Рішення № 53928835, 17.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2015 Справа № 905/2017/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Д.М.Огороднік, розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства ФінпростбанкдоПриватного науково-виробничого підприємства Термопро за участю сторін: представник позивача: представник відповідача: стягнення 7906403,32 грн ОСОБА_1-представник за довіреністю; ОСОБА_2-представник за довіреністю.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» до Приватного науково-виробничого підприємства«Термо» про стягнення заборгованості на загальну суму 7906403,32грн., у тому числі 5000000,00 грн. заборгованості за кредитом; 586849,38 грн. сума заборгованості по відсоткам за період з 01.08.2014 по 26.08.2015; 2065616,44 грн. пеня за порушення строку повернення кредиту за період з 29.09.2014 по 26.08.2015, що нараховані на підставі п. 3.11 договору кредиту; 253937,50 грн. пеня за порушення строку сплати відсотків за період з 01.08.2014 по 26.08.2015, що нараховані на підставі п. 3.11 договору кредиту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором №174 від 25.10.2013.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає, що позивачем не надано доказів та в матеріалах справи такі не містяться на підтвердження видачі відповідачу кредиту, замовлення відповідачем у позивача кредиту, оскільки банківські виписки та меморіальний ордер надані позивачем не є первинними бухгалтерськими документами. Окрім того, відповідач не надав договору про забезпечення договору кредиту, не надав кредитної справи для встановлення дійсних обставин по цій справі. Також зазначає про неправомірність нарахування пені у звязку прийняттям Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та не врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.11.2015 оголошено перерву до 17.11.2015

Відповідачем заявлено клопотання про витребування від позивача доказів, а саме копію кредитної справи відповідача, положення про облікову політику, Інструкцію про проведення розрахунково-касових операцій з юридичними особами, Положення про кредитування юридичних осіб, положення про кредитний комітет, Протоколи засідання кредитного комітету щодо видачі кредиту за договором №174 від 25.10.2013 для долучення її до матеріалів справи.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача, та пояснив, що кредитна справа знаходиться у Донецькому відділенні позивача, доступу до приміщення та документів якого у позивача на даний час не має. Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, оскільки положення про облікову політику, інструкція про проведення розрахунково-касових операцій з юридичними особами, положення про кредитування юридичних осіб, положення про кредитний комітет, не входять до предмету доказування по даній справі,а протоколи засідання кредитного комітету щодо видачі кредиту та кредитна справи відсутні у позивача.

Участь представника позивача у судових засіданнях 13.11.2015 та 17.11.2015 відбувалась за допомоги відеоконференцзвязку.

В судовому засіданні 17.11.2015 відповідач подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Клопотання мотивовано невірним розрахунком заборгованості за кредитом та невідповідності розрахунку Правилам бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України. На розгляд експерта, відповідач просить поставити наступні питання: чи підтверджується задекларована позовною заявою від 31.08.2015 заборгованість ПНВП «Термо» станом на 31.08.2015 у розмірі 7906403,32 грн., встановити фактичну заборгованість за кредитним договором (заборгованість по тілу кредиту та за відсотками.); визначити з яких складових складається заборгованість за кредитним договором №174 від 25.10.2013 станом на 31.08.2015; за якою реальною відсотковою ставкою розрахована ПАТ «Фінростбанк» заборгованість позичальника за кредитним договором №174 від 25.10.2013 станом на 31.08.2015 та якою є сукупна вартість кредиту; чи відповідають застосовані Публічним акціонерним товариством «Фінростбанк» умови кредитування умовам узгодженим кредитним договором №174 від 25.10.2013; з використанням якого методу нараховані ПАТ «Фінростбанк» відсотки за кредитним договором №174 від 25.10.2013; чи відповідає розмір щомісячного платежу, визначеного ПАТ «Фінростбанк» відсотковій ставці, яка була визначена в договорі №174 від 25.10.2013 28,0% річних; визначити виконання умов вказаного кредитного договору сторонами; чи відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів документальне оформлення Публічним акціонерним товариством «Фінростбанк» операцій з надання кредиту щодо повноти та нарахування, сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №174 від 25.10.2013. Проведення експертизи відповідач просить доручити експертам судової економічної експертизи ОСОБА_3, або ОСОБА_4 або ОСОБА_5.

Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

При цьому, в силу ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

З огляду на викладене, суд вважає, що встановлення обставин, для зясування яких відповідач просить призначити експертизу не потребує спеціальних знань, а вирішення вказаних питань віднесено до компетенції суду.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою Правління Національного банку України від 16.10.2014 № 660 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК з 16.10.2014.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.10.2014. № 113 «Про початок процедури ліквідації АТ «ФІНРОСТБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 16.10.2014.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 № 60 призначено з 20.03.2015 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «ФІНРОСТБАНК» (далі - Банк) та Приватним Науково-виробничим підприємством «Термо» (далі - Боржник) укладено Кредитний договір № 174 з юридичною особою (про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії під заставу рухомого майна) (далі Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого на умовах, визначених цим Договором, Банк надає Боржнику грошові кошти, шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії (далі - кредит) з лімітом заборгованості 5000000 (пять мільйонів) грн. 00 коп. строком користування з 25.10.2013 по 25.09.2014 зі сплатою 28 % річних. Тип процентної ставки за кредитом фіксована.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.5 Кредитного договору передбачено, що кредит надається Боржнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів.

Видача кредиту, передбаченого п. 1.1 цього договору здійснюється частинами, шляхом надання Боржнику траншів, після розгляду Банком заявок Боржника на видачу кредитних коштів (далі - заявка) та їх акцепту, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту кредитної лінії). Заявка оформляється Боржником за формою Банку.

Зобовязання Банка по кредитуванню в рамках даного договору визначаються сумою акцептованої заявки і виникають у момент акцепту заявки Банком. При повному наданні Боржникові кредитних коштів за акцептованою заявкою, заявка вважається виконаною, а зобовязання Банку виконаними.

Повернення кредиту здійснюється на умовах, визначених цим Договором в термін до 25.09.2014 року.

Відповідно до п.п. 2.1 2.3 Кредитного договору встановлено, що Боржник відповідає перед Банком за зобовязаннями, що передбачені цим договором і повязані з ним, всім майном та коштами, що належать йому на праві власності, на які відповідно до діючого законодавства може бути звернене стягнення.

Кредит наданий за цим договором, забезпечується заставою рухомого майна (товарів обігу) згідно окремо складеного договору, який є невідємною частиною цього договору.

Відшкодування витрат Банку за внесення Інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, передбаченого п. 2.2 цього Договору здійснює Боржник шляхом оплати суми витрат Банку.

Згідно п.п. 3.1-3.6 Кредитного договору надання траншів по кредиту за цим Договором проводиться після розгляду Банком заявок Боржника на видачу кредитних коштів та їх акцепту, шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Боржника № 26004993000116.980 увідділенні «ДРУ» АТ «ФІНРОСТБАНК», код банку328599, код ЄДРПОУ 14366762 або оплати з позичкового рахунку Боржника № 20622993000174.980 у відділенні «ДРУ» в АТ «ФІНРОСТБАНК», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762, розрахункових документів Боржника в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату сплати.

Боржник повертає кредит в термін до 25.09.2014 безготівковим шляхом на рахунок №20622993000174.980 у відділенні «ДРУ» АТ «ФІНРОСТБАНК», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762.

При непогашенні кредиту в строки, встановлені цим Договором заборгованість по кредиту переноситься на рахунок простроченої заборгованості за кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця за фактичні дні користування кредитними коштами по методу «факт/факт» згідно з затвердженими Національним банком України «Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України»:

-в останній робочий день першого місяця надання кредиту за період з дня виникнення заборгованості по останній календарний день першого місяця користування кредитом;

-починаючи з другого місяця користування кредитом, щомісячно в останній робочий день поточного місяця за фактичну календарну кількість днів користування кредитом (з першого по останній календарний день кожного місяця) від фактичної суми заборгованості за кредитом;

-в день повернення заборгованості за кредитною лінією в повній сумі проценти нараховуються за період з першого календарного дня місяця по день, що передує дню повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше останнього числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом, та в день, встановлений для повернення основної суми боргу, а в випадку повного дострокового погашення кредиту т в день фактичного погашення кредиту від фактичної суми заборгованості за кредитом, безготівковим шляхом на рахунок № 20688993000174.980 у відділенні «ДРУ» в АТ «ФІНРОСТБАНК», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762

За період, у якому наступає строк погашення кредиту проценти сплачуються не пізніше строку повернення кредиту, вказаного в п. 1.1 цього Договору.

День надходження коштів для остаточного погашення кредиту в розрахунок процентів не враховується.

При несплаті процентів за користування кредитом в строки встановлені цим договором заборгованість по процентам переноситься на рахунок прострочених процентів.

Відповідно до п. 6.7 Кредитного договору банк має право вимагати від Боржника дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів, інших платежів за цим договором, та/або звернути стягнення на предмет забезпечення та/або звернутися в суд у випадках: погіршення платоспроможності Боржника (невиконання або прострочення виконання Боржником грошових зобовязань перед банком, зниження класу Боржника за результатами оцінки його фінансового стану); затримання сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам більше 30 календарних днів від встановленого цим договором терміну їх сплати; порушення Боржником термінів повернення кредиту, сплати процентів, інших платежів за цим договором; порушення Боржником будь-яких умов цього договору чи умов договору, що складений відповідно до п.п. 2.2 цього Договору; документально зафіксованої Банком відсутності предмета застави; незгоди Боржника із новим розміром процентної ставки у відповідно до п. 9.2 цього договору; несвоєчасної та/або неповної оплати Боржником (страхувальником) страхових сум за договорами страхування, які укладені на виконання п. 5.16 цього Договору, а також не укладання таких договорів на новий строк протягом чинності цього договору.

Як зазначає позивач, Банк виконав свої зобовязання за Кредитним договором, відкривши Боржнику (відповідач - 1) позичковий рахунок з лімітом використання 5000000,00грн.. Вказані обставини підтверджується виписками банку по особовому рахунку та копією меморіального ордеру №TR/68072/157/99080 від 25.10.2013, в якому зазначено про видачу кредиту згідно угоди №174, клопотання відповідача про видачу в межах відкличної відновлювальної кредитної лінії за договором №174 від 25.10.2013 в розмірі 5000000,00 грн.,які містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 10561 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності належних доказів на підтвердження отримання ним кредитних коштів з наступних підстав.

Абзацом 10 пункту 3 Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем Національного Банку України та банків України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 17.06.2004 № 265, передбачено, що меморіальні ордери та виписки по особовому рахунку, а також всі складені первинні документи щодо видачі кредитних коштів роздруковуються з системи автоматизації банку, яка взаємодіє з інформаційною системою Національного Банку України.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 глави 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.12.1998 № 556, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п. п. 1.10, 4.1 - 4.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 254 від 18.06.2003 (далі за текстом - Положення), операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.5 Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п. п. 5.6, 5.8 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Позивачем надані пояснення, що кредитна документація (справа) залишилася на зберіганні у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк» в м. Донецьку, який є територією проведення антитерористичної операції, тому він позбавлений можливості надати оригінал меморіального ордеру від 25.10.2013 і тому до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію меморіального ордеру, отриману за допомогою програмного комплексу бухгалтерського обліку АТ «Фінростбанк», розміщеного на комп'ютерних засобах, який ведеться з часу реєстрації банку. Також, надано виписки за взаємопов'язаними рахунками бухгалтерського обліку щодо кредитного договору, інформація в якій відповідає операції, відображеній в меморіальному ордері.

Крім того, позивачем надано засвідчену належним чином копію клопотання (вих.№25/10/4 від 25.10.2013) за підписом директора Приватного Науково-виробниче підприємство «Термо», м. Донецьк про перерахування в межах кредитної лінії за кредитним договором № 174 від 25.10.2014 грошових коштів на поточний рахунок №26004993000116 Представник відповідача вважає, що зазначений документ не має доказової сили, оскільки наданий у копії, а оригінал позивач не надав, окрім того, форма клопотання не відповідає погодженій у договорі формі у вигляді заяви.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу суду.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач не оспорював дійсність кредитного договору №174 від 25.10.2013, не заявляв про підробку документів, вчинених від імені Приватного Науково-виробниче підприємства «Термо» (зокрема, клопотання на видачу кредитних коштів, платіжних доручень на перерахування коштів (процентів) за користування кредитними коштами), не надав належних доказів, які б спростовували факт отримання ним кредитних коштів.

При цьому, наполягаючи на огляді оригіналів, відповідач не обґрунтував в чому полягає невідповідність наданих копій оригіналам цих документів, як не надав суду і своїх екземплярів зазначених документів. Окрім того, доводи відповідача щодо не відповідності форми звернення директора відповідача до позивача з проханням видати кредит, формі встановленій у договорі, судом відхиляються, оскільки не спростовують ті фактичні обставини, які підтверджує наявне в матеріалах справи клопотання.

З урахуванням викладеного, судом прийняті як належні та допустимі докази відповідно до ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України: копія меморіального ордеру від 25.10.2013, копії виписки з особових рахунків, копія клопотання і суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи доказів в підтвердження отримання відповідачем від позивача кредиту.

Позивач доводить банківськими виписками, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складає 5000000,00 грн, а за відсотками за користування кредитом складає 586849,38 грн. за період з 01.08.2014 по 26.08.2015.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано. Доводи відповідача про незрозумілість і неясність розрахунку позивача процентів за користування кредитом, судом відхиляються, оскільки суд перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що останній складений відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 5000000,00 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 586849,38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач до стягнення заявлена пеня за порушення строку сплати кредиту за період з 29.09.2014 по 26.08.2015 у розмірі 2065616,44грн. та пеня за порушення строку сплати процентів за період з 01.08.2014 по 26.08.2015 в розмірі 253937,50 грн.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобовязань по сплаті кредиту, процентів, боржник сплачує банку пеню від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення за весь період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (п. 3.11 кредитного договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Донецьк, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на дату винесення рішення дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014, однак вона не скасована і не визнана незаконною.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м. Донецька є загальновідомим фактом.

Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території в яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Донецьк.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за порушення строку сплати кредиту за період з 29.09.2014 по 26.08.2015 у розмірі 2065616,44грн. та пеня за порушення строку сплати процентів за період з 01.08.2014 по 26.08.2015 в розмірі 253937,50 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненнюз відповідача на користь Державного бюджету України пропорційно задоволенним вимогам. При цьому оскільки спір виник з вини відповідача, а позивач мав формальне право здійснити нарахування штрафних санкцій у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань з повернення кредитних коштів, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що вся сума судового збору у розмірі 73080,00 грн., що підлягає сплаті має бути покладена на відповідача, незалежно від того, що позовні вимоги в частині стягнення пені судом задоволено частково, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «Термо» (83024, Донецька область, м.Донецьк, вул. Молодогвардійців, 3В, код 30416284 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» (65104, м.Одеса, проспект Ак. Глушкова, 13, код 14366762) суму основного боргу у розмірі 5000000 (пять мільйонів) грн. 00коп.,проценти за користування кредитом у розмірі 586849 (пятсот вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок девять) грн. 38 коп..

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «Термо» (83024, Донецька область, м. Донецьк, вул. Молодогвардійців, 3В, код 30416284з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 70800 (сімдесят тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

5.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складання повного рішення 23.11.2015

Суддя Д.М. Огороднік