Рішення № 53930563, 26.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7052/15-ц Провадження № 22-ц/773/1653/15 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Категорія: 24 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В. ,

суддів - Матвійчук Л. В., Мудренко Л. І.,

за участю секретаря Губарик К. А.,

представника позивача Жегестовської К. Г.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом житлово-комунального підприємства № 7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2015 року ЖКП № 7 звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на ті обставини, що підприємством надаються послуги з утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території. Оплата за вказані послуги проводиться за тарифами, затвердженими рішенням виконкому Луцької міської ради.

У квартирі АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які тривалий час не сплачують грошові кошти за фактично отримані ними зазначені послуги, за що станом на 1 березня 2015 року заборгували ЖКП № 7 6230 грн. 77 коп.

Крім того позивач зазначав, що з метою стягнення даної заборгованості, він вже звертався до суду із заявою про видачу судового наказу і такий наказ було видано судом, однак 1 грудня 2014 року наказ ухвалою Луцького міськрайонного суду скасовано та роз'яснено право на звернення до суду із відповідним позовом.

За наведених обставин ЖКП № 7 просило суд стягнути з відповідачів в його користь у солідарному порядку, зазначену проіндексовану грошову суму за надані і неоплачені послуги з утримання будинку та прибудинкової території і відшкодувати йому понесені судові витрати.

Під час розгляду справи в суді, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідачів заборгованість станом на 1 серпня 2015 року, що з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 7391 грн. 22 коп.

22 вересня 2015 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов задоволено, солідарно стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ЖКП №7 6505 грн. 68 коп. заборгованості за надані послуги, 109 грн. 91 коп. інфляційних витрат, 665 грн. 72 коп. 3% річних, а всього 7391 грн. 22 коп.

Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_3 в користь позивача 243 грн. 60 коп. відшкодування судових витрат за сплату судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої виходив з того, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгували позивачу ЖКП № 7 за фактично надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вказану ЖКП суму 6505 грн. 68. коп. і дана грошова сума, з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних, підлягає стягненню з відповідачів у користь позивача в солідарному порядку.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Встановлено і це підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 73,5 кв. м., належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, а його син співвідповідач ОСОБА_3 лише зареєстрований у цьому жилому приміщенні (а. с. 33, 49, 153-156). Житловий будинок АДРЕСА_1, у якому знаходиться вказана квартира, перебуває на обслуговуванні у ЖКП № 7, яке надає послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території за оплату в межах діючих тарифів і в залежності від якості і кількості фактично наданих послуг (а. с. 5-23).

Факт надання послуг ЖКП № 7 з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території у 2011-2015 роках підтверджується наданими житлово-комунальним підприємством: актами прийому-здачі виконаних робіт, нарядами на прибирання території і сходових кліток, актами надання послуг з технологічного обслуговування та ремонту ліфтів, актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії та рахунками про її оплату, нарядами для робітників внутрішньо-будинкових мереж (а. с. 64-84, 89-122).

Крім того встановлено, що відповідач ОСОБА_2, який є власником квартири АДРЕСА_1, тривалий час не проводить оплату за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, хоча фактично ними користується, і сума боргу, з урахуванням площі його квартири, кількості зареєстрованих у ній осіб та встановлених рішеннями виконкому Луцької міської ради тарифів, за період з 1 листопада 2011 року по 1 серпня 2015 року становить 6505 грн. 68 коп. (а. с. 87).

Також встановлено, що ОСОБА_2 всупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року на неодноразові пропозиції позивача ЖКП № 7, як виконавця послуг, відмовився укласти з підприємством договір про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору, передбаченого цим законом (а. с. 61-63).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи природу зобов'язань, які виникли між сторонами спору, можна зробити висновок про те, що за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання та сплата трьох відсотків річних від простроченої суми.

Отже, встановивши наведені факти та врахувавши вимоги норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про під ставність вимог позивача щодо суми позову та стягнув у його користь всю суму заборгованості за надані послуги, а також 109 грн. 91 коп. інфляційних нарахувань за час прострочення проплати і три відсотки річних в розмірі 665 грн. 72 коп. від простроченої суми.

Також колегія суддів вважає безпідставними покликання відповідача про слив строку позовної давності щодо частини заявлених позовних вимог, так як звернення позивача із заявою до суду про видачу судового наказу про стягнення боргу за надані послуги, згідно вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України перериває перебіг позовної давності, після чого позовна давність починає тікти заново.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги, суд першої інстанції не врахував того, що в разі коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язок по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України), а не перед надавачем (виконавцем) таких послуг.

Таким чином, допущене судом першої інстанції при розгляді справи, вказане порушення норм матеріального права, потягло за собою ухвалення помилкового рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 вказаної заборгованості, у зв'язку з чим відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення у цій частині та в частині стягнення з ОСОБА_3 в користь позивача судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові до нього.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що позивач, сплативши судовий збір, поніс судові витрати на суму 243 грн. 60 коп., то вони підлягають стягненню в його користь з відповідача ОСОБА_2, який як інвалід другої групи звільнений лише від сплати судового збору в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь житлово-комунального підприємства № 7 7391 грн. 22 коп. заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, 243 грн. 60 коп. понесених судових витрат скасувати.

У задоволенні позову житлово-комунального підприємства № 7 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь житлово-комунального підприємства № 7 понесені судові витрати по сплаті судового збору 243 (двісті сорок три) грн. 60 (шістдесят) коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді