Ухвала суду № 53927574, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/63188/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" до Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селтон» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якій просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.03.2014 №4122/09/206 щодо відмови у наданні висновку про продовження строків по імпортним операціям та зобов'язати відповідача надати висновок про продовження строків по імпортним операціям.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України оформлене листом №4122-09/206 від 20.03.2014 щодо відмови у наданні висновку про продовження строків по імпортним операціям за зовнішньоекономічним контрактом №22 від 26.09.2013, укладеним між компанією Weldlogic Europe Ltd та товариством з обмеженою відповідальністю «Селтон» до 01.06.2014. Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розглянути звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Селтон» щодо надання висновку про продовження строків розрахунків по операціям за зовнішньоекономічним контрактом №22 від 26.09.2013, укладеним між компанією Weldlogic Europe Ltd та товариством з обмеженою відповідальністю «Селтон».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Селтон» (Покупець) та компанією Weldlogic Europe Ltd (Продавець) укладено Контакт №22 від 26.09.2013, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує обладнання згідно інвойсів (специфікації) до даного контракту.

На виконання умов зазначеного контракту позивач здійснив на користь компанії Weldlogic Europe Ltd авансовий платіж в сумі 16861,25 дол. США, що підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті №55 від 15.10.2013.

Листом від 18.02.2014 нерезидент компанія Weldlogic Europe Ltd повідомив позивача про неможливість здійснення поставки у встановлений в Контракті №22 від 26.09.2013 термін, у зв'язку з виявленням несправності, усунення яких потребує додаткового часу, а саме: приблизно 4-5 тижнів.

У зв'язку із несвоєчасною поставкою компанією-нерезидентом товару, на виконання вказаного контракту, позивач звернувся до відповідача зі зверненням від 16.01.2014 №431 щодо надання висновку про продовження строків відстрочки по імпортним операціям, згідно Контракту від 26.09.2013 №22 до 30.03.2014.

Відповідач, листом №4122-09/89 від 12.02.2014 з посиланням на підпункт 2 пункту 9 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409 (далі - Порядок №1409) повідомив позивача про ненадання дозволу про продовження строків за зовнішньоекономічними операціями в зв'язку з тим, що за наданим позивачем пакетом документів, неможливо визначити кінцевий термін поставки товару, так як положення розділу 3, щодо термінів поставки Контракту суперечать положенням інвойсу до Контракту.

Листом від 04.03.2014 №497 (вх. №12/23334-14 від 05.03.2014) позивач повторно звернувся до відповідача з проханням подовжити строки розрахунків за імпортною операцією, згідно Контракту від 26.09.2013 №22 до 01.06.2014.

В зазначеному листі позивач посилався на звернення компанії Weldlogic Europe Ltd та додаткову угоду до контракту від 28.02.2014 №1, якою сторони в зв'язку з тим, що обладнання є технічно складним, потребує установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення у дію на місці експлуатації подовжили строки поставки до 01.06.2014.

Крім того, позивач листом від 14.03.2014 №512 (вх. №12/26658-14 від 14.03.2014) додатково надав відповідачу лист компанії Weldlogic Europe Ltd від 18.02.2014 щодо продовження строку поставки, відповідно до якого постачальник в зв'язку з пошкодженням деталі визнає, що усунення неполадки потягне затримання поставки на 4-5 тижнів.

Відповідач листом №4122-09/206 від 20.03.2014 з посиланням на підпункт 1 пункту 9 Порядку №1409 повідомив позивача про ненадання дозволу про продовження строків за зовнішньоекономічними операціями посилаючись на те, що для отримання продовження строку поставки до 01.06.2014 необхідно надати відповідне обґрунтування (документи, які підтверджують необхідність продовження завершення зовнішньоекономічної операції).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що строки, зазначені у статті 1 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків проведення розрахунків за такими операціями визначено в Порядку №1409.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1409 Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.

Положеннями пункту 4 Порядку №1409 визначено, що для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи:

- складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;

- засвідчені в установленому порядку: копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову; копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Як встановлено, разом з листом №497 від 04.03.2014 позивач надав копії наступних документів: Контракту від 26.09.2013 №22, інвойсу W 6292 від 01.10.2013, перекладу інвойсу W 6292 від 01.10.2013, платіжного доручення №55 від 15.10.2013, листа компанії Weldlogic Europe Ltd від 18.02.2014, додаток №1 від 28.02.2014 до Контракту №22 від 26.09.2013, свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Селтон», а також додатково листом від 14.03.2014 №512 надав копії листа пояснення щодо продовження строку поставки від Weldlogic Europe Ltd та його перекладу на російську мову.

Відповідно до положень пункту 9 Порядку №1409, підставами для відмови у видачі висновку є:

- подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію;

- невідповідність поданих резидентом документів законодавству.

В обґрунтування підстав для відмови позивачу у продовженні строку відповідач посилався на те, що в інвойсі W 6292 від 01.10.2013 зазначено термін відвантаження протягом 20-22 днів після надходження попередньої оплати.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку №1409, товар є складним технічним виробом, якщо він потребує установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також товари строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.

Пунктами 3.1, 3.2 Контракту №22 від 26.09.2013 встановлено, що обладнання буде виготовлене та пред'явлене Продавцем Покупцю на випробування протягом 23 тижнів, з дати авансового платежу у відповідності з параграфом 4 даного Контракту. Обладнання буде доставлене Продавцем Покупцю протягом 3 тижнів з дати отримання позитивного акцепту від Покупця за результатами випробувань.

Отже, поставці товару передує його випробування. Таким чином, загальний строк поставки складається зі строку поставки обладнання для випробування (23 тижні) та строку поставки обладнання після позитивного акцепту Покупцем (3 тижні) та загалом становить 182 дні ((23+3)х7).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували те, що для безпосереднього випробування обладнання також потрібен певний проміжок часу, строк, якого сторонами не обумовлений. Строк випробування обладнання в подальшому впливає на загальний строк поставки такого обладнання.

Крім того, в наданій відповідачу додатковій угоді №1 від 15.01.2014 до Контракту №22 від 26.09.2013 зазначено, що причиною зміни строку поставки товарів є складність у виготовленні, установці, монтажу, налаштуванні та введенні в експлуатацію обладнання.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що товар згідно Контракту №22 від 26.09.2013 є складним технічним виробом, що свідчить про наявність підстав для відкладення строку поставки товару та безпідставність відмови відповідача в наданні висновку щодо продовження строку імпортної операції.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що питання щодо надання чи не надання висновку щодо продовження строку імпортної операції є його дискреційними повноваженнями, у які не може втручатись суд, підмінивши цим державний орган.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

У спірних правовідносинах праву позивача отримати висновок про продовження строків за зовнішньоекономічними операціями (у разі наявності законодавчо встановлених підстав) кореспондує обов'язок відповідача надати такий висновок.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем у суду виникають підстави для захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права.

Стосовно дискреційних повноважень колегія суддів зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може втручатись у повноваження державного органу, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов'язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - надати висновок про продовження строку імпортної операції. Підставою для відмови у видачі висновку можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - надати висновок, або відмовити у його наданні.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: