Постанова № 53925990, 17.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/717/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Найденко О.І.

з участю: представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування:

- Податкових повідомлень-рішень від 26 січня 2015 року:

1. №0000321703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) у загальний сумі 246 159,58 грн. (в т.ч. за основним платежем - 196 927, 66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49 231, 92 грн.);

2. №0000331703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у загальній сумі 282 043,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 225 635 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 408, 75 грн.);

3. №0000341703 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 5 381 463,50 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки;

- Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 січня 2015 року №Ф-0001331703 зі сплати єдиного внеску у сумі 120 639, 94 грн.

- Рішення №0001321703 від 26 січня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 9 375,14 грн.;

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що підставою для висновку про заниження валового доходу в акті перевірки зазначено розмір торговельної націнки 20%. Даний висновок не підтверджений жодним документом і є припущенням перевіряючих. Відповідач застосував метод визначення валового доходу, не передбачений ПК України. Крім того, на думку позивача, при використанні в господарській діяльності транспортних засобів він мав право не виписувати в 2012 року подорожні листи. До перевірки надані документи на підтвердження понесених позивачем витрат з придбання пального для використання в господарській діяльності. В акті перевірки не наведені дані про операції з постачання товарів, які здійснені позивачем та не враховані при визначенні об'єкта оподаткування ПДВ.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких вказано, що оскаржувані рішення та вимога прийняті за наслідками планової перевірки позивача, висновки акту перевірки відповідають обставинам справи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У листопаді-грудні 2014 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, результати якої оформлені актом від 25 грудня 2014 року №1004/14-03-17-03-08/НОМЕР_1.

Перевіркою виявлено наступні порушення:

· п.177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено ПДФО на суму 196 927,66 грн.;

· п.п.185.1 а) п.185.1 ст. 185, п.п.187.1 б) п.187.1 ст. 187, п.198.3, 198.4 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 225 635 грн.;

· п.п.7.1.2 п.7.1, п.7.3 ст. 7, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: порушено порядок нарахування, обчислення та строки сплати єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу, чим занижено єдиний внесок на суму 120 639,94 грн.;

· п.2.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 не відображено в книгах обліку доходів і витрат фактично отриману суму готівки за реалізацію товару на суму 1 076 292,70 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято спірні рішення та вимога.

В акті перевірки зроблено розрахунок вартості придбаного товару, який реалізовано за 2012 рік виходячи з залишку нереалізованого товару без націнки, кредиторської заборгованості, перерахованих на придбання запчастин коштів, товарних чеків на придбання за готівку.

За розрахунками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва вартість придбаного за 2012 рік товару складає 5 136 696,97 грн., а за даними декларації позивача про майновий стан і доходи за 2012 рік 5 138 643 грн. Розбіжність склала 1 946,03 грн.

Згідно листа позивача від 24 грудня 2014 року середня торгова націнка за 2012-2013 роки склала від 6 до 40 відсотків.

З урахуванням середньої торгової націнки у розмірі 20% валовий дохід позивача за 2012 рік був визначений відповідачем у сумі 6 164 036,36 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено заниження позивачем суми валового доходу за 2012 рік на суму 706 971,36 грн.

Аналогічним чином розраховано вартість придбаного за 2013 рік товару - 3 782 697,78 грн., а за даними декларації за 2013 рік - 3 783 900 грн. Розбіжність складає 1 203,22 грн.

З урахуванням середньої торгової націнки 20% валовий дохід позивача за 2013 рік склав 4 539 237,34 грн. Таким чином, перевіркою встановлено заниження позивачем суми валового доходу за 2013 рік на суму 369 322,34 грн.

Щодо витрат позивача у 2012-2013 роках.

Перевіркою встановлено, що позивач у 2012 рік поніс інші витрати (податкові платежі, доставка товару, охорона, дизпаливо, комісія банку та ін.) на загальну суму 125 780 грн. За даниими декларації - 92 555,59 грн.

Розбіжність складає 33 224,41 грн. (сума придбаного дизпалива, використання якого не підтверджено подорожніми листами).

У 2013 році позивач поніс інші витрати (податкові платежі, доставка товару, охорона, дизпаливо, комісія банку та ін.) на загальну суму 155 823 грн. За даними декларації - 110 091,39 грн.

Розбіжність складає 45 731,61 грн. (сума придбаного дизпалива, використання якого не підтверджено подорожніми листами).

Таким чином, на підставі викладеного вище, відповідачем встановлено заниження позивачем ПДФО у розмірі 126 164,10 грн. за 2012 рік і 70 763,56 грн. за 2013 рік.

У зв'язку з заниженням позивачем чистого оподаткованого доходу, перевіркою встановлено заниження єдиного внеску за 2012-2013 роки на суму 120 639,94 грн.

Заниження валового доходу потягло також заниження податкових зобов'язань з ІІДВ за 2013 роки на суму 225 635 грн.

Крім того, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 10 377 грн., що виникло за рахунок включення до складу податкового кредиту витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю позивача, а саме: придбання дизельного пального у ТОВ "Сервісна компанія "Формула".

Перевіркою підтверджено, що позивач відображав у книзі обліку доходів та витрат суми, які надходили на розрахункові рахунки, однак розбіжності, виявлені в ході перевірки, на суму 706 971,36 грн. за 2012 рік і 369 321,53 грн. за 2013 рік не відображені в книзі обліку доходів і витрат.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів перед судом законність рішень та вимоги, які є предметом розгляду даної справи, отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.21.1.1. п.21.1 ст. 21 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.177.1 ст. 177 України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В п.177.2, п.177.3 ст. 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) на доходи фізичних осіб.

Згідно з п.177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 177.5.3 п.177.5 ст. 177 ПК України передбачено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п.177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат було затверджено Наказом ДПА України №1025 від 24 грудня 2010 року (яки втратив чинність на підставі Наказу Міністерства доходів і зборів №481 від 16 вересня 2013 року).

З матеріалів справи вбачається, що викладений в акті перевірки висновок відповідача щодо завищення позивачем суми валового доходу за 2012 рік та 2013 рік розраховані з урахуванням середньої торгової націнки 20%, яка була розрахована ДПІ та встановлена за результатами перевірки при проведенні аналізу придбаного з проданим товаром.

В акті перевірки не зазначено, на підставі якої законодавчої норми підприємець при обчисленні валових витрат, вартість яких підтверджується первинними документами, має нараховувати на них торгову націнку саме у такому розмірі.

З пояснень, наданих представниками сторін у судовому засіданні, судом першої інстанції було встановлено, що в декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_2 вказав націнку на товари на рівні 6%, у той час як звіркою вибірково по товарам встановлено націнку 40%, 47% і 26%.

Однак, на стадії ціноутворення торгова націнка визначається підприємцем самостійно та листом від 24 грудня 2014 року №2412-01 (наданим у відповідь ДПІ від 04 грудня 2014 року № 3369/С/14-03-17-24) ФОП ОСОБА_2, в ході перевірки, зазначено коливання розміру торгової націнки на товари від 5 до 40% на протязі 2012-2013 років, та визначено середню торгову націнку у розмірі 6%.

Представник відповідача не зазначив норму діючого податкового законодавства, на підставі якої була розрахована середня торгова націнка саме у розмірі 20%.

Таким чином, судова колегія вважає, що ДПІ не доведено правомірність застосування середньої торгової націнки у розмірі 20% та, у подальшому, визначення на її підставі, розміру чистого оподатковуваного доходу та ПДФО підприємця.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в акті перевірки посилається на порушення позивачем п.177.4 ст. 177 ПК України, але жодних обґрунтувань порушення зазначеної норми або посилань на відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують понесення ним витрат не викладено.

Судова колегія погоджується з висновком контролюючого органу щодо завищення валових витрат у 2012 році в сумі 33 224, 41 грн. та у 2013 році в сумі 45 731, 61 грн., яку склала вартість придбаного дизельного пального, використання якого ФОП ОСОБА_2 не підтверджена дорожніми листами, оскільки списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю їх використання з урахуванням норм витрат на підставі ст. 138, п.177.4 ст. 177 ПК України, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25 лютого 2009 року "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", Наказом Державного комітету статистики України "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та інструкції про порядок її застосування" №74 від 17 лютого 1998 року, спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля".

Однак, у зв'язку з тим, що суд не повинен підміняти податковий орган та не наділений повноваженнями розраховувати штрафні санкції по періодам та перераховувати розмір штрафу, визначений відповідачем за весь період перевірки, податкове повідомлення-рішення №0002321704 від 26 травня 2015 року підлягає скасуванню повністю.

Щодо неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000331703 від 26 січня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 282 043,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 225 635 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 408, 75 грн.) судова колегія зазначає наступне.

Посилаючись на порушення ФОП ОСОБА_2 вимог пп. 198.3, 198.4 ст. 198 ПК України та зазначаючи, що до складу податкового кредиту позивачем були включені витрати на придбання дизельного пального у ТОВ "Сервісна компанія "Формула" для його транспортних засобів, відповідач не довів суду, що вказані витрати не пов'язані з його господарською діяльністю.

Разом з тим, оскільки ДПІ неправомірно розрахувало середню торгову націнку у розмірі 20% та на підставі цього дійшла висновку про заниженням валового доходу за 2012-2013 роки (за даними перевірки встановлено заниження підприємцем суми валового доходу без урахування суми ПДВ), та, у зв'язку з цим, відповідно, дійшла неправомірного висновку про заниження податкових зобов'язань по ПДВ за період 2012-2013 роки на загальну суму 225 635 грн.

З підстав неправомірного застосуванням відповідачем середньої торгової націнки у розмірі 20% та встановлення заниження валового доходу за 2012-2013 роки (Акт (а.с.69-71)) є також протиправним, а тому, підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №000034170 від 26 січня 2015 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 5 381 463,50 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Так, за даними декларації про майновий стан і доходи за 2012-2013 роки валовий дохід був збільшений на загальну суму 1 076 292,7 грн. (у т.ч. за 2012 рік в сумі 706 971,36 грн., за 2013 рік в сумі 369 321,34 грн.) відображені в книгах обліку доходів і витрат, які ведуть громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (Форма № 10), в той же час, як розбіжності, виявлені в ході перевірки (без ПДВ) не відображені у вищевказаній книзі.

Таким чином, ДПІ здійснений неправомірний висновок про порушення п.2.2, п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 ФОП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 по 31 грудня 2013 року у зв'язку з тим, що він не оприбутковував готівкові кошти, отримані у 2012-2013 роках (не зробив запис в книгах обліку доходів та витрат та не відобразив в розділі III податкової декларації про майновий стан і доходи за вказані періоди).

Крім того, з підстав викладених вище, з визначених перевіркою розмірів валового доходу та валових витрат, судова колегія вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 120 639,94 грн. Ф-0001331703, у зв'язку з тим, що підставою для її оформлення послугували посилання п.п.2.5.3. Акту (арк. 20) ДПІ на встановлення перевіркою розбіжностей у визначенні розміру сум чистого доходу позивача за перевірений період та за даними перевірки суми доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини, у зв'язку з чим встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 порядку нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, чим занизив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 120 639,94 грн.

Таким чином, підлягає скасуванню і рішення від 26 січня 2015 року №0001321703 (яке прийнято на підставі п.3 ч.11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування") про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 9 375,14 грн. (винесено з тих же підстав) за порушення пп.7.1.2 п.7.1., п.7.3 ст. 7, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Отже, враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про заниження ФОП ОСОБА_2 в 2012-2013 роках валового доходу, ПДФО від здійснення підприємницької діяльності, ПДВ, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету, порушення строку його сплати не ґрунтується на нормах діючого податкового законодавства, а тому, винесені на підставі цих висновків податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2015 року №0000321703, №0000331703, №0000341703, рішення №0001321703 від 26 січня 2015 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 січня 2015 року №Ф-0001331703 зі сплати єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, і, відповідно, необхідність в їх задоволенні.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п.3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Визнати протиправними та скасувати:

- Податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2015 року:

1. №0000321703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальний сумі 246 159,58 грн. (в т.ч. за основним платежем - 196 927, 66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49 231, 92 грн.);

2. №0000331703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 282 043,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 225 635 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 408, 75 грн.);

3. №0000341703 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 5 381 463,50 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки;

- Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 січня 2015 року №Ф-0001331703 зі сплати єдиного внеску у сумі 120 639, 94 грн.;

- Рішення №0001321703 від 26 січня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 9 375,14 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 листопада 2015 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.