Ухвала суду № 53927449, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/3753/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: представника відповідача Загинайченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним і скасування наказу №169 від 11.03.2014р. про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міндоходів у м.Києві від №169 від 11.03.2014р. в частині накладення на ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства доходів і зборів України №2157-0 від 15.07.2013р. майора податкової міліції ОСОБА_5 з 16.07.2013р. призначено на посаду виконуючого обов'язки начальника оперативного управління Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

13.01.2014р. до оперативного управління Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві надійшло подання Прокуратури Дніпровського району м.Києва від 25.12.2013р. №753т, в якому зазначено, що проведена Прокуратурою Дніпровського району м.Києва перевірка засвідчила наявність численних порушень вимог ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», допущених працівниками оперативного управління Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, у тому числі ОСОБА_5

Згідно з дорученням першого заступника начальника Головного управління Міндоходів у місті Києві - начальника СУ фінансових розслідувань в період з 20.01.2014р. по 29.01.2014р. призначено проведення службового розслідування по фактах порушень службової дисципліни відносно працівників оперативного управління Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, зокрема, стосовно ОСОБА_5

Висновком службового розслідування від 29.01.2014р. встановлена наявність численних порушень вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», допущених працівниками оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, які стали можливими внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків працівниками та відсутності належного контролю, визначеного ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за їх діяльністю з боку начальників відділів та невмінні організувати роботу керівництвом оперативного управління при проведенні оперативно-розшукової діяльності, направленої на встановлення злочинів, що готуються, й осіб, що їх готують, а також при здійсненні оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження осіб, які переховуються від органів досудового розслідування.

Наказом Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.03.2014р. №169 «Про результати службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників оперативного управління Державної податкової інспекції у Дніпровському району м.Києва» за неналежне виконання вимог Закону, безвідповідальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків та незадовільний контроль за станом службової діяльності у відділі виконувачу обов'язків начальника оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві майору податкової міліції ОСОБА_5 оголошено догану та позбавлено його 100% премії і надбавки за високі досягнення у праці за березень 2014 року.

Підставами для видання вказаного наказу визначено висновок службового розслідування від 29.01.2014р. та акт відмови від підпису ОСОБА_5 від 07.02.2014р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, прийшов до висновку про порушення відповідачем при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006р. №3460-IV, (надалі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Приписами статті 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту).

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення; небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Порядок же проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС від 12.03.2013р. №230 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1 зазначеної Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

За змістом пунктів 6.3.2. та 6.3.6. Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право: брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Відтак, суди попередніх інстанції, встановивши при розгляді справи факт відсутності як письмових пояснень позивача, так і акта про відмову останнього в наданні письмових пояснень з приводу обставин, які були предметом службового розслідування, прийшли до правильного висновку про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування; оформлення ж останнім акту про відмову від дачі таких пояснень після затвердження висновку службового розслідування не може свідчити про дотримання відповідачем процедури службового розслідування; до того ж, останній, як вбачається з його змісту, було складено не в зв'язку з проведеним службовим розслідуванням, а перед накладенням дисциплінарного стягнення у відповідності до ст.14 Дисциплінарного статуту.

Стосовно ж дотримання строків накладання дисциплінарних стягнень, слід зазначити, що згідно зі ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Поряд з цим, у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Оскільки вказана норма прямо не передбачає подовження граничного терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності, можна зробити висновок, що дисциплінарна відповідальність не настає у разі закінчення одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику, а також у разі спливу місячного строку з дня закінчення службового розслідування, якщо таке було проведено.

В даному випадку судами встановлено, що службове розслідування завершено 29.01.2014р., а наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани видано лише 11.03.2014р., тобто, як правильно вказали суди, з порушенням передбаченого ст.16 Дисциплінарного статуту місячного строку накладання дисциплінарного стягнення.

Посилання ж відповідача у касаційній скарзі на відсутність обов'язку дотримання положень Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України та непоширення її дії на працівників податкової міліції, не заслуговують на увагу, оскільки нормами п.353.1 ст.353 Податкового кодексу України прямо передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; порядок же проведення службового розслідування стосовно осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ регулюється саме Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що визначено у її пункті 1.1.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що наказ Головного управління Міндоходів у м.Києві №169 від 11.03.2014р. про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани є протиправним й таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, керуючись ст.ст.210, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.