Рішення № 53932710, 01.12.2015, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4413/15-ц

Номер провадження 2/623/1182/2015

РІШЕННЯ

іменем України

26 листопада 2015 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря Ноль С.В.

судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, уточненим в подальшому, до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, посилаючись на те, що 16 березня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір позики грошових коштів на суму 40 000 грн. зі строком повернення 01 травня 2015 року. У зазначений у договорі строк відповідач борг не повернув.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2015 року з відповідача на його користь стягнуто на відшкодування позики кошти в сумі 40000 гривень 00 коп., інфляційні втрати за весь час прострочення в розмірі 700 гривень 00 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 200 гривень 00 коп., а разом кошти в сумі 41 900 гривень 00 копійок.

Просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_3 проценти за договором позики на рівні облікової ставки Національного Банку України в сумі 9769,00 грн. відповідно до наданого до суду розрахунку від 26 листопада 2015 року та моральну шкоду в розмірі 40000 грн. а також понесені ним судові витрати у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення процентів за договором позики на рівні облікової ставки Національного Банку України в сумі 9769,00 грн. не визнали, посилаючись на ч.2 ст. 1048 ЦК України а саме, що вказаний договір позики не був повязаний зі здійсненням підприємницької діяльності. Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди вважали, що вказані вимоги вже були предметом розгляду цивільної справи № 623/1261/15-ц, та у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди позивачеві відмовлено.

Судовим розглядом встановлено:

16 березня 2014 року відповідач ОСОБА_3 позичив у позивача ОСОБА_2 40 000 гривень з кінцевим терміном повернення до 1 травня 2014 року, про що відповідачем було складено розписку. Вкана розписка завірена печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (а.с.37)

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона(позичкодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у власність гроші чи інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позичкодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума на менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Позичальник, як передбаченост. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування позики кошти в сумі 40 000 гривень 00 коп., інфляційні втрати за весь час прострочення в розмірі 700 гривень 00 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 200 гривень 00 коп., а разом кошти в сумі 41 900 гривень 00 копійок. Та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у справі в сумі 765,40 грн.(а.с.6-8)

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2015 року залишене без змін.(9-10)

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позичкодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1)він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п»ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не повязаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2)позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідач ОСОБА_3 не визнаючи позову в цій частині та посилаючись не те, що брав кошти в борг у ОСОБА_2 для особистих потреб, в судовому засіданні пояснив, що він є фізичною особою-підприємцем та займається, крім іншого, віджимом олії з насіння соняшника . Позивач ОСОБА_2 вносив кошти, як передплату за олію, а потім забирав продукцією (олією). В звязку з кризою та поломкою обладнання олійниці виник вказаний борг.

Крім того, як вбачається з розписки ОСОБА_3, що надана до суду в якості підтвердження договору займу, то вона складена на суму 40000 грн., що перевищує п»ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, та посвідчена печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. (а.с. 37)

Таким чином, посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що борг не повязаний із здійсненням підприємницької діяльності є безпідставними.

Оскільки чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань та не виключає відповідальності боржника за порушення строків розрахунків, тому позовні вимоги щодо стягнення процентів за договором позики на рівні облікової ставки Національного Банку України підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.

Облікова ставка Національного банку України складалаПеріод% річних 2015 30.1022 з 25.0922 з 28.0827 з 04.0330 з 06.0219.5 2014 з 13.1114.0 з 17.0712.5 з 15.049.5

Таким чином проценти за договором позики на рівні облікової ставки Національного Банку України за період:

з 6 березня по 16 липня 2014 року складають 1266,68 грн.( 40000х9,5%: 12)х4=1266,68);

з16 липня по 16 жовтня 2014 року - 1250,01 грн.(40000х12,5%:12) х3=1250,01);

з 16 жовтня 2014 по 16 січня 2015 1400,01 грн.(40000х14,0%:12) х3=1400,01);

з 16 січня по 16 лютого 2015 року 650 грн. (40000х19,5% :12)х1=650);

з 16 лютого по 16 серпня 2015 року -6000 грн.(40000х30%:12)х 6=6000);

з 16 серпня по 16 вересня 2015 року 900,00 грн. (40000х27%:12) х1=900)

з 16 вересня по 16 жовтня 2015 року 773,33 грн. (40000х 22%:12)х1=733,33).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики на рівні облікової ставки Національного Банку України, враховуючи уточнення позовних вимог від 26 листопада 2015 року в межах заявлених ним вимог в сумі 9769,00 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 40000 грн., то як встановлено судом, правовідносини, що виникли між сторонами в розглядуваній справі, є договірними.

Стаття 611 ЦК України регламентує правові наслідки порушення зобовязання Так, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналізуючи зміст ст. 611 ЦК України можна стверджувати, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному договорі.

Порушення договору (порушення зобовязання) як підстава для виникнення права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди може виявлятись як у невиконанні , так і в неналежному виконанні договірних зобовязань.

Проте, якщо право на відшкодування моральної шкоди не надано законом чи договором, кредитор не має права заявляти подібні вимоги до боржника.

Оскільки стаття 1050 ЦК України, яка встановлює наслідки порушення договору позичальником, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди і таких наслідків не встановлено договором, тому що розписка позичальника ОСОБА_3 від 16 березня 2014 року, не передбачає стягнення моральної шкоди в випадку неналежного виконання зобовязань, як наслідок підстав для задоволення вимоги позичкодавця ОСОБА_2 про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 40000 грн. немає.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Однією з умов здійснення такої компенсації є документальне підтвердження того, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, дійсно понесла ці судові витрати.

Витрати позивача на сплату судового збору підтверджені квитанцією № 119 від 12.10.2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 60, 88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, паспорт серії МК № 213852, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, фізичної особи-підприємця, який значиться зареєстрованим і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 проценти за договором позики на рівні облікової ставки Національного Банку України в сумі 9769 грн. (девять тисяч сімсот шістдесят девять грн..)

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, паспорт серії МК № 213852, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, фізичної особи-підприємеця, який значиться зареєстрованим і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат 487 гривень 20 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя: