Рішення № 53929570, 26.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015р. Справа № 914/3429/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» (м. Львів)до відповідача:Червоноградської центральної міської лікарні (м. Червоноград)про:стягнення 10263 грн. 37 коп. (з яких: 4167,36 грн. основний борг; 348,87 грн. 3% річних; 2696,27 грн. інфляційні; 3050,87 грн. - пеня)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинський О. І.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність від 08.12.2014 р.)Відповідача:не зявився

25.09.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. №3529 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» до Червоноградської центральної міської лікарні про стягнення 10263 грн. 37 коп. (з яких: 4167,36 грн. основний борг; 348,87 грн. 3% річних; 2696,27 грн. інфляційні; 3050,87 грн. - пеня).

Ухвалою суду від 28.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 29.10.2015 р.

27.10.2015 р. до суду за вх. № 46271/15 від відповідача поступило пояснення по справі.

Ухвалою суду від 29.10.2015 р. розгляд справи було відкладено на 26.11.2015 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.11.2015 р. до суду за вх. № 49236/15 від представника позивача поступили витребувані судом документи, а саме: заява про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України; акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.10.2015 р. та докази надіслання такого відповідачу; розрахунок суми заборгованості.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав частково, позов визнав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

10.11.2015 р. до суду за вх. №48673/15 від відповідача надійшло клопотання, яким він повністю визнав позовні вимоги та просить розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що відповідач повідомлений про час, місце та дату розгляду справи про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Крім того, відповідачем подано клопотання про визнання позову повністю, відтак згідно з ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.10.2012 р. між Червоноградською центральною міською лікарнею (Замовник; відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-український центр «Медсервіс» (Виконавець; позивач у справі) укладено договір № МС-27 (надалі Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно з п. 1.1. договору, Виконавець (позивач) зобовязується здійснювати технічне обслуговування медичної техніки та обладнання Замовника згідно договору та додатків, які є невідємною частиною договору, а Замовник (відповідач) зобовязується своєчасно приймати та оплачувати вартість технічного обслуговування на умовах цього договору.

Згідно з п. 4.1. Договору вартість технічного обслуговування за один місяць визначено згідно додатку, який є невідємною частиною договору. Вартість технічного обслуговування за жовтень грудень 2012 р. становить 4167,36 грн.

Відповідно до п. 4.4. Договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється щомісячно у гривнях не пізніше 30-го числа поточного місяця.

На виконання умов Договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування медичної техніки, що підтверджується приймально-здавальними актами № МС-27/10 від 22.10.2012 р. на суму 1389,12 грн., № МС-27/11 від 29.11.2012 р. на суму 1389,12 грн. та № МС-27/12 від 03.12.2012 р. на суму 1389,12 грн. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень.

Відтак, згідно з умовами Договору, Замовник (відповідач) повинен був оплатити повну вартість наданих послуг: за приймально-здавальним актом №МС-27/10 від 22.10.2012 р. не пізніше 30.10.2012 р.; за приймально-здавальним актом №МС-27/11 від 29.11.2012 р. не пізніше 30.11.2012 р.; за приймально-здавальним актом №МС-27/12 від 03.12.2012 р. не пізніше 30.12.2012 р.

Проте, порушуючи умови Договору, відповідач не здійснив оплати за надані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 4167,36 грн.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання, позивачем правомірно, відповідно до умов Договору та ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу 348,87 грн. 3% річних, 2696,27 грн. інфляційних втрат та 3050,87 грн. пені.

Частиною пятою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право, зокрема, визнати позов повністю або частково.

Частиною першою статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Скориставшись наданим йому правом, відповідач подав до суду заяву від 09.11.2015 р. № 6386 про визнання позову. Зазначена заява поступила до господарського суду Львівської області 10.11.2015 р. за вх. № 48673/15.

Частиною пятою статті 78 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У суду відсутні підстави вважати, що визнання позову відповідачем суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймає визнання позову відповідачем.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість технічного обслуговування за один місяць визначено згідно додатку, який є невідємною частиною договору. Вартість технічного обслуговування за жовтень грудень 2012 р. становить 4167,36 грн.

Згідно з п. 4.4. Договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється щомісячно у гривнях не пізніше 30-го числа поточного місяця.

Проте відповідач, всупереч умовам Договору, не здійснив оплату за отримані послуги з технічного обслуговування медичної техніки та обладнання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 4167,36 грн., що підтверджується приймально-здавальними актами та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг) Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення або штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за вибором виконавця, а також відшкодовує збитки, завдані несвоєчасною оплатою, в тому числі збитки, завдані інфляцією, відповідно до індексу інфляції, визначеного державними органами України.

Крім того, ч. 2 п. 6.4. Договору встановлено, що пеня нараховується і стягується з Замовника за весь період прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У підпункті 1.12. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями) зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені та інших нарахування, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивачем проведено нарахування 3% річних за період з 01.11.2012 р. по 15.09.2015 р.; інфляційних за період з січня 2013 року по липень 2015 року; пені за період з 01.11.2012 р. по 15.09.2015 р.

Перевіривши надані суду розрахунки щодо стягнення 348,87 грн. 3% річних та 2696,27 грн. інфляційних, суд зазначає, що такі розрахунки є правильними, а отже зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

Щодо нарахування позивачем пені на суму 3050,87 грн. суд зазначає таке.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 2.5. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями) розяснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Договором встановлено, що пеня нараховується і стягується з відповідача за весь період прострочення платежу. Нарахування пені припиняється тільки з дня оплати відповідачем суми заборгованості позивачу (п. 6.4. Договору).

Отже, Договором встановлено більшу тривалість періоду, за який нараховується пеня, ніж передбачено статтею 232 ГК України.

Таким чином, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення 3050,87 грн. пені є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» до Червоноградської центральної міської лікарні про стягнення 10263 грн. 37 коп. (з яких: 4167,36 грн. основний борг; 348,87 грн. 3% річних; 2696,27 грн. інфляційні; 3050,87 грн. - пеня) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 11, 526, 546, 549, 612, 625, 626, 627, 629, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 43, 45, 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 78, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» до Червоноградської центральної міської лікарні про стягнення 10263 грн. 37 коп. (з яких: 4167,36 грн. основний борг; 348,87 грн. 3% річних; 2696,27 грн. інфляційні; 3050,87 грн. - пеня) задоволити повністю.

2.Стягнути з Червоноградської центральної міської лікарні (вул. Івасюка, буд. 2, м. Червоноград, Львівська обл., 80100; ідентифікаційний код 01996869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» (вул. Антоновича, буд. 128, м. Львів, 79057; ідентифікаційний код 22334457) 10263 грн. 37 коп. (з яких: 4167,36 грн. основний борг; 348,87 грн. 3% річних; 2696,27 грн. інфляційні; 3050,87 грн. - пеня) та 1218 грн. 00 коп. судового збору.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.