Постанова № 53934301, 25.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року 810/5323/15

приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. Лесі Українки, 26

час прийняття постанови : 14 год. 45 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 року 30000181702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2014 році працівниками Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено Акт від 08.06.2015 року №1044/17-03/НОМЕР_1.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, 19.06.2015 року відповідачем винесено: вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №0000231702 від 19.06.2015 року зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27 гривень; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №0000221702 від 19.06.2015 року в сумі 268, 21 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000181702 від 19 червня 2015 року яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 2318,78 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 579,70 гривень

Під час адміністративного оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) за . №0000231702 від 19.06.2015 року зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27 гривень та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №0000221702 від 19.06.2015 року в сумі 268,21 грн. скасовано.

Зазначає, що заниження суми чистого доходу за період за 2014 рік на суму 15459 грн прямо пов'язано з нарахуванням Єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і відповідачем в свою чергу визнано незаконність нарахування йому єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте податкове повідомлення - рішення за №0000181702 від 19 червня 2015 року яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з невідомих мені причин залишено без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів було сформовано та задекларовано витрати за 2014 рік, про те, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про безпідставне завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, внаслідок включення до декларації про майновий стан і доходи витрат по придбанню товарів, отриманих послуг , які фактично не підтверджені відповідними розрахунковими . платіжними документами.

Вважає, що висновки, викладені у акті перевірки є помилковими, а податкове повідомлення -рішення - незаконним та таким, що винесене при поверхневому дослідженні обставин справи, без урахування наданих ним до перевірки документів.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позову.

Представник відповідача Григорєв Д.Т. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов. В обґрунтування доводів заперечень на позов представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки позивача податковим органом було виявлено ряд порушень податкового законодавства, що відображено в Акті перевірки, у зв'язку з чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши позивача та представника відповідача , суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 18.05.2014 року по 29.05.2014 року, на підставі направлень від 18.05.2015 року №133/17-03, №134/17-03 виданих Вишгородською. ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області згідно п.п.20.1.4 п. 20 ст.20, ст.77 ПК України, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI та відповідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податком служби за період з 01.01.2012 по 31.12.2014р., за висновками якої складений Акт від 08.06.2015 року №1044/17-03/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014р.» (Далі -Акт перевірки) .

У ході перевірки встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства: п.6 ст. 128 Господарського Кодексу України та вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України , в період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року облік доходів і витрат вівся неналежним чином; порушено п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ із змінами та доповненнями, в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу за 2014 рік в сумі 15459,0 грн., та з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2318,85 грн.; порушено пп.1.2 п.2 ст.6, п.2 частини 1 ст.7. п.11 ст.8, абз. « 3» п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-Р/ (зі мінами та доповненнями) в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 15459,0 грн. в наслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок в сумі 5364,27 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, 19.06.2015 року відповідачем винесено: вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №0000231702 від 19.06.2015 року зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №0000221702 від 19.06.2015 року в сумі 268, 21 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000181702 від 19 червня 2015 року яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 2318,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 579,70 грн.

Під час адміністративного оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) за . №0000231702 від 19.06.2015 року зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №0000221702 від 19.06.2015 року в сумі 268,21 грн. скасовано.

У той же час, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його в адміністративному порядку та звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року виявлено розбіжності на суму 15 459,00 грн., а саме: завищено валові витрати на суми придбаних товарів, отриманих послуг, які фактично не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами.

Таким чином, на думку позивача, на порушення вимог п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями позивач завищив валові витрати за 2014 рік на загальну суму 15 459,00 грн., а отже, позивачем не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з чистого доходу в сумі 2 318,85 грн..

Проте, такі твердження відповідача не відповідають дійсності, є безпідставними та не підтверджуються належними доказами.

На підтвердження правильності формування валових витрат у 2014 році позивачем надано суду Виписку по особовому рахунку №2600779096001.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

В силу положень пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 розділу IV Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В супереч наведених вище норм, відповідачем не зазначає в Акті перевірки які саме первинні документи на доказ витрат на придбання товарів, позивач фактично не надав до перевірки із зазначенням необхідних реквізитів (номер, дата, найменування контрагента, сума придбаного товару) та вказано за який період та по яким господарським операціям позивач завищив витрати.

Пунктом 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» ( чинного на момент проведення перевірки) визначено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 Порядку),

Всупереч наведеному, відповідач не посилається в Акті перевірки на конкретні первинні документи, які підтверджують наявність зазначених в акті порушень.

Крім того, судом враховано , що під час адміністративного оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) за №0000231702 від 19.06.2015 року зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №0000221702 від 19.06.2015 року в сумі 268,21 грн. , які були нараховані у зв'язку заниженням позивачем чистого доходу за 2014 рік на суму 15459 грн. , були скасовані, проте податкове повідомлення - рішення за №0000181702 від 19 червня 2015 року яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб залишено без змін.

Отже податкове повідомлення - рішення №0000181702 від 19 червня 2015 року, прийняте Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області протиправно та підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 19.06.2015 року № 0000181702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 листопада 2015 р.