Постанова № 53929965, 30.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.11.2015 справа №908/5089/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі: Халявіній Ю.В.від позивача:ОСОБА_4 представник за довіреністю б/н, б/двід відповідача:ОСОБА_5 представник за довіреністю б/н від 14.05.2015 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром», с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької областівід21.10.2015 рокуу справі№908/5089/15 (суддя Корсун В.Л. )за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром», с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька областьдо відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька областьпро стягнення 66 431,98 грн.ВСТАНОВИВ:

У 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром», с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область звернулось з позовною заявою до Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область про стягнення суми основного боргу в розмірі 32 242,32 грн., 3% річних від суми боргу 5 074,85 грн., суму інфляційних у розмірі 29 114,81 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.10.2015р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром», с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром», с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 р. по справі №908/5089/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про стягнення основного боргу в розмірі 32 242,32 грн. (тридцять дві тисячі двісті сорок дві) грн. 32 коп., 3% річних від суми боргу у розмірі 5 074,85 грн. (пять тисяч сімдесят чотири) грн. 85 коп., інфляційних у розмірі 29 114,81 грн. (двадцять девять тисяч сто чотирнадцять) грн. 81 коп. та судового збору в розмірі 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на необізнаність змісту заяви про застосування строку позовної давності та не надіслання на його адресу копії відзиву на позовну заяву. Тому позивач вказує на те, що він був позбавлений можливості надати пояснення на вказаний відзив та документально спростувати пропуск позовної давності.

Також, позивач стверджує, що підписання представником відповідача акту заліку від 31.12.2012 року із зазначенням в ньому, що заборгованість відповідача складає 879 043,71 грн. є визнання боржником існування боргу. Крім того між сторонами 31.03.2012 року було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за яким відповідач підтвердив наявність заборгованості за видатковою накладною №РН-0000070 від 16.06.2010 р. Таким чином підписання між ТОВ «Укрнасінняпром» та ДП «ДГ «Елітне» ІОК НААН України акту звірки взаємних розрахунків від 31.03.2012 р. та акту заліку від 31.12.2012 р. є підставою на думку позивача для переривання строку позовної давності.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., Марченко О.А., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 30.11.2015р. о 14.15. год.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 р. без змін. Та стверджував, що до апеляційної скарги не надано поважних доказів для скасування рішення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений усний правочин щодо поставки товару, за яким позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 32 242,32 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000040 від 16.06.2010 р. (арк. с.10).

За видатковою накладною від 16.06.10 № РН-0000070 (арк.с.9) товарно-матеріальні цінності на суму 32 242,32 грн. були отримані представником Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» ІМК УААН - за довіреністю від 16.06.10 № 117, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи ( арк. с. 11).

Отже, надані до суду першої інстанції документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), яка за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2). Істотними умовами договору поставки є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обовязковість письмової форми договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязок позивача - поставка товару, а обовязок відповідача - оплата отриманого товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що між сторонами відбулась угода поставки у вигляді досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, необхідних для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар за видатковою накладною від 16.06.2010 № РН-0000070 на суму 32 242,32 грн. не оплатив.

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога №97 від 17 квітня 2013 р., доказ відправки якої є в матеріалах справи (арк.с.12).

У судовому засіданні представник позивача вважає перебіг позовної давності починається з 2010 року. Однак посилається на акти звірки взаємних розрахунків від 31.03.2012 р. та 01.01.2013 р. та акт заліку взаємних вимог від 31.12.2012 р.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

На адресу господарського суду Запорізької області 21.10.2015 р. надійшла заява відповідача про застосування строку позовної давності у справі № 908/5089/15 щодо вимог про стягнення з ДП «ДГ «Елітне» 32 242,32 грн. - основного боргу, 5 074,85 грн. - 3% річних та 29 114,81 грн. - індексу інфляції.

У відповідності ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В свою чергу, згідно приписів ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.13 № 10, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За рахунком-фактурою №СФ-0000040 від 16.06.2010 р. передбачено, що рахунок дійсний до сплати до 16.06.2010 р. (арк. с. 10).

Отже, враховуючи приписи ст.ст. 256,257,261 ЦК України позивач повинен був звернутись до суду або відповідача за захистом своїх порушених прав та інтересів, в межах строку позовної давності, тобто протягом трьох років починаючи з 17.06.2010 р. по 17.06.2013 р.

За приписами норм, викладених в частинах 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даному випадку, позивач посилається на акт заліку взаємних вимог від 31.12.2012 р. (арк. с.65) та акти звіряння взаєморозрахунків станом на 31.03.2012 р. та 01.01.2013 р. (арк. с.67-68). І вважає, що зазначені обставини є підставою для переривання строку позовної давності. Копії вищевказаних актів додані до апеляційної скарги та не були предметом розгляду судом першої інстанції. Представник позивача не надав доказів у розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, щодо поважності причин, з яких вказані документи не були надані до суду першої інстанції. За протоколом судового засідання не визначено дослідження актів звірки, та не надано клопотань, щодо надання актів через канцелярію суду представником позивача.

У судовому засіданні апеляційної інстанції було оглянуто копію акту заліку взаємних вимог від 31.12.2012 р., та акти взаємних розрахунків. Представник позивача надав пояснення що сума боргу зарахована за договором б/н від 01.04.2010 р. загальною сумою 143 929,36 грн. Але, не встановлено, чому саме розмір заборгованості 32 242,32 грн. за рахунком-фактурою №СФ-0000040 від 16.06.2010 р. зараховано до взаємовідносин від 01.04.2010 р., так як поставка відбулася 06.06.2010р. Тому, дана обставина не може вплинути на строк позовної давності.

Оскільки сплив позовної давності відповідно до норм ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» суми основного боргу у розмірі 32 242,32 грн.

Також, позивачем до суду першої інстанції було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 074,85 грн. та індексу інфляції у розмірі 29 114,81 грн.

Приписами ст. 266 ЦК України унормовано, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 074,85 грн. та індексу інфляції у сумі 29 114,81 грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» та відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 року у справі №908/5089/15 за мотивами, викладеними апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром», с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 року у справі №908/5089/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 року у справі №908/5089/15 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф.Чернота

Судді О.А.Марченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:

1 у справу;

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 ДАГС;

1 ГСЗО