Ухвала суду № 53927662, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/53736/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.04.2013

у справі № 811/852/13-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головченки»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Головченки» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (правонаступник - Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області ) від 04.02.2013 № 0000062200.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2009 по 30.06.2012, складено акт від 29.10.2012 № 6/2200/31934497.

Фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість стали висновки відповідача про те, що реалізована продукція, яка вирощена СТОВ «Головченки» у період з 2009 року по 2012 рік на сільськогосподарських угіддях, договори оренди по яких не були зареєстрованими у встановленому законом порядку, чим порушено вимоги Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, ст. 81 Закону «Про податок на додану вартість», а саме: вирощування позивачем продукції відбувалось на земельних ділянках, використання яких не ґрунтувалось на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, у зв'язку із чим питома вага продукції, виготовленої на власних землях та землях, договори оренди яких посвідчені у відповідності до вимог законодавства, менша 75 %, що виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

На підставі результатів проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 04.02.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 777 867,50 грн., в т.ч.: 622 294 грн. основного платежу та 155 573,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що 10.07.2008 позивачем укладено договори оренди земельних ділянок з 195 громадянами України (жителями Онуфріївського району Кіровоградської області) строком на 10 років. Земельні ділянки передані у користування позивача в натурі актами про передачу та прийом земельних ділянок в натурі, при цьому загальна площа земельних ділянок склала близько 700 га (рілля).

Для подальшого оформлення договорів оренди згідно чинного законодавства позивачем передано їх, на підставі договору від 25.12.2007 № 156, приватному підприємству «Радіан», яке зобов'язалося виконати роботи з виготовлення розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, однак підприємство не виконало свої зобов'язань, у зв'язку з чим відносно службових осіб підприємства 16.08.2008 порушено кримінальну справу № 19-4460, та на адресу позивача Приватним підприємством «Радіан» направлено лист від 20.03.2009, яким повідомило, що відповідні договори втрачені, у зв'язку з чим виготовити проектно-технічну документацію немає можливості.

07.02.2012 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Головченки» зареєстровано зміни до установчих документів (зміна засновників), у зв'язку з чим, позивачем укладено нові договори з землевласниками, які відповідно до довідки відділу Держкомзему в Онуфріївському районі Кіровоградської області, станом на 15.08.2012 перебувають на стадії перевірки та в подальшому державної реєстрації.

Факт користування земельними ділянками для здійснення вирощування сільськогосподарської продукції підтверджений довідками відділу Держкомзему в Онуфріївському районі Кіровоградської області про склад та нормативну грошову оцінку земель СТОВ «Головченки», звітами про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за встановленою формою державного статистичного спостереження у період 2009-2012 років.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 81.6 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з п. 81.2 ст. 81 цього Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до пп. «б» 81.15.2 пункту 81.15 ст. 81 зазначеного Закону діяльність у сфері сільського господарства: виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Вказані норми кореспондуються з приписами статті 209 Податкового кодексу України в частині регулювання спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

З наведених норм вбачається, що основою вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 % загального обсягу доходу суб'єкта господарювання, при цьому господарюючий суб'єкт повинен підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва, для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

Крім того, відповідно до приписів Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та Податкового кодексу України для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Аналіз нормативних актів дає підстави для висновку про те, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Слід також зазначити, що Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, належно підтверджене право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, є ґрунтовною обставиною для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку, тому, в даному випадку, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовується матеріалами справи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний