Ухвала суду № 53927824, 25.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/13585/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.

справа №755/10659/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого-судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Желепа О.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю представника позивача БугайчукаА.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 14 серпня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заяву обґрунтовує тим, що зазначеним рішенням задоволено позовні вимоги банку та стягнуто з неї грошову суму заборгованості за кредитним договором. Проте, спір, у якому ухвалено рішення, не підвідомчий третейським судам. Справу розглянуто без її участі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Киїєва від 14 серпня 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами заяви та посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась вдруге, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про відкладення розгляду справи у зв»язку із хворобою.

Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності особи, що не з»явилась в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у справі ухвалено за позовом банку та характер спору не має на меті захисту прав споживача.

З таким висновками колегія суддів повністю не може, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.389-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

З матеріалів справи убачається, що 03 вересня 2008 року між сторонами укладено Договір кредиту №385/136/08-А, ст.6 якого містить третейське застереження щодо розгляду третейським судом спорів у разі невиконання зобов»язання.

27 березня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про третейські суди» третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до ст.5 цього Закону юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Пунктом 12 ст.6 Закону України «Про третейські суду» визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Законом України №2983-VI від 03 лютого 2011 року «Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14.

Так, п.14 ст.6 цього Закону визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України №2983-VI від 03 лютого 2011 року після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначається, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, справи щодо захисту прав споживачів, якими є фізичні особи, підлягають вирішенню виключно державними судами.

З рішення третейського суду, яке заявник просить скасувати, убачається, що рішення прийнято у справі за позовом банку у зв»язку із невиконанням позичальником своїх договірних зобов»язань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові №6-856цс15 від 02 вересня 2015 року, відповідно до статті 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.

Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Таким чином, з урахуванням внесених змін до Закону, яким врегульовано діяльність третейських судів та підвідомчих їм спорів, а також з урахуванням наведеної правової позиції, після набрання чинності Законом України №2983-VI від 03 лютого 2011 року третейські суди повинні були припинити розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом.

Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував, не перевірив чи є ОСОБА_3 споживачем послуг банку відповідно до умов укладеного договору та дійшов передчасного висновку про відхилення заяви ОСОБА_3

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 304, 305, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 14 серпня 2015 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

О.В. Желепа