Рішення № 53929532, 25.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015р. Справа№ 914/4809/13

За заявою: Першого заступника військового прокурора Західного регіону України, м. Львів

про: перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4809/13

за позовною заявою: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Мисливсько-рибальського господарства "Майдан" товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, с. Верещиця

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України, м. Львів

про: стягнення 875218,80 грн. (з яких 500 000,00 грн. - основний борг, 211849,00 грн. - пеня, 100000,00 грн. - штраф, 21000,00 грн. - інфляційні, 43369,80 грн. - 3 % річних.)

Головуючий суддя Ділай У.І.

Судді: Мороз Н.В., Мазовіта А.Б.

при секретарі Климишин Ю.О.

За участі представників:

Військової прокуратури: не з'явився

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 20.05.1996р.

представник позивача СПДФО ОСОБА_1: ОСОБА_2, довіреність № 952 від 07.09.2015р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява №10/2/3-680вих.15 від 29.09.2015р. Першого заступника військового прокурора Західного регіону України, про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4809/13.

Ухвалою суду від 05.10.2015р. прийнято вказану заяву до розгляду та розгляд заяви призначено на 03.11.2015р.

В судовому засіданні 03.11.2015р. оголошено перерву до 05.11.2015р.

Ухвалою суду від 05.11.2015р. (Суддя Ділай У.І.) призначено колегіальний розгляд справи № 914/4809/13 у складі трьох суддів.

05.11.2015р. проведено автоматичне визначення складу колегії суддів, згідно із яким визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Мороз Н.В., Мазовіта А.Б.

Ухвалою суду від 06.11.2015р. розгляд справи призначено на 19.11.2015р.

На виконання п.2 вимог ухвали суду від 06.11.2015р., а також відповідно до ст.ст. 22,29 ГПК України, 12.11.2015р. від Військової прокуратури Західного регіону України через канцелярію суду поступили Додаткові пояснення №10/2/3-820вих-15 від 12.11.2015р.

Позивач та його представник в судове засідання 19.11.2015р. з'явились, ознайомились з поданими додатковими поясненнями Військової прокуратури Західного регіону України. Усно заперечили проти задоволення заяви Першого заступника військового прокурора Західного регіону України з підстав наведених у поясненнях (вх. № 47735/15 від 05.11.2015р.).

Прокурор, відповідач та третя особа явки повноважних представників в судове засідання 19.11.2015р. не забезпечили.

Ухвалою від 19.11.2015р. розгляд справи відкладено на 25.11.2015р.

24.11.2015р. до суду від військової прокуратури надійшов лист (вх. №51052/15) про долучення до матеріалів справи копії позову першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської КЕЧ району до Реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Головного управління юстиції Львівської області про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В судовому засіданні 25.11.2015р. представник прокуратури підтримав вимоги заяви, просив їх задоволити.

Представники позивача в судовому засіданні 25.11.2015р. заперечили проти заяви, просили відмовити в її задоволенні та подали клопотання про винесення окремої ухвали.

Відповідач та третя особа в судове засідання 25.11.2015р. явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.03.2014 (суддя Цікало А.І.) затверджено мирову угоду, укладену між СПД-ФО ОСОБА_1 та мисливсько-рибальським господарством "Майдан" товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону, за умовами якої сторони домовились про передачу мисливсько-рибальським господарством "Майдан" належного йому на праві власності нерухомого майна згідно переліку, наведеного у пункті 2 мирової угоди, а також всіх прав на об'єкти, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2,право власності на які належить мисливсько-рибальському господарству "Майдан", у власність ОСОБА_1 з метою погашення боргу МРГ "Майдан" перед позивачем на суму 892723 грн. 19 коп. (з яких: 500000,00 грн. - основний борг; 211849,00 грн. - пеня; 100000,00 грн. - штраф; 21000,00 грн. - інфляційні; 42369,80 грн. - 3 % річні; 17504,39 грн. - судовий збір). Провадження у справі № 914/4809/13 припинено.

У мировій угоді зазначено, що з врахуванням відсутності у МРГ "Майдан" товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України необхідної суми коштів для повернення СПД - ФО ОСОБА_1 боргу, сторони домовились про передачу мисливсько-рибальським господарством "Майдан" товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України належного йому на праві власності нерухомого майна згідно переліку, наведеного у п.2 цієї мирової угоди.

Прокурор вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 20 березня 2014 року грубо порушує інтереси держави, оскільки державним нерухомим майном розпорядилися особи, які не є власниками даного майна, а відтак, дана ухвала підлягає перегляду за нововиявленими обставинами за заявою прокурора. Враховуючи, що у справі не брав участі жодний державний орган, а тому перший заступник військового прокурора Західного регіону України самостійно звернувся до суду у зв'язку із відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

За твердженням прокурора, на момент винесення ухвали господарського суду Львівської області від 12 березня 2014 року існували істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі суду, про наявність даного спору не було відомо прокурору, а тому дана ухвала підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, виходячи з наступного.

У липні 2009 року військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся до Яворівського районного суду Львівської області з позовом в інтересах держави в собі Яворівської КЕЧ району до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, треті особи - товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України та мисливсько-рибальське господарство «Майдан» про скасування рішення ради від 26 січня 2009 року № 12 «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення у селі Верещиця за мисливсько-рибальським господарством «Майдан».

26 вересня 2013 року постановою Яворівського районного суду Львівської області у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014р. у справі №2а/160/6/2013 апеляційну скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району задоволено частково. Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26.09.2013р. у частині відмови у задоволенні позову скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району - задоволено частково. Скасовано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року № 12 «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за мисливського-рибальським господарством «Майдан». У решті постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26.09.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014р. постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014р. у справі за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, треті особи - Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України, Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» про скасування рішення та визнання права власності на нерухоме майно залишено без змін.

Як зазначив прокурор, у випадку дослідження судом під час розгляду по суті справи №914/4809/13 викладених обставин, наслідком було б прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте, оскільки господарський суд Львівської області виходив з того, що будівлі й приміщення належать мисливсько-рибальському господарству «Майдан» на праві власності згідно з рішенням Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року № 12 «Про оформлення права власності».

На думку прокурора, даний факт встановлений судовим рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року є істотною обставиною, яка не була і не могла бути відома на момент вирішення справи в суді першої інстанції, а відтак, ухвала господарського суду Львівської області від 20 березня 2014 року підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

З листа Яворівської КЕЧ району від 23 вересня 2015 року прокурору стало відомо, що власником спірного нерухомого майна з 2015 року є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

СПДФО ОСОБА_1 заперечив проти заяви Першого заступника військового прокурора Західного регіону України про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4809/13, вважає заяву безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

СПДФО ОСОБА_1 вважає, що твердження прокурора про фактичне встановлення права державної власності на спірне майно постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - не відповідає дійсності, оскільки у згаданій постанові відсутні будь-які посилання про наявність державної власності на спірне майно і навпаки - в частині позовної вимоги прокурора щодо визнання права власності на спірне майно за Міністерством оборони України - провадження в справі закрите.

На думку СПДФО ОСОБА_1, у тексті заяви про перегляд ухвали в зв'язку з нововиявленими обставинами та в поясненнях прокурора не наведено жодної нововиявленої обставини в розумінні ст. 112 ГПК України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р., а також не наведено, які саме факти, покладені в основу спірної ухвали спростовуються обставинами, які прокурор вважає нововиявленими.

Як зазначив СПДФО ОСОБА_1, у березні 2015 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України оскаржував Ухвалу Господарського суду Львівської області про затвердження мирової угоди в справі №914/4809/13. При цьому, прокурор посилався на ті самі обставини, що зараз вказує як нововиявлені (мотивація апеляційної скарги та заяви про перегляд ухвали в зв'язку з нововиявленими обставинами є аналогічною). Відтак, вказані обставини не є нововиявленими в розумінні постанови Вищого господарського суду України.

Не погодився СПДФО ОСОБА_1 із обґрунтуванням поважності пропуску строку на звернення із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами. При цьому зазначив, що прокурор, зловживаючи своїми процесуальними правами, повідомив суду завідомо неправдиву інформацію, а саме: що він дізнався про перехід права власності на спірні об'єкти з листа Яворівської КЕЧ району від 23 вересня 2015 року. На думку СПДФО ОСОБА_1, таке твердження не відповідає дійсності та спростовується апеляційною та касаційною скаргами Першого заступника військового прокурора Західного регіону України від 11.03.2015р. та 09.06.2015р. - відповідно, які подавалися прокурором в інтересах Яворівської КЕЧ району.

Окрім того, відповідно до поданих усних пояснень представником СПДФО ОСОБА_1, останній вважає, що посилання прокурора на судові рішення адміністративних судів не є нововиявленою обставиною, оскільки прокурор посилався на них при оскарженні до вищих інстанцій ухвали господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4809/13. Відтак, вважає, що прокурору було відомо про обставини, на які послався в заяві. Також, представник СПДФО ОСОБА_1 зазначив, що суди вищих інстанцій не взяли до уваги ту обставину, на яку послався прокурор як на нововиявлену.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи суд зазначає наступне.

Статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Заявник просив поновити пропущений місячний строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 113 ГПК України для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з наявністю істотних для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, посилаючись на те, що заява подається ним повторно після усунення її недоліків, які були визначені в ухвалі господарського суду Львівської області від 21.09.2015р.

Відповідно до ч. 8 ст. 113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 2, 3 та 5 ч. 6 цієї статті, заява про перегляд судових рішень господарського суду може бути подана повторно.

Суд звертає увагу, що строки, в межах яких особа зобов'язана усунути такі недоліки та має право повторно звернутися до господарського суду із заявою, в ГПК України не встановлені.

Вирішення питання щодо поновлення цього строку перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, вирішуючи це питання, суд у світлі конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку. Однак, при цьому, суд зауважує, що можливість поновлення цього строку не є необмеженою, оскільки право доступу до суду не є абсолютним, і відхилення від принципу правової визначеності (певності), який включає й дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata), що закріплені у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можливе лише за виняткових обставин, особливо, коли це стосується процедури перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду за нововиявленими обставинами.

Тому при розгляді питання про поновлення строку на звернення з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суди мають особливо прискіпливо розглядати обставини пропуску строку, встановленого законом для вчинення відповідних дій, і обов'язково враховувати поведінку заявника щодо вжиття ним заходів щодо подання своєчасно та належним чином оформлену заяву, а також проміжок часу, упродовж якого він усував недоліки первісної неналежним чином оформленої заяви, який у контексті конкретної справи не повинен бути надмірно тривалим.

Як зазначив прокурор у заяві, з метою з'ясування додаткових обставин щодо спірного нерухомого майна та його власників (користувачів) прокуратурою направлено ряд запитів у відповідні установи, у тому числі в Яворівську КЕЧ району.

З листа Яворівської КЕЧ району від 23 вересня 2015 року прокурору стало відомо, що власником спірного нерухомого майна з 2015 року є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

При цьому, відповідно до матеріалів справи, 24.07.2015р. виконавче провадження з примусового виконання спірної ухвали закінчено.

Також слід зазначити, що справа 914/4809/13 перебувала на розгляді у судів вищих інстанцій за зверненнями прокурора по перегляду ухвали господарського суду Львівської області від 20.03.2014р.

ГПК не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках, з'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку статті 114 ГПК відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін. Повернення заяви про перегляд судових рішень може бути здійснено господарським судом виключно з підстав, визначених у частині шостій статті 113 ГПК. Після усунення обставин, які були підставою для повернення заяви, її може бути подано повторно, за винятком випадків, зазначених у пункті 4 частини шостої статті 113, та у разі повернення заяви на підставі пункту 1 тієї ж частини в зв'язку з відхиленням клопотання про відновлення строку подання заяви (п. 8.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р.).

Отже, першим заступником прокурора регіону з поважних причин пропущено строк для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Львівської області від 20 березня 2014 року у справі №914/4809/13.

Щодо тверджень СПДФО ОСОБА_1 та його представника про те, що прокурор посилався на ті самі обставини, що зараз вказує як нововиявлені при оскарженні ухвали господарського суду Львівської області про затвердження мирової угоди в справі №914/4809/13, відтак, вказані обставини не є нововиявленими в розумінні Вищого господарського суду України, колегія суддів зазначає наступне.

У абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. зазначено, що не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Прокурор може, зокрема, вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб (ст. 29 ГПК України).

Перший заступник військового прокурора Західного регіону України не є стороною у справі №914/4809/13 та він не приймав участі в судовому процесі при винесенні спірної ухвали.

Водночас, як зазначено судами апеляційної та касаційної інстанцій, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду про скасування рішення Івано-Франківської селищної ради Яворівського району від 26.01.2009 за № 12 "Про оформлення права власності" на будівлі та приміщення не існувало. Відтак, така обставина не могла бути встановлена судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Про факт існування судового спору, предметом якого було скасування рішення Івано-Франківської селищної ради Яворівського району від 26.01.2009р. № 12 "Про оформлення права власності" на будівлі та приміщення у селі Верещиця за мисливсько-рибальським господарством "Майдан", які передані згідно спірної ухвали, сторони справи (суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 та мисливсько-рибальське господарство "Майдан" товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону) не повідомили суд.

Подаючи апеляційну та касаційні скарги, прокурор здійснював покладені на нього функції представництва інтересів держави в господарському суді, оскільки Львівським апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.10.2014р. у справі №2а/160/6/2013 встановлено особливий статус спірного майна. Зокрема, зазначено, що Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ» Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» встановлено , що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. 13.01.1995р. Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 18 «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» , згідно якою на Міністерство Оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств,організацій та об'єктів колишнього військового-мисливського товариства Збройних Сил СРСР. Тобто, нерухоме майно розташоване на території В/Ч А4150 перебуває в оперативному управлінні Яворівської КЕЧ району.

За ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом міністрів України підприємства та організації, визначені за результатами тендеру, після його списання. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Як встановлено Львівським апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.10.2014р. у справі №2а/160/6/2013, дій щодо відчуження земель Міністерством Оборони України не проводилось. Відтак, суд прийшов до висновку про неправомірність прийняття рішення виконавчим комітетом Івано - Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області №12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за мисливського-рибальським господарством «Майдан».

У відповідності до положень ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення (п.п. 8.6, 8.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р.).

Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд мусить виходити з норм ст. 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Приймаючи спірну ухвалу суд був не обізнаний із наявністю спору, відтак, колегія суддів вважає, що така обставина є істотною і впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, оскільки рішення виконавчого комітету Івано - Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області №12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за мисливського-рибальським господарством «Майдан» породжувало правові наслідки від моменту його видання і фактично покладено в основу ухвали господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4809/13.

Враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, відхилити у звязку із необгрнутованістю клопотання представника СПДФО ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали, скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4809/13 та прийняти рішення по суті спору.

05.01.2009р. між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (позивач) та Мисливсько-рибальським господарством "Майдан" (відповідач) був укладений договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач приймає на виконання замовлення для здійснення юридичного консультативного забезпечення інтересів діяльності відповідача.

Згідно із п. 3.3. договору, кількість та вартість наданих послуг підтверджується актами виконаних робіт, що підписуються сторонами.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу юридичні послуги на загальну суму 500000 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 12-2010 здачі-приймання робіт по Договору від 05.01.2009 р., котрий складений та підписаний сторонами 30.12.2010р. Зазначений акт погоджено засновником відповідача - Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України.

В акті № 12-2010 зазначено, що даний акт є підставою для розрахунків за проведенні роботи по договору від 05.01.2009р. за 2010 рік та такий акт вступає в законну силу з моменту залишення без змін постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2010р. у справі № 6/76 (6/159) Вищим господарським судом України.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 р. у справі № 6/76 (6/159) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. у справі №6/76 (6/159) залишено без змін, а касаційну скаргу Військового прокурора Західного регіону України - без задоволення.

Відповідно до п. 3.4. договору, оплата роботи позивача за надання послуг, передбачених цим договором, проводиться відповідачем на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Порушуючи умови договору, відповідач не здійснив оплату позивачу за надані послуги, в наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 500000 грн. 00 коп.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, доказів оплати заборгованості за договором овердрафту позивачу не надав. В підтвердження наявності боргу сторонами укладено мирову угоду.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання юридичних послуг від 05.01.2009р.

Відповідно до умов п. 4.3. договору, за невиконання відповідачем п. 3.4. цього договору (оплата за надані послуги), він сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 20 % від вартості послуг, встановленої актами здачі-приймання виконаних робіт.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до умов договору та вимог ст. 625 ЦК України, нараховано 211849,00 грн. - пені, 100 000,00 грн. - штрафу, 21000,00 грн. - інфляційних та 42369,80 грн. - 3% річних

Згідно п. 4.5. договору, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення розрахунку без урахування шестимісячного обмеження, встановленого п. 6 ст. 232 ГК України та з позовною давністю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку не може застосовуватись шестимісячне обмеження нарахування штрафних санкцій, зазначене у п. 6 ст. 232 ГК України, оскільки п. 4.5. договору про надання юридичних послуг від 05.01.2009 р. встановлено, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення розрахунку без урахування шестимісячного обмеження.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд не застосовує спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки, оскільки у п. 4.5. договору про надання юридичних послуг від 05.01.2009 р., відповідно до вимог ч. 1 ст. 259 ЦК України, сторони домовились про збільшення позовної давності, встановленої законом. Крім того, сторони у спорі не звертались до суду із заявою про застосування позовної давності, як цього вимагає частина третя статті 267 Цивільного кодексу України.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач допустив помилку в нарахуванні.

Зокрема, позивачем не взято до уваги при проведенні розрахунку п. 3.4. договору, відповідно до якого оплата роботи позивача за надання послуг, передбачених цим договором, проводиться відповідачем на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відтак, керуючись умовами п. 3.4. договору, судом самостійно проведено перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, згідно із яким з відповідача на користь позивача слід стягнути 20 681,29 грн. інфляційних втрат та 42 287,67 грн. 3 % річних. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 211 849,00 грн. пені суд зазначає наступне.

У п. 4.3. договору сторони узгодили, що за невиконання відповідачем п. 3.4. цього договору (оплата за надані послуги), він сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 20 % від вартості послуг, встановленої актами здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені судом встановлено, що позивачем не взято до уваги при проведенні розрахунку п. 3.4. договору. Відтак, судом самостійно проведено перерахунок сум пені, згідно із яким з відповідача на користь позивача слід стягнути 211 141,14 грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

При цьому, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. штрафу, суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні вказаної вимоги з огляду на наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015р.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 35, 43, 49, 84-85, 112-114, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Заяву Першого заступника військового прокурора Західного регіону України задоволити.

2.Ухвалу господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4809/13 скасувати та прийняти рішення.

3.Позовні вимоги задоволити частково.

4.Стягнути з Мисливсько-рибальського господарства "Майдан" товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України (81052, с. Верещиця, Яворівський район, Львівська область, ідентифікаційний код 30765300) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 500 000,00 грн. основного боргу, 211 141,14 грн. пені, 20 681,29 грн. інфляційних втрат, 42 287,67 грн. 3 % річних та 11 611,65грн. судового збору.

6.В решті позовних вимог відмовити.

7.Стягнути з Мисливсько-рибальського господарства "Майдан" товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України (81052, с. Верещиця, Яворівський район, Львівська область, ідентифікаційний код 30765300) 19 254,73 в доход державного бюджету.

8.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 30.11.2015р.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Мороз Н.В.