Постанова № 53929984, 17.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа№ 910/10424/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко О.В. ( за довіреністю №91/2015/11/11-4 від 11.11.2015)

від відповідача: Мазурок Я.В. ( за довіреністю №155/1/23-5449 від 30.12.2014)

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014

у справі № 910/10424/13 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

про стягнення 147 987,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 147 987,42 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2014р. по справі № 910/10424/13 позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 99 354,57 грн. боргу за спожиту активну енергію, 27 360,89 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, 17 904,52 грн. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 3 367,44 грн. 3 % річних.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, відповідачем були порушені договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.12.2011 по 01.05.2013 виникла заборгованість.

Не погоджуючись з рішенням суду, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014р. у справі №910/10424/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що позивач безпідставно здійснює нарахування відповідачу заборгованості за користування електричною енергією, оскільки договір № 477 є розірваним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" та призначено справу № 910/10424/13 до розгляду.

10.11.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Також, 10.11.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10424/13 у зв'язку з розглядом господарським судом міста Києва пов'язаної справи № 910/21754/14 за позовом КП "Київжитлоспецексплуатація" до ПАТ "Київенерго" про визнання правовідносин за договором № 477 припиненими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року клопотання було задоволено, зупинено апеляційне провадження у справі № 910/10424/13 до набрання законної сили рішення пов'язаної справи № 910/21754/14.

Ухвалою від 15.10.2015 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду.

17.11.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року у справі №910/10424/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.11.2015 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.03.1992 р. між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (позивач) та підприємством спеціалізованих робіт Шевченківської районної ради народних депутатів, правонаступником якого є відповідач (відповідач) був укладений договір № 477 (о/р 3510477) про користування електричною енергією (т.1 а.с.18-24).

У подальшому між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 від 31.08.2010р. до договору, якою договір від 27.03.1992 № 477 про постачання електричної енергії викладено в новій редакції згідно з додатком 1 до цієї угоди та додаткову угоду №1 від 31.08.2010р. до договору, якою позивач та відповідач дійшли згоди про віднесення до існуючого особового рахунка №3510477 територіально відокремлених площадок, що розташовані за адресами, зазначеними в додатку 4а "Перелік об'єктів" до договору від 27.03.1992 №477 (о/р 3510477), укладених сторонами 30.08.2010р.(т.1 а.с.30)

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору, позивач зобов'язався продати відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язався оплатити вартість спожитої електричної енергії своєчасно та в повному обсязі ( п. 4.1 договору ).

Згідно п. 2.1 додатку № 2 до договору, відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати, яка здійснюється до 20 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю в розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам".

Пунктом 2 додатку 2 до договору передбачено, що відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Згідно п. 4.2.2 додатку 1 до вказаного договору, у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, відповідач сплачує позивачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

У додатку 5 б до вказаного договору визначено порядок розрахунків та строки оплат за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р. (т.1 а.с.42)

Пункт 17 зазначеного додатку зобов'язує відповідача перерахувати позивачу кошти за перетікання реактивної електричної енергії до 1 числа наступного календарного місяця.

Пункт 5.1. договору передбачає обов'язок відповідача сплачувати десятикратну вартість електричної енергії, використаної у більшій кількості, ніж передбачено періодом ( місяцем, кварталом ) зазначеного договору.

Згідно п. 16 додатку 2. 3 до вказаного договору, у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину, актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають додаток " Звіт про використану електроенергію " за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення споживачу щодо допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 -ти операційних днів з моменту отримання.

Відповідно до п. 6 додатку 2 до договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатку " Акту про використану електричну енергію". Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Позивач звернувся з позовними вимогами, оскільки, відповідачем були порушені договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.12.2011 по 01.05.2013 виникла заборгованість по оплаті за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.05.2013 становить 99 354, 57 грн., та за період з 01.12.2011 по 01.05.2013 виникла заборгованість за використану реактивну електричну енергію, яка станом на 01.05.2013 становить 27 360,89 грн., що підтверджується копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції та актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період, а також довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію(т.1 а.с.123-211).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач договірні зобов'язання виконав в повному обсязі , проте, відповідач оплату за надану електричну енергію не здійснив, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно вимог ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Згідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, при розрахунку вартості спожитої електричної енергії застосовуються тарифи, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.

Відповідно до звітів про споживання електричної енергії, рахунків - розшифровок, актів приймання-передачі товарної продукції та актів надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, позивач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, в свою чергу у відповідача внаслідок порушення договірного зобов'язання, виникла заборгованість за період з 01.12.2011 року по 01.05.2013 рік за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.05.2013 року становить 99 354,57 грн., за період з 01.12.2011 року по 01.05.2013 рік виникла заборгованість за використану реактивну електричну енергію, яка станом на 01.05.2013 становить 27 360,89 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 4 106, 00 кВ/г, двократна вартість якого становить 4 710, 90 грн. У лютому та березні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 3 858, 00 кВ/г та 3 487,00 кВт/г відповідно (разом 7 345,00 кВт/г), двократна вартість якого становить 8 578,96 грн. У квітні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 3 875,00 кВ/г, двократна вартість якого становить 4 614,66 грн.

У Додатку 8А до Договору зазначено обсяги постачання електричної енергії відповідачу, заявлені ним на 2013 рік (т.1 а.с.212).

Оскільки, двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів доживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Отже, за період 01.01.2013-01.04.2013 відповідачу нараховано за перевищення договірних величин споживання 17 904,52 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно було задоволено вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 99 354,57 грн., основного боргу за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 27 360,89 грн., основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 17 904,52 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3367, 44 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання згідно розрахунку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 3 367,44 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають задоволенню.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, посилався на відсутність договірних відносин між фактичними користувачами нежилих приміщень та відповідачем, оскільки, вважають недійсним договір, за яким позивач здійснив нарахування. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми ст. 11112 ГПК України, а саме - проігноровано постанову Вищого господарського суду України від 03.07.2014 року у справі №910/10424/13, в якій зазначено, що при новому розгляді справи, судам необхідно дати належну оцінку взаємовідносинам сторін щодо дії Договору №477(о/р3510477), умови якого стосуються забезпечення електроенергією адмінбудівлі, за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва, 14-а.

Разом з тим, під час розгляду справи в Київському апеляційному господарському суді, 10.11.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі, до набрання законної сили рішення у справі № 910/21754/14 за позовом КП «Київжитлоспецексплуатація» до ПАТ «Київенерго» про визнання правовідносин припиненими, по договору про постачання електричної енергії від 27.03.1992 № 477 (ОР 3510477).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року, клопотання було задоволено, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року апеляційне провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду у зв'язку з набранням законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2015 року у справі №910/21754/14.

Рішенням по справі №910/21754/14 (а.с.137-141 том 3) позовні вимоги про визнання правовідносин припиненими по договору про постачання електричної енергії від 27.03.1992 № 477 (ОР 3510477) задоволено частково: визнано припиненими господарські правовідносини по договору про постачання електричної енергії від 27.03.1992 №477 (ОР3510477), укладеного між КП «Київжитлоспецексплуатація» до ПАТ «Київенерго», в іншій частині в позові відмовлено.

Як встановлено судом першої інстанції, у вищезазначеному рішенні, що набуло законної сили, господарські правовідносини по договору про постачання електричної енергії від 27.03.1992 №477 (ОР 3510477) підлягають визнанню припиненими на майбутній час з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Вимога про визнання припиненими правовідносин з 31.12.2011 задоволенню не підлягає, оскільки, за результатами засідання наради від 16.05.2014 позивачем прийнято на себе зобов'язання щодо оплати за спожиту електроенергію до 01.05.2013, договір постачання електричної енергії належить до категорії договорів, за яким відновити сторони в первинне становище практично неможливо, оскільки споживання електричної енергії - річ безповоротна, тобто повернути спожиту електроенергію в натурі неможливо, отже, у такій ситуації припинення правовідносин відбувається на майбутній час з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, дійсність та правомірність вищезазначеного спірного, на думку відповідача, договору на момент виникнення заборгованості є беззаперечною, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи, що зазначений договір укладений безпосередньо між позивачем та відповідачем, то саме ці сторони повинні виконувати взяті на себе зобов'язання та дотримуватись умов договору (при цьому, зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не передбачена його умовами та суперечить діючому законодавству). Відтак, особи, які не були сторонами вказаного договору, не можуть нести відповідальність (в тому числі й майнову), яка передбачена умовами цього договору.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року у справі № 910/10424/13, отже, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року у справі № 910/10424/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року у справі № 910/10424/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10424/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко