Рішення № 53929749, 30.11.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2015 р. Справа № 918/1292/15

за позовом Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс"

до відповідача-1 Приватного підприємства - фірма "АЛРІ"

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол"

про стягнення заборгованості в сумі 303 007,12 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір від 13.11.2015 року

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2015 року Приватне підприємство-фірма "Торгбуд-Сервіс" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства - фірми "Алрі" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол" (відповідач-2) про стягнення в сумі 324 557,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.06.2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) укладено договір поставки № Б01/06-15 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати і передати у власність покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар по кількості та цінам, визначених у видатковій накладній.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, що стверджується видатковими накладними на загальну суму 270 275,00 грн.

Відповідач оплати за поставлений товар не провів, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 270 275,00 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків нараховано 49 716,04 грн. пені, 2 779,19 грн. 3 % річних та 787,19 грн. інфляційних втрат.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 перед позивачем за виконання умов договору поставки між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (поручитель) укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором грошовою сумою в розмірі 1 000,00 грн. за виконання відповідачем-2 (боржник) зобов'язань з договору поставки № Б01/06-15 від 01.06.2015 року.

Враховуючи викладене, позивач просить суду стягнути з відповідача-1 грошову суму в розмірі 1 000,00 грн., а з відповідача-2 - 270 275,00 грн. основного боргу, 49 716,04 грн. пені, 2 779,19 грн. 3 % річних та 787,19 грн. інфляційних втрат.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 538, 625, 692, 693, 712, ЦК України, ст.ст. 193, 216, 230, 232, 265 ГК України тощо.

Ухвалою суду від 19.11.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 30.04.2015 року.

26.11.2015 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача-2 254 255,00 грн. основного боргу, 45 614,59 грн. пені, 508,51 грн. інфляційних та 2 629,02 грн. 3% річних.

Оскільки вказана заява подана у порядку та строк, визначені ст. 22 ГПК України, отже приймається судом.

Крім того, 26.11.2015 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 26.11.2015 року була задоволена.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) укладено договір поставки № Б01/06-15 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати і передати у власність покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар по кількості та цінам, визначених у видатковій накладній (п. 1.1.договору).

За п. 7.3. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 року.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад отримувача, у кількості та асортименті, що вказані у заявці покупця. Склад отримувача: Волинська область. Поставка здійснюється протягом 2-х днів з моменту отримання постачальником від покупця відповідної заявки. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент його передачі постачальником покупцю та підписання видаткових накладних.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору кількість та асортимент товару визначається у видатковій накладній, якість товару повинна відповідати технічним умовам заводу виробника та державним стандартам, діючим на території України і підтверджуватися паспортом, якщо того вимагає чинне законодавством України.

Судом (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу автоміксером товар - бетон товарний М-100, М-300 на суму 254 255,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000226 від 30.06.2015 року на суму 194 895,00 грн., № Л-0004 від 06.07.2015 року на суму 4 000,00 грн., № Л-0005 від 06.07.2015 року на суму 4 702,00 грн., № Л-0029 від 14.07.2015 року на суму 4 720,00 грн., № Л-0030 від 15.07.2015 року на суму 4 720,00 грн., № Л-0051 від 18.07.2015 року на суму 4 720,00 грн., № Л-0053 від 20.07.2015 року на суму 4 720,00 грн., № Л-0060 від 21.07.2015 року на суму 5 980,00 грн., № Л-0075 від 28.07.2015 року на суму 4 120,00 грн., № 0078 від 29.07.2015 року на суму 5 980,00 грн., № Л-0081 від 30.07.2015 року на суму 5 980,00 грн., № Л-0089 від 05.08.2015 року на суму 9 700,00 грн.

Поставка товару здійснювалася на підставі договору, що стверджується видатковими накладними, в яких в графі "Замовлення" зазначено: "договір № Б01/06-15 від 01.06.2015 року", а також предметом договору, відповідно до якого товаром є бетон товарний.

Пунктами 5.1.-5.3. договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються в національній валюті (гривнях) шляхом перерахування покупцем суми його вартості на поточний рахунок постачальника в розмірі і порядку, визначені цим договором. Зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними тільки після надходження на поточний рахунок постачальника грошових коштів в порядку, передбаченому цим договором. Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника не пізніше 3 банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури постачальником на умовах 100% попередньої оплати за товар. Сторони допускають проведення розрахунків за цим договором за фактично отриманий товар у строк 5-ти банківських днів з моменту його отримання. Сторони допускають проведення розрахунків на умовах взаємозаліку, тобто зарахування однорідних взаємних вимог по інших договорах.

Доказів виставлення позивачем рахунку для проведення 100% попередньої оплати в матеріалах справи немає, отже оплата за товар здійснюється у порядку, передбаченому підп. 5.3.1. п. 5.3. договору, тобто у строк 5 банківських днів з дня отримання відповідачем товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахунків за поставлений товар не здійснив, отже розмір основного боргу становить 254 255,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 254 255,00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати поставленого товару позивачем (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) нараховано та заявлено до стягнення 45 614,59 грн. пені, 2 629,02 грн. 3 % річних та 508,51 грн. інфляційних втрат.

Щодо 3% річних та інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, встановив, що розмір перших становить 2 629,02 грн. (при заявленому - 2 629,02 грн.), а других - 508,51 грн. (при заявленому - 508,51 грн.) (розрахунок додається), отже 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Стосовно нарахування позивачем пені, то слід зазначити таке.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 6.2. договору, за яким у випадку порушення покупцем строків проведення оплати за цим договором, останній сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок розміру пені, встановив, що її розмір становить 45 614,59 грн., при заявленому - 45 614,59 грн. (розрахунок додається), відтак пеня підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.

Так, за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити 4 545,11 грн. судового збору (303 007,12 грн. х 1,5%).

Згідно з платіжним дорученням № 9975 від 18.11.2015 року позивачем сплачено 4 868,36 грн. судового збору, що на 323,25 грн. більше від встановленого Законом України «Про судовий збір» розміру.

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У даному випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється за клопотанням позивача та в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Щодо судового збору в розмірі 4 545,11 грн., то згідно зі ст. 49 ГПК України останній покладається на відповідача.

Також позивачем заявлено відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 5 236,40 грн.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що 13.11.2015 року між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 829 від 12.10.2011 року) укладено договір про надання правової допомоги адвоката, за п. 1 якого відповідно до ст. 59 Конституції України замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовникові правову допомогу, яка включає в себе надання послуг адвоката при представленні інтересів останнього у справі про стягнення з Приватного підприємства фірми "Алрі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол", яка розглядається Господарським судом Рівненської області.

Обов'язки за договором про надання правової допомоги адвокатом обумовлено сторонами в п. 2 договору.

На підтвердження факту оплати вартості послуг адвоката позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 30.11.2015 року на 5 236,40 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 30 вказаного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим Зїздом адвокатів України 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи зазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу послуг адвоката у заявленому розмірі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол" (вул. Володимирська,103, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 37751410) на користь Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" (вул. Шкільна,32-А, м. Здолбунів, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 32785198) 254 255,00 грн. основного боргу, 45 614,59 грн. пені, 2 629,02 грн. 3% річних, 508,51 грн. інфляційних, 4 545,11 грн. судового збору, 5 236,40 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складене 30.11.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.