Рішення № 53930877, 30.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9187/15 Справа № 202/4273/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «УАСК АСКА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення суми страхового відшкодування,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.(а.с.158-160)

З таким рішенням не погодилась позивачка, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. (а.с.162 )

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2013 року о 11-50 год. в м. Дніпропетровську по вул. Холодильній, 60 водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем Мітсубісі Лансер, д/н НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом, у порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль Мітсубісі Спейс Стар д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який знаходився позаду.

Постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні, передбаченого ст. 124 КУпАП, правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на шість місяців.(а.с. 10)

Постановою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2013 року вищевказана постанова була змінена в частині накладання адміністративного стягнення. Накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.(а.с.11)

На день скоєння ДТП, 21 лютого 2013 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застахована у ПрАТ «УАСК АСКА», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/ 4474966, строк дії якого з 23 вересня 2012 року до 22 вересня 2013 року включно. Забезпеченим транспортним засобом, згідно вказаного полісу, є автомобіль Мітсубісі Лансер, д/н НОМЕР_3. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика відповідно до цього договору за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 грн., франшиза - 510 грн.(а.с.12)

Згідно звіту № 22021311-А про оцінку автомобіля Мітсубісі Спейс Стар д/н НОМЕР_2 від 28 лютого 2013 року матеріальний збиток, завданий власникові зазначеного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 9 637,96 грн. (а.с.16-18)

22 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «УАСК АСКА» із заявою потерпілого про ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.(а.с.14)

22 квітня 2013 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про страхове відшкодування.(а.с.15 звор.)

Матеріали справи містять лист відповідача № 4744-22/01 від 13 листопада 2013 року у відповідь на претензію позивачки від 28 жовтня 2013 року відносно виплати страхового відшкодування, яким страхова компанія повідомила, що розмір страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/ 4474966 від 23 вересня 2012 року становить 9 127,96 грн., що є різницею між розміром матеріальної шкоди, визначеним звітом № 22021311-А від 28 лютого 2013 року (9637,96 грн.) та франшизою (510 грн.). (а.с.26)

Звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_2 посилалась на те, що з причини невиконання ПрАТ «УАСК АСКА» належним чином своїх зобов'язань за договором страхування, вона змушена була провести роботи по відновленню свого автомобіля, у зв'язку з чим зазнала фактичних витрат на ремонт на загальну суму 12154,80 грн., надавши на підтвердження цього копію квитанції № 2015 від 04 червня 2013 року, а тому просила стягнути з відповідача на свою користь 11 644,80 грн. матеріальних збитків, завданих їй пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (12 151,80 грн. за мінусом франшизи 510 грн.) та пеню за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування, починаючи з 23 липня 2013 року до дня виплати, яка станом на 20 квітня 2015 року складає 3 474,9 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 5846,4 грн. (а.с.112-116)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява була подана ОСОБА_2 від свого імені у власних інтересах, а не в інтересах власника автомобіля ОСОБА_4. ОСОБА_2 не є власником автомобіля Мітсубісі Спейс Стар д/н НОМЕР_2, нею не надано належних доказів того, що саме вона понесла витрати на ремонт автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Однак з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Зі справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля Мітсубісі Спейс Стар д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_4(а.с.6)

12 жовтня 2010 року ОСОБА_4 склала довіреність на ім'я ОСОБА_2, якою уповноважила позивачку розпоряджатись належним їй автомобілем. Зазначена довіреність була видана з правом продажу транспортного засобу, обміну, страхування, тощо. Для цього ОСОБА_2 надано право експлуатувати автомобіль, зокрема, у випадку спричинення йому пошкодження іншими особами в результаті ДТП чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобом під час управління автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, укладати, від імені ОСОБА_4 угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.(а.с.154)

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму(страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта, який складається страховиком.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб). При розгляді таких спорів, суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів.

Вказані положення закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Судом першої інстанції не було роз'яснено позивачці її прав та обов*язків, зокрема, щодо можливості залучення до участі у справі власника автомобіля ОСОБА_4, а також особу, яка була визнана винною у ДТП ОСОБА_3 та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому ст. ст. 32, 33 ЦПК України, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, не сприяв здійсненню її прав, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права, є передчасним, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у позові, на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України. А відтак, апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року - скасувати і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: