Ухвала суду № 53926034, 25.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1007/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Турецької І.О.

при секретарі: Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум-Південь-Плюс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум-Південь-Плюс» до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області Москаленко Ірини Степанівни, Реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни, 3-тя особа ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Екопік-Україна» про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум-Південь-Плюс» (далі ТОВ «Максимум-Південь-Плюс») звернулося до суду із позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни, реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, Державного реєстратора реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області Москаленко Ірини Степанівни, за участю третіх осіб: ТОВ «Екопік-Україна», ОСОБА_4, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни від 10.10.2014р. за №16400593 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок №8 та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Екопік-Україна» та зобов'язати Державну реєстраційну службу України та реєстраційну службу Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області внести до Державного реєстру речових прав запис про скасування запису за №7313180 про реєстрацію права власності на житловий будинок №8 та запису за №7313076 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.10.2011р. ТОВ «Максимум-Південь-Плюс» та ПАТ банк «Морський» уклали між собою іпотечний договір для забезпечення виконання зобов'язань товариства ТОВ «Павло-Дар» за кредитним договором від 20.10.2011р. за №1511011, за умовами якого передано в іпотеку житловий будинок №8 та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

18.07.2014р. між ПАТ Банком «Морський» та ТОВ «Екопік-Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким Банк передав ТОВ «Екопік-Україна» право вимоги іпотекодержателя за вказаним іпотечним договором. 10.10.2014р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусовою В,В. прийнято рішення за №16400593 про реєстрацію права власності на іпотечне нерухоме майно за ТОВ «Екопік-Україна».

Позивач вважає, що держаний реєстратор при прийнятті спірного рішення порушила норми закону, оскільки не надала належної оцінки документам, поданим ТОВ «Екопік-Україна» для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки передбачені ст.36 та 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, письмова вимога про усунення порушень, що була надіслана ТОВ «Екопік-Україна» на адресу ТОВ «Максимум-Південь-Плюс», не містила способу звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, передбаченого іпотечним договором.

Позивач, вказуючи на порушення його прав та протиправність прийнятого рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової В.В. від 10.10.2014р. за №16400593 просив позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015р. відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Максимум-Південь-Плюс» у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як боржник за договором іпотеки не усунув порушення щодо погашення боргу, а тому іпотекодержатель ТОВ «Екопік-Україна», у відповідності до вимог договору та Закону України «Про іпотеку» звернула стягнення на іпотечне майно. При реєстрації права власності на спірне майно, державний реєстратор діяв в межах Закону та у відповідності до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №868 від 17.10.2013р. Порушень з боку державного реєстратора, при цьому допущено не було.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі іпотечного договору від 20.10.2011р., укладеного між ТОВ «Максимум-Південь-Плюс» (іпотекодавець) та ПАТ Банком «Морський» (іпотеко держатель) для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Павло-Дар» за кредитним договором №1511011 від 20.10.2011р., в іпотеку передано майно, а саме: житловий будинок № 8 та земельну ділянку площею 0,235га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с.13-17). В подальшому, в період з 20.10.2011р. по жовтень 2013р. були укладені договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, щодо розміру кредитного договору (а.с.18-20).

18.07.2014р. ПАТ Банком «Морський» ("Первісний іпотекодержатель") та ТОВ «Екопік-Україна» ("Новий іпотекодержатель") укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний іпотекодержатель передав Новому іпотекодержателю, а Новий прийняв усі права за іпотечним договором від 20.10.2011р. №2711, з урахуванням змін та доповнень до нього (а.с.21).

Після укладанні договору, та діючи в межах Закону України «Про іпотеку», 23.07.2014р. ТОВ «Екопік-Україна» направило на адресу ТОВ «Максимум-Південь-Плюс» (м.Миколаїв, вул.Чкалова,20) лист за вих. № 2307/18 (а.с.65), в якому ТОВ «Екопік-Україна» повідомило позивача про укладання договору відступлення права вимоги від 18.07.2014р. №513 та прийняття Товариством, як новим іпотекодержатель, усіх прав первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 20.10.2014 р. №2711. Вказаний лист отримано уповноваженою особою позивача 25.07.2014р. (а.с.65 об.).

ТОВ «Екопік-Україна», як новий іпотекодержатель, маючи намір повернути кошти за вищевказаним договором відступлення права вимоги, 1.08.2014р. направило на юридичну адресу ТОВ «Максимум-Південь-Плюс» (м.Миколаїв, вул.Чкалова,20) вимогу (а.с.66) про усунення порушення зобов'язань за кредитним та іпотечним договором за вих. №0108/11, в якій вказало, що на виконання ст.34 ЗУ «Про іпотеку» новий іпотекодержатель вимагає ТОВ «Максимум-Південь-Плюс» погасити заборгованість протягом тридцяти днів з моменту отримання даного повідомлення та попередило, що у випадку не виконання боргових зобов'язань, ТОВ «Екопік-Україна» звернене стягнення на належне позивачу нерухоме майно в порядку, визначеному іпотечним договором та вказаним Законом. Вказана вимога отримана уповноваженою особою ТОВ «Максимум-Південь-Плюс» 6.08.2014р. (а.с.64 об, 84).

Оскільки позивач, після отримання вимоги не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту, ТОВ «Екопік-Україна», у відповідності до вимог іпотечного договору та Закону, звернуло стягнення на іпотечне майно, а саме: житловий будинок №8 та земельну ділянку площею 0,235га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться по АДРЕСА_1 та звернулось із відповідною заявою до державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне майно.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 18.07.2014р. за реєстровим №513, державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусовою В.В. 10.10.2014р. прийнято рішення №16400593 (а.с.128) про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «Екопік-Україна», а саме: житловий будинок №8 та земельну ділянку площею 0,235га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Державним реєстратором реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області Москаленко І.С. до Державного реєстру прав внесено запис від 7.10.2014р. за №7313180 про право власності за ТОВ «Екопік-Україна» на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок №8 та запис №7313076 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач у своїх вимогах посилається на порушення державним реєстратором його прав щодо спірного майна, та вказує, що реєстрація відбулась із порушення ст.37 ЗУ «Про іпотеку», оскільки не була проведена оцінка іпотечного майна перед набуттям права власності за договором відступлення права вимоги.

Перевіряючи правомірність дій державного реєстратора та підстави, за якими позивач просить визнати ці дії неправомірними, суд першої інстанції виходив з наступного.

За правилами ч.1 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» від 5.06.2003р. №898-IV (далі - Закон №898-IV) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено в абз.1 ст.33 ЗУ №898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Зі змісту ст.12 ЗУ «Про іпотеку» випливає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.35 Закону №898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Екопік-Україна», у відповідності до вищенаведених норм Закону, сповістила боржника про усунення порушень та повідомила, що у разі не виконання зобов'язань, іпотекодержатель буде приймати рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання та у відповідності до вимог договору.

Матеріалами справи підтверджено, і цей факт не спростував в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, що вимогу про усунення порушення від 1.08.2014р. позивач отримав 6.08.2014р. А звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб реєстрації права власності Іпотекодержатель реалізував 10.10.2014р., тобто з дотримання тридцятиденного терміну, наданого позивачу для виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

З іпотечного договору від 20.10.2011р. за реєстровим №2711 вбачається, що відповідно до пп.4.1.2 - 4.1.4, п.4 цього договору іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів іпотекодавцем не буде виконано вимогу про усунення порушення зобов'язань, яка надсилається іпотекодавцю. Іпотекодержатель має право на свій розсуд, а саме: - застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст..37 ЗУ «Про іпотеку», а саме: - від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановлено ст. 38 ЗУ «Про іпотеку»; - звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; - звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. У письмовій вимозі про усунення порушення зазначається спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

У відповідності до п.п.5.1.1-5.1.3. п.5 «Застереження про задоволення вимог іпотеко держателя» Іпотечного договору від 20.10.2011р. №2711, іпотекодержатель набуває право на задоволення вимог із предмета іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів іпотекодавець не задовольнить вимоги іпотекодержателя про усунення порушень або умови основного договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається це застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ЗУ «Про іпотеку».

Отже, пунктом 5 іпотечного договору від 20.10.2011р. за № 2711 сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) боржником своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя.

Виходячи з вищенаведених норм Закону, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що іпотекодержателем - ТОВ «Екопік-Україна» дотримано умов іпотечного договору, передбачені договором стосовно позасудового врегулювання питання про звернення стягнення (надіслання вимоги про усунення порушень) та способу звернення стягнення на предмет іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Що стосується твердження позивача, що вимога про усунення порушень в частини погашення боргу не містить способу звернення стягнення на іпотечне майно, та не є вимогою в розумінні цього договору, то судом першої інстанції вірно встановлено, що вказане посилання спростовується умовам договору та Закону.

У своїх вимогах, позивач вказує на відсутність оцінки майна під час передачі його у власність. Однак, як вбачається з матеріалів справи, і цей факт спростували в судовому засіданні відповідачі, оцінку спірного майна проведено ТОВ «Оціночна компанія «Аспект» 7 жовтня 2014р. про що наданий відповідний оціночний звіт.

Що стосується дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності на іпотечне майно, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами ч.1 ст.19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 1.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Як визначено ч.7 ст.16 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р. заява долучається до реєстраційної справи.

За правилами п.22 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор вносить записи до державного реєстру на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно із п.36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.38 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу.

Як зазначено в п.46 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотеко держателю іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушення зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотеко держателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Виходячи із зазначених положень та Закону, судова колега вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що державним реєстратором рішення за №16400593 від 10.10.2014р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок №8 та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, порушень щодо реєстрації не допустило.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум-Південь-Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний тест судового рішення виготовлено 27.11.2015р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

І.О. Турецька