Рішення № 53934163, 25.11.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Перепелюк І.Б.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: представника публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль», представника відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомпозовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» на заочне рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 29 квітня 2013 року,

встановила:

У лютому 2013 року ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно. Зазначав, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/0031/82/40746, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 105000 доларів США строком до 19.07.2017 року, за що сплачує проценти за його користування в розмірі 13,5% річних. 20.07.2007 року між кредитором та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 011/0031/21493, за яким виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: житловим будинком з належними до нього будівлями та спорудами по пров. С.Глицького, 3 у м. Чернівці.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 11.02.2013 року виникла заборгованість в сумі 97318,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку становила 777865,81 грн., яку банк просив стягнути з ОСОБА_2 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на житловий будинок з належними до нього будівлями та

______________

22ц-1309/2015р. Головуючий у 1нстанції ОСОБА_4

Категорія 27 доповідач Савчук М.В.

спорудами по пров. С.Галицького, 3 у м. Чернівці, що належить ОСОБА_3

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівціі від 29 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 92803,82 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку становить 741780,93 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» просить скасувати вищезазначене рішення Садгірського районного суду м.Чернівціі від 29 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити нове рішення, яким позов про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити. В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін, оскільки є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Відмовляючи у позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з неможливості одночасного стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки у спірних правовідносинах, пославшись на пункт 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, відповідно до якого при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 20 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/0031/82/40746, згідно з умовами якого останній отримав кредит в розмірі 105000 доларів США зі сплатою 13,5% річних терміном до 19 липня 2017 року.

На забезпечення виконання вимог кредитного договору між банком та ОСОБА_3 20.07.2007 року укладено договір іпотеки № 011/0031/21493, згідно з умовами якого останній передав в іпотеку банку житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по пров. С.Галицького, 3 у м. Чернівці (на земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ. «А», цегла, загальною площею 255,1 кв.м., житловою площею 103,1 кв.м., криниця літ. «К», бетон, кільця, вигрібна яма літ «І», бетон), який належить йому на праві власності.

Як убачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, згідно з наданим банком розрахунком станом на 20 листопада 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 92803,82 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.11.2012 року становить 741780,93 грн., з яких 85266,35 дол. США заборгованість за кредитом, що за офіційним курсом НБУ на 20.11.2012 року становить - 681533,94грн, 5118,04 дол. США, заборгованість за відсотками, що за офіційним курсом НБУ на 20.11.2012 року становить - 40908,49 грн., 2419,43 дол. США пеня за прострочку кредиту та відсотків, що за офіційним курсом НБУ на 20.11.2012 року становить - 19338,50 грн. (а.с. 8, 9). Вказана заборгованість стягнута з відповідача ОСОБА_2 зазначеним рішенням суду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно зіст. 12 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання ? звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.ст.33,40цьогоЗакону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Згідно пункту 15.7.2 іпотечного договору сторони домовились, що внаслідок невиконання якого-небудь зобовязання, передбаченого умовами кредитного договору, позичальник отримує право звернути стягнення на предмет іпотеки. (а.с.21-22).

Положеннями ч. 1ст. 39 Закону «Про іпотеку»передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм ст. ст.38,39 Закону «Про іпотеку» вбачається, що встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6ст. 38 цього Закону, відповавідно до якої ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

(Правова позиція Верховного Суду України у постанові від 27 травня 2015 року у справі№ 6-61цс15).

Як вбачається з матеріалів справи позивач у своїх позовних вимогах не просив солідарно стягнути заборгованість за кредитом, а просив стягнути з боржника ОСОБА_2 заборгованість за кредитом та у рахунок погашення заборгованості за договором звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок № 3 по ОСОБА_6 в м. Чернівці, що належить іпотекодавцю ОСОБА_3, який є відмінним від боржника.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №415 від 09 листопада 2015 року ринкова вартість будинковолодіння №3 по пров. С.Галицького у м. Чернівці, що складається із житлового будинку (літ. А) загальною площею 249,3 кв.м., криниці (літ. К), вигрібної ями (літ. І) та розташоване на земельній ділянці площею 0,0221 га складає 2870 000 гривень.

(а.с. 258-282).

Отже, позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна , яке перебуває в іпотеці , за умови ,що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1ст. 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону. (Правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 27 травня2015 року у справі № 6-57цс15.)

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 разом із сімєю зареєстрований та постійно проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідками УЖКГ Чернівецької міської ради ПП «Садгора-Сервіс» № 6041 від 28.09.2015 року (а.с. 247.248).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна вбачається, що іншого житлового нерухомого майна у власності ОСОБА_3 на час розгляду справи не встановлено, відомості про інші речові права відсутні (а.с. 289-290).

Крім того, відповідач ОСОБА_3 не є субєктом Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, відомості про корупційні правопорушення якого в реєстрі відсутні (а.с. 292).

Згідно договору іпотеки № 011/0031/21493 від 20 липня 2007 року загальна площа житлового будинку №3 по пров. С.Галицького у м. Чернівці, що наданий в іпотеку, складала 255,1 кв.м.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ЕЕР 050107 від 25 грудня 2014 року(а.с.172-174), відомості в якому підтверджені реєстраційною службою Чернівецького міського управління юстиції, загальна площа житлового будинку №3 по пров. С.Галицького у м. Чернівці, що наданий в іпотеку, складає 249,3 кв.м.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заочне рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 29 квітня 2013 року в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» судовий збір в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» задовольнити частково.

Заочне рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 29 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.

Зазначені позовні вимоги задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0031/82/40746 від 20.07.2007 р. укладеним між ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 у розмірі 92803,82 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.11.2012 року становить 741780,93 грн., з яких 85266,35 дол. США заборгованість за кредитом , що за офіційним курсом НБУ на 20.11.2012 року становить - 681533,94грн, 5118,04 дол. США, заборгованість за відсотками, що за офіційним курсом НБУ на 20.11.2012 року становить - 40908,49 грн., 2419,43 дол. США пеня за прострочку кредиту та відсотків, що за офіційним курсом НБУ на 20.11.2012 року становить - 19338,50 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 011/0031/21493 від 20 липня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_3 на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами за № 3 по пров. С.Галицького в м. Чернівці, загальною площею 249,3 кв.м., що належить ОСОБА_3(ПІН НОМЕР_1) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.05.2004 року, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції (номер за ЄДРПОУ 21418784, р/р 290904960, МФО 356464, адреса м. Чернівці, вул. Головна,143) шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 2870000 ( два мільйони вісімсот сімдесят тисяч) гривень.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає зверненню до виконання після закінчення дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» судовий збір в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: