Постанова № 53934297, 24.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року № 813/3575/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

секретар судового засіданняФуртак А.В.

за участі представників

позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.10.2015 року просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.09.2015 року №0000902202/12716 в частині донарахування 494032,00 грн. податку на прибуток за основним платежем та 123508,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні перевірки відповідачу було надано усі належні первинні документи на підтвердження правомірності включення вартості транспортних послуг до складу витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, зокрема, за 2013 рік. Проте, відповідач не надав належної правової оцінки наданим доказам, у звязку з чим прийшов до необґрунтованого висновку про порушення платником вимог п.138.2 .п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення витрати на збут, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на загальну суму 2600170,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимог підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, від 21.09.2015 року, додаткових письмових поясненнях від 02.11.2015 року, просили позов задовольнити.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову та додаткові письмові пояснення від 24.11.2015 року, в яких зазначено про те, що оскаржене рішення прийнято за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ «Мізол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. Під час цієї перевірки встановлено завищення задекларованих платником показників у рядку 06.2. Декларації «Витрати на збут» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року всього на загальну суму 2600170,0 грн., що є порушенням п.138.2 .п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. За наслідками перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732202/8636 від 26.06.2015 року, яке за наслідками адміністративного оскарження рішенням від 03.09.2015 року №4275/10/13-01-10-07-05 Головного управлінням ДФС у Львівській області скасовано в частині нарахування штрафних санкцій. Відповідно, 16.09.2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на підставі акта перевірки від 23.06.2015 року № 1067/13-03-22-02-13/33895476 та згаданого вище рішення винесла нове податкове повідомлення-рішення №0000902202/12716, яким ТОВ «Мізол» збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 737576,00грн. Стосовно доводів позивача про надання ним всіх первинних документів зазначив, що для перевірки не було надано оригіналів актів виконаних робіт (послуг), товарно-транспортних накладних щодо отриманих транспортних послуг, витрати на які враховано при обчисленні обєкта оподаткування за 2013 рік. Оригіналів цих же первинних документів позивач не надав і при поданні скарги до ГУ ДФС у Львівській області. Про відмову посадових осіб від надання документів під час податкової перевірки складено акт за № 56/22-02/33895476 від 09.06.2015 року, який зареєстровано в журналі спеціальних актів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУДФС у Львівській області 09.06.2015 року під №56. Крім того, на підставі акта про відмову від 09.06.2015 року, а також акта податкової перевірки від 23.06.2015 року було прийнято також податкове повідомлення-рішення №0000752202/8749 від 30.06.2015 року про застосування штрафних санкцій, які позивач сплатив, що поряд з наведеним вище також свідчить про відсутність під час проведення перевірки документів, які б підтверджували правомірність формування обєкта оподаткування податком на прибуток. З урахуванням наведеного вище відповідач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і підстав для задоволення позову немає.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

У період з 12.05.2015 року по 09.06.2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області провела планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт від 23.06.2015 року №1067/1-3-03-22-02-13/33895476 (далі акт перевірки від 23.06.2015 року). Як зазначено в акті перевірки від 23.06.2015 року, на підставі наданих до перевірки журналів-ордерів по балансових рахунках 93 «Витрати на збут», 84 «Інші витрати», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» ТОВ «Мізол» включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування за 2013 рік транспортні послуги, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року всього на загальну суму 2600170,00 грн., в тому числі за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 2600170,00 грн.

Посадовими особами підприємства представлено договори-заявки, платіжні доручення, виписки банку за відповідні періоди, податкові накладні, проте не представлено інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а саме: оригіналів актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних щодо отриманих транспортних послуг.

Таким чином, за змістом акта перевірки від 23.06.2015 року, понесені витрати на придбання транспортних послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт. Оскільки не надано первинних документів, які б містили відомості про господарські операції, то відсутнє підтвердження фактичного виконання робіт та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, відповідно відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу витрат.

На цій підставі в акті перевірки від 23.06.2015 року зроблено висновок, що в порушення п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «Мізол» завищило витрати на збут, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період, що перевірявся, всього на загальну суму 2600170,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на 494032,30 грн.

На підставі акта перевірки від 23.06.2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області винесла податкове повідомлення-рішення №0000732202/8636 від 26.06.2015 року, відповідно до якого платнику збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 861084,00 грн., в т.ч. 574056 грн. за основним платежем, 287028 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Головне управління ДФС у Львівській області прийняло рішення від 03.09.2015 року №4275/10/13-01-10-07-05, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області №0000732202/8636 від 26.06.2015 року скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в сумі на суму 123508 грн. Як зазначено в рішенні за результатами розгляду скарги, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за завищення грошового зобовязання з податку на прибуток на 494032 грн. штрафна санкція повинна становити 123508 грн. (25%). В решті податкове повідомлення-рішення №0000732202/8636 від 26.06.2015 року залишено без змін.

На підставі рішення ГУ ДФС у Львівській області від 03.09.2015 року №4275/10/13-01-10-07-05, а також акта перевірки від 23.06.2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 року №0000902202/12716, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 737576 грн., в т.ч. 574056 грн. за основним платежем, 163520,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 494032 грн. за основним платежем і 123508 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у звязку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з підп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ( в редакції, що діяла станом на 31.12.2013 року; далі ПК України), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.п. 44.1.-44.7 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі ОСОБА_3 №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. ч. 3-7 ст. 9 Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Отже, при проведенні перевірки платник повинен надати контролюючому органу усі первинні документи, оформлені за наслідками господарських операцій, що підтверджують правомірність формування ним показників податкової звітності.

Крім випадків виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами, ненадання під час податкової перевірки оригіналів первинних документів, в силу наведених вище вимог ст. 44 ПК України, означатиме їх відсутність у такого платника податків на час складення податкової звітності. Відповідно, відсутність належного документального підтвердження господарських операцій підприємства свідчитиме про неправомірне формування показників податкової звітності, зокрема обєкта оподаткування.

Поряд з тим, ПК України передбачає можливість надання платником відсутніх безпосередньо при проведенні перевірки первинних документів після закінчення перевірки, але до прийняття рішення контролюючим органом. Зокрема, за змістом п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Під час розгляду справи суд встановив, що до рядка 06.2 «Витрати на збут» декларації з податку на прибуток за 2013 рік ТОВ «Мізол» включило вартість транспортних послуг (щодо перевезення вантажу), наданих на підставі заявок-договорів між ТОВ «Мізол» та його контрагентами (перевізниками) на загальну суму 2600170 грн. (без ПДВ).

Факт надання послуг перевезення вантажу на зазначену вище суму позивач оформив актами виконаних робіт (наданих послуг), перелік яких міститься в акті перевірки від 23.06.2015 року. Згаданий перелік посадові особи податкового органу, які проводили перевірку, сформували на підставі даних балансових рахунків платника «Втрати на збут» (93), «Інші витрати» (84), «Розрахунки з іншими кредиторами» (685), де містяться відомості про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, викликані господарськими операціями, зокрема, щодо транспортування.

Оскільки ці акти повинні підтверджувати правомірність врахування при обчисленні обєкта оподаткування за 2013 рік витрат на транспортування суму 2600170 грн., контролюючий орган виставив посадовим особам ТОВ «Мізол», керівнику ОСОБА_4 та головному бухгалтеру ОСОБА_5, вимогу про необхідність надання оригіналів актів виконаних робіт (наданих послуг) щодо отриманих транспортних послуг на загальну суму 2600170 грн. (без ПДВ).

Станом на 09.06.2015 року згаданих актів (оригіналів) посадові особи ТОВ «Мізол» до перевірки не надали, про що ревізори-інспектори, які проводили перевірку платника, склали акт №56/22-02/33895476 від 09.06.2015 року (далі акт про відмову), в якому зафіксували як факт відмови, так і перелік відсутніх первинних документів (оригіналів актів надання послуг, перелік яких зазначено в акті №56/22-02/33895476 від 09.06.2015 року), на підставі яких платник відніс до складу витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, витрати на транспортування на загальну суму 2600170 грн. Цей акт зареєстровано в журналі спеціальних актів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУДФС у Львівській області 09.06.2015 року за №56.

Суд встановив, що згаданих вище оригіналів актів про надання послуг, як і будь-яких інших документів, які б підтверджували правомірність врахування при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік витрат на транспортування вантажу на загальну суму 2600170 грн., після завершення перевірки та оформлення акта за її наслідками не надавав. Зокрема, позивач не скористався своїм правом надати протягом пяти днів після отримання акта перевірки документи, які підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності. При поданні скарги до ГУ ДФС у Львівській області на податкове повідомлення-рішення №0000732202/8636 від 26.06.2015 року позивач також не надав оригіналів первинних документів на підтвердження показників податкової звітності в частині витрат на транспортування на загальну суму 2600170 грн.

Такі первинні документи, а саме: акти надання транспортних послуг, заявки-договори на перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні за період червень-жовтень 2013 року на підтвердження правомірності віднесення до витрат підприємства за 2013 рік вартості транспортних послуг на загальну суму 2600170 грн. позивач надав під час судового розгляду даної адміністративної справи. Проте, надані вже під час судового розгляду справи первинні документи не спростовують того факту, що під час проведення податкової перевірки цих документів не було, що в силу вимог ПК України розцінюється як їх відсутність при формуванні показників податкової звітності.

Більше того, як встановлено під час розгляду справи, за ненадання посадовим особам органу доходів і зборів документів, що підтверджують показники податкової звітності, необхідних при проведенні планової перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУДФС у Львівській області на підставі акта перевірки від 23.06.2015 року, а також акта про відмову №56/22-02/33895476 від 09.06.2015 року винесла податкове повідомлення-рішення №00007522021/8749 від 30.06.2015 року, яким до ТОВ «Мізол» застосовано адміністративний штраф в сумі 510,00 грн. Це податкове повідомлення-рішення платник виконав, сплативши застосовані до нього фінансові санкції в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку, копію якої долучено до матеріалів справи.

На думку суду, зазначена обставина, поряд з наведеним вище, також свідчить про відсутність належного документального підтвердження показників податкової звітності при проведенні перевірки, а також про те, що платник, сплативши накладений штраф, зазначену обставину визнав. З огляду на наведене відповідач дійшов обґрунтованого висновку про завищення витрат на збут, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на загальну суму 2600170,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2013 рік на 494032,30 грн.

Щодо твердження позивача про невідповідність акта про відмову вимогам п.85.6 ст. 85 ПК України, то з цього приводу суд погоджується з думкою відповідача про помилковість покликання на зазначені вище норми, оскільки акт №56/22-02/33895476 від 09.06.2015 року не стосувався витребування копій первинних документів.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до вимог частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, своєчасно.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача відповідає критеріям, передбаченим в ч. 3 ст. 2 КАС України, тому підстав для задоволення позову немає.

Щодо судового збору, то відповідно до ст. 94 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.