Ухвала суду № 53927252, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/50951/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014

у справі 825/1925/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНТАЙЕР-Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління

Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНТАЙЕР-Україна» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «БОНТАЙЕР-Україна» з питань правомірності декларування від'ємного значення ПДВ більше 100 тис. грн. за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1160/22/38341101 від 15 травня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 475 058, 00 грн., в тому числі по декларації; за січень 2014 року - 78 423, 00 грн., за лютий 2014 року - 92 797, 00 грн., за березень 2014 року - 203 838, 00 грн.

На підставі вищезазначеного акта фіскальним органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001462200 від 30 травня 2014 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 475 058, 00 грн..

Приймаючи спірне рішення податковий орган виходив з того, що позивач по декларації за березень 2014 року має сплачене від'ємне значення ПДВ, яке не заявлене до відшкодування, в тому числі по деклараціях за січень 2014 - 78 423, 00 грн., за лютий 2014 року - 192 797, 00 грн., за березень 2014 року - 203 838, 00 грн., що порушує п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних періодів.

Що стосується бюджетного відшкодування податку на додану вартість, то згідно вимог п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення сум бюджетного відшкодування подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації

Як передбачено п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Якщо ж платник податку, всупереч нормам ПК України, своєчасно не заявив про бюджетне відшкодування, а продовжував декларувати від'ємне значення податку, то в такому разі, на думку суду апеляційної інстанції, скористатися правом на відшкодування можливо лише в межах 1095 днів. Реалізувати таке право можливо шляхом подання уточнюючого розрахунку за період, в якому воно виникло, якщо цей період потрапляє в межі 1095 днів.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, якщо різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду має від'ємне значення, відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто при виникненні від'ємного значення платник податку повинен: або врахувати його в рахунок зменшення існуючого податкового боргу; або, у разі відсутності податкового боргу, віднести до складу податкового кредиту наступного періоду.

Водночас, відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді платник податку декларує від'ємне значення, то він повинен: задекларувати бюджетне відшкодування; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування зарахувати до складу податкового кредиту наступного періоду.

Таким чином, судами вірно зазначено, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

З аналізу наведених норм, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що п. 102.5 ст. 102 ПК України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто «переплати», а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення «переплата», тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 у справі 825/1925/14 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 у справі 825/1925/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва О.І. Степашко