладеного Контракту продавець поставив підприємству позивача за специфікацією №3 від 27.05.2015 р. та інвойсом № UA201562301 від 23.06.2015 р. товар на загальну суму 15912,200 доларів США, що за курсом валюти 22,06 складало 351059,38 грн. Витрати на транспортування склали 19522,94 грн.

З метою митного оформлення вказаного товару, декларантом ПрАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" було подано до Харківської митниці ДФС електронну митну декларацію ІМ №807100000/2015/025438 від 28.07.2015 року, якою задекларував імпорт товарів «вироби із загартованого скла для меблів (столешниці, полиці)» на загальну митну вартість 370582,32 грн.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до Харківської митниці ДФС було надано обов'язкові документи: декларацію митної вартості №807100000/2015/025438 від 28.07.2015 р.; контракт з фірмою H.K.TAIXING GLASS STONE MATERIAL LIMITED №221013-HKTAIX від 22.10.2013 р.; специфікацію №3 від 27.05.2015 р.; інвойс № UA201562301 від 23.06.2015 р.; документи щодо транспортування (перевезення) товару: контракт № 120447 від 05.03.2012 р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору LS-3889929 від 22.07.2015 р., міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №037756 від 25.07.2015 р., коносамент MRFB15061384 від 26.06.2015 р.; платіжне доручення №95 від 03.06.2015 р.

Також, на підставі ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України позивачем було надано до митниці додаткові документи: сертифікат походження товару №15С4403A2423/06740 від 29.06.2015 р.; лист про не проведення страхування б/н від 27.07.2015 р.; лист про відсутність взаємозалежності б/н від 27.07.2015 р.; прайс-лист (прейскурант) експортера товарів від 16.09.2014 р.; пакувальний лист б/н від 23.06.2015 р.; звіт про оцінку майна № 29/07/2015/02 від 29.07.2015 р.

Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією ІМ №807100000/2015/025438 від 28.07.2015 року відповідачем був надісланий запит від 28.07.2015 року щодо надання пояснень та додаткових документів.

Позивач листом №2015/07-30 від 30.07.2015 р. надав митному органу пояснення щодо поставки товару та додаткові документи, та попросив здійснити митне оформлення за першим методом, тобто за ціною контракту, оскільки на думку позивача, декларантом були надані усі документи, які передбачені законодавством, були запитані митним органом та які мали відношення до поставки товару.

Разом з тим, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001327 від 30.07.2015 року, за 6 методом, з розрахунків 1,9100 доларів США за одиницю товару. Збільшення митної вартості товару призвело до збільшення розміру податків, який повинен був сплачувати позивач.

Також, на підставі рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807000011/2015/00740 від 30.07.2015 року.

З метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю позивач вимушений був оформити товар за ціною, визначеною митним органом (МД №807100000/2015/0025890 від 30.07.2015 р.) за другорядним 6 методом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Матеріалами справи підтверджено, що норми ч. 1 та 2 ст. 53 МК України позивачем виконано у повному обсязі.

Так, для митного оформлення позивачем подано весь пакет товаросупровідних та комерційних документів, а саме: декларацію митної вартості №807100000/2015/025438 від 28.07.2015 р.; контракт з фірмою H.K.TAIXING GLASS STONE MATERIAL LIMITED №221013-HKTAIX від 22.10.2013 р.; специфікацію №3 від 27.05.2015 р.; інвойс № UA201562301 від 23.06.2015 р.; документи щодо транспортування (перевезення) товару: контракт № 120447 від 05.03.2012 р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору LS-3889929 від 22.07.2015 р., міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №037756 від 25.07.2015 р., коносамент MRFB15061384 від 26.06.2015 р.; платіжне доручення №95 від 03.06.2015 р.;прайс-лист (прейскурант) експортера товарів від 16.09.2014 р.; пакувальний лист б/н від 23.06.2015 р.; звіт № 12/11/2014/02 від 12.11.2014 р.; сертифікат походження товару №15С4403A2423/06740 від 29.06.2015 р.; лист про не проведення страхування б/н від 27.07.2015 р.; лист про відсутність взаємозалежності б/н від 27.07.2015 р.;

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відмовляючи в митному оформленні товару за основним (першим) методом, митний орган послався на те, що декларантом не надано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом були подані всі документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору.

Крім того, в процесі консультацій з митним органом позивачем надано письмові пояснення щодо даної поставки товару та додатково подано наступні документи: звіт про оцінку майна № 29/07/2015/02 від 29.07.2015 р., митну декларацію країни відправлення від 24.06.2015 р.; лист експортера б/н від 29.07.2015 р.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки; суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Натомість, як вже було зазначено, при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у повній мірі надана об'єктивна інформація, яка підтверджує зміну ціни на товар по незалежним від декларанта причинам. Однак, така інформація не була врахована відповідачем по справі при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості.

Щодо посилань відповідача на те, що платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №95 від 03.06.2015 р. не може підтвердити здійснення позивачем оплати товару через те, що згідно п. 5.2 Контракту №221013-HKTAIX від 22.10.2013 року оплата товару повинна здійснюватися покупцем шляхом 100% передплати на підставі інвойсів, а згідно з графою 70 вказаного платіжного доручення призначенням платежу є інвойс №UA2015052702 від 27.05.2014 р., при цьому позивачем разом з МД №807100000/2015/025438 подано інвойс №UA201562301 від 23.06.2015 р. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно призначення платежу (графа 70) у платіжному дорученні в іноземній валюті № 95 від 03.06.2015 р., де зазначено, що сплата здійснюється за контрактом 221013 -НКТАІХ від 22.10.13 р. проформа інвойс UА2015052701 від 27.05.2014 р.

Контрактом №221013-НКТАІХ від 22.10.13 р. п. 5.2. передбачено, оплата товару повинна проводитись Покупцем шляхом: - 100 % передплати на підставі проформи інвойс.

Відповідно до цього пункту позивач здійснив оплату на підставі проформи інвойсу UА2015052701 від 27.05.2015 р.

Представником позивача з цього приводу в письмових поясненнях та у судовому засіданні зазначено, що в призначенні платежу (графа 70) вказано проформу інвойс від 27.05.2014р., що є технічною помилкою та доказом чого є платіжне доручення в іноземній валюті № 75456 від 08.06.2015 р., яке надано до матеріалів справи, де зазначено проформу інвойс від 27.05.2015р.

Крім того, суд також зазначає, що митним органом ні в митних консультаціях, ні в рішенні про коригування митної вартості товарів, не вказано про зазначену вище помилку, невідповідність, а згадано лише під час судового розгляду справи.

Щодо посилань відповідача відносно різної вартості зазначеної у експортній декларації країни відправлення, що складає 13510, 23 дол. США, а у інвойсі №UA201562301 від 23.06.2015 р. та у митний декларації №807100000/2015/025438 відображено 18752 дол. США, суд зазначає, що позивач під час митної консультації надав лист (декларація) з перекладом б/н від 29.07.2015 р. від постачальника, копія якого наявна в матеріалах справи, де останній пояснив, що різниця пов'язана з тим, що сума експортної декларації включає тільки вартість сировини. У той час як сума інвойсу включає в себе додатково упаковку та виробництво товару.

Стосовно розбіжностей щодо транспортування товару, а саме згідно довідки про транспортні витрати міститься інформація, що вартість морського перевезення вантажу склала 18055, 70 грн., на підставі рахунку-фактури LS-3889929 від 22.07.2015 р., у п. 5 якого зазначено експедиторська винагорода складає 1289, 17 грн. без ПДВ та + ПДВ 257, 83 грн., що разом склало 19602,70 грн., про що було зроблено запис у графі 12 МД відомість про вартість, а саме: 413716,25 грн. (18 752,20 дол. США згідно інвойсу х 22,062278 курс дол. ) + 19602,70 грн. = 433318,95 грн., про що зазначено у рішенні коригування митної вартості.

Інші зауваження, викладені Харківською митницею ДФС у рішенні про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001327/2 від 30.07.2015 року також не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на визначення складових митної вартості товарів.

Отже, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту №221013-HKTAIX від 22.10.2013 року.

Таким чином, враховуючи зазначене, у Харківської митниці ДФС були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу.

Відносно визначення митної вартості товарів за методом 2-ґ (стаття 57 Митного кодексу України, за резервним методом), слід зазначити наступне.

Митним органом не доведено, що неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Проте, відповідачем не надано доказів неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (за резервним методом).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що ПАТ "Новий Стиль" до митного органу були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів які імпортуються, належними документами, наявними в матеріалах справи, підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту №221013-HKTAIX від 22.10.2013 року.

Натомість відповідачем не надано до суду таких доказів та не доведено, що митна вартість товару, заявлена позивачем, була нижче вартості товару та вартості аналогічних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України, у зв'язку з чим вважає, що коригування митної вартості названого товару відповідачем за другорядними методами проведене з порушенням вимог ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України, тобто, не на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001327/2 від 30.07.2015 року та про скасування картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00740 від 30.07.2015 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/001327/2 від 30.07.2015 року.

Скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00740 від 30.07.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (код ЄДРПОУ 32565288, адреса: 61020, м. Харків, Комсомольське Шосе, 88) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 27.11.2015 року.