Ухвала суду № 53927540, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/533/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Вакууленко О.М.,, Біленчук О.В.,

від відповідача - Анголенко О.-М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р.

у справі № 2а-15398/11/2670

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 р. № 0000871750.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р., у задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Київської міської філії ПАТ «Укрсоцбанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 04.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 07.06.2011 р. № 94/22-01-09322018 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпункту 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1, абзацу «а» пункту 17.2 статті 17, абзацу «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у грудні 2010 року на суму 544 363,10 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 р. № 0000871750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 80 714,41 грн., з яких 64 571,53 грн. - за основним платежем та 16 142,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, за перевіряємий податковим органом період позивачем були укладені договори про відкриття банківських (карткових) рахунків та обслуговування платіжних карток з фізичними особами.

В ході проведення перевірки до ПАТ «Укрсоцбанк» був наданий письмовий запит № 8573/10/17-511 від 25.05.2011 р. про надання інформації щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб списаної за рахунок резервного фонду кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб, за період з 01.07.2008 р. по 04.03.2011 р.

У відповідь позивач листом від 30.05.2011 р. № 301.8-04/4 повідомив, що згідно рішення Правління ПАТ «Укрсоцбанк» від 23.12.2011 р. (Протокол від 23.12.2011 р. № 15) щодо списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок сформованих резервів було списано безнадійну кредитну заборгованість за картковими рахунками фізичних осіб.

За таких обставин ДПІ у Голосіївському районі м. Києва був наданий письмовий запит № 8813/10/17-511 від 30.05.2011 р. про надання інформації та підтверджуючих документів (кредитні договори та документи що підтверджують проведення претензійної роботи по вищезазначених кредитних договорах) щодо сум списаної за рахунок резервного фонду кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб.

На вказаний письмовий запит позивачем письмової відповіді до податкового органу надано не було, про що складено акт про відмову у наданні копій документів.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Згідно з підпунктами 4.2.11 та 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподаткованого доходу платника податку включаються суми заборгованості платника податку, за якими минув строк позовної давності, а також суми боргу платника податку, анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Крім того, фізичні особи - одержувачі кредитів, у випадках списання боргу за кредитом, безоплатно одержують товар (кредит), що згідно з підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є додатковим благом, яке включається до складу загального місячного оподаткованого доходу таких одержувачів. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Згідно пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач на підставі підпункту 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» повинен включати суму списаної заборгованості за кредитом фізичних осіб за яким минув строк позовної давності, до складу їх оподатковуваного доходу у місяці списання, утримувати з неї податок за ставкою у розмірі 15 відсотків та перераховувати податок до бюджету згідно із статтею 8 та статтею 19 зазначеного Закону, тобто повинен виконувати всі встановлені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» функції податкового агенту щодо сум заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, за якими минув строк позовної давності, що списуються. За таких обставин відповідач правомірно дійшов висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які слугували підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. у справі № 2а-15398/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко