Рішення № 53928211, 23.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.15р. Справа № 904/8030/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Електромашпромсервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 683 247 грн. 93 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 17.09.2015р. б/н;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, дов. від 25.12.2014р. № 259;

ОСОБА_4 - представник, дов. від 25.12.2014р. №257 (був присутній у судових засіданнях 11.11.2015р. та 17.11.2015р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 683 247 грн. 93 коп. що складає 434 678 грн. 32 коп. - основного боргу, що виник відповідно до умов договору підряду від 05.03.2014р. №181, 96 895 грн. 16 коп. - пені за прострочення виконання умов договору, 144 060 грн. 39 коп. - інфляції та 7 614 грн. 06 коп. - 3% річних.

Відповідач у відзиві (вх. №74091 від 11.11.2015р.) на позовну заяву вважає вимоги позивача неправомірними та необґрунтованими, оскільки: - позивачем не надано доказів виставлення рахунку відповідачу; - позивач не довів настання у відповідача обов'язку щодо сплати суми основного боргу; - позивачем не доведено факту остаточного виконання всіх робіт по договору та їх здачі відповідачу; - позивач у листі від 21.11.2014р. самостійно припинив зобовязання відповідача з оплати робіт за липень 2014 року у сумі 33 811 грн. 00 коп. шляхом прощення боргу; - при розрахунку пені позивач має право вимагати від відповідача сплатити тільки суму пені, розмір якої буде рівним подвійній обліковій ставці НБУ від суми несплати.

Позивач у поясненнях (вх. №76981/15 від 23.11.2014р.) на відзив на позовну заяву пояснює наступне: - термін сплати виконаних робіт починається з підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт; - підписання акту приймання-передачі є остаточною здачею роботи; - лист від 21.11.2014р. №14/740 був покликаний спонукати кожну сторону до самостійних дій за власною волею, без виникнення нових прав та обовязків; - сума пені, щодо якої подано позовну заяву, та доданий до неї розрахунок враховує пункт 5.1 договору.

Відповідач у доповненні (вх. №76982/15 від 23.11.2015р.) до відзиву на позовну заяву вважає розрахунок інфляційних нарахувань виконаним невірно та надає контррозрахунок, згідно якого сума інфляційних втрат складає 134 381 грн. 15 коп.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", як замовником, та позивачем - Публічним акціонерним товариством "Електромашпромсервіс", як підрядником, було укладено Договір №181 (надалі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає і оплачує, а підрядник зобовязується виконати ремонт електрообладнання і його запасних частин (надалі по тексту - „обладнання), з проведенням повної післяремонтної діагностики на випробувальній станції.

Згідно з пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.09.2014р. №181/141-14-д/7 до Договору) загальна сума договору орієнтовно складає 1 063 101 грн. 58 коп., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 2.6 Договору кінцева вартість ремонту та використаних матеріалів визначається після закінчення ремонту електрообладнання та вказується у Акті здавання-приймання виконаних робіт по ремонту, при цьому вони надаються у паперовому варіанті, з підписами та печаткою підрядної організації, за кожну одиницю електрообладнання.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що здавання електрообладнання в ремонт оформлюється „Актами здавання електрообладнання і ремонт, видача електрообладнання з ремонту оформлюється „Актами видачі електрообладнання з ремонту, що складаються підрядником у трьох екземплярах та є невідємною частиною договору; вказані акти складаються у підрозділи заводу, і в них вказуються паспортні дані та заводський номер обладнання.

Як вбачається на виконання Договору позивачем у період з липня 2014р. по травень 2015р. було виконано роботи на загальну суму 534 678 грн. 32 коп., про що свідчать акти здавання-приймання робіт, долучених до матеріалів справи (а.с. 89-124).

Відповідно до пункту 5.1 Договору замовник через 90 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт перераховує підряднику (за наявності виставленого останнім рахунку) суму, вказану в акті; замовник вправі затримати розрахунки за роботи, виконані з недоробками та дефектами, які виявлені при прийманні обладнання в експлуатацію, до усунення.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк оплати виконаних за Договором робіт вважається таким, що настав.

Як вбачається відповідачем до звернення позивача з позовом до суду було частково погашено заборгованість у сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 21.10.2014р. (а.с. 88).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 434 678 грн. 32 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У пункті 8.1 Договору сторони домовилися, що у випадку несвоєчасного перерахування платежів, що належать до сплати підряднику за пунктом 5.1 договору, тобто порушення замовником строків оплати, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення порушень.

Отже, згідно розрахунку пеня становить 96 895 грн. 16 коп. (з 30.10.2014р. по 01.09.2015р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, інфляційні нарахування після перерахунку становлять 133 743 грн. 74 коп. (листопад 2014р. - вересень 2015р.), а річні згідно розрахунку 7 614 грн. 06 коп. (з 30.10.2014р. по 01.09.2015р.).

При перерахунку інфляційних нарахувань судом враховано, що відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Одночасно суд не приймає до уваги заперечень відповідача щодо ненадання позивачем рахунку як на підставу відмови у позові з огляду на наступне:

- відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина);

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України);

- згідно з частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку;

- рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар;

- аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.06.2010р. у справі №18/2364.

Що стосується посилань відповідача на лист позивача від 21.11.2014р. як на факт прощення боргу, суд вважає за необхідне зазначити, що:

- відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора;

- позивач у листі (вих. №14/740 від 21.11.2014р.) просив відповідача здійснити оплату за надані послуги за липень 2014р. в частині боргу за вирахуванням суми ПДВ згідно пунктом 5.3 Договору, та зазначив, що сплату суми, що залишилася, буде заморожено до вирішення питання;

- з листа позивача від 21.11.2014р. вих. №14/740 не вбачається прощення відповідачу заборгованості за Договором.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (53201, м. Нікополь Дніпропетровської області, пр. Трубників, 56; ідентифікаційний код 35527363) на користь Публічного акціонерного товариства "Електромашпромсервіс" (50027, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 05476747) 434678 грн. 32 коп. заборгованості, 96 895 грн. 16 коп. пені, 133 743 грн. 74 коп. - інфляційних нарахувань, 7 614 грн. 06 коп. - річних та 10 093 грн. 97 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

"30" листопада 2015р.