Постанова № 53925897, 26.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Львів Справа № 876/10403/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року по справі № 813/3140/15 за позовом ОСОБА_4 до відділу Держземагентства у Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу Держземагентства у Золочівському районі Львівської області, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача в наданні їй витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0543 га, зобов'язати відповідача видати їй витяг з Державного земельного кадастру про зазначену земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що за наявності виготовленої належним чином технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі відповідачем безпідставно відмовлено у її державній реєстрації та у видачі витягу з Державного земельного кадастру з посиланням на невизначення її меж.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві, а також на те, що судом першої інстанції не враховано, що єдиним власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до смерті була її мама ОСОБА_5, якою складено заповіт на неї, а тому посилання відповідача на невизначення права власності на вказану земельну ділянку є безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої позивачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданим Золочівською міською радою Львівської області 02 грудня 1997 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Золочівської міської ради за № 955, ОСОБА_5 в м. Золочеві належали на праві приватної власності дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка № 1, розташована за адресою: вул. Спадиста, 13, площею 0,0633 га; земельна ділянка № 2, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0692 га.

Щодо однієї з цих земельних ділянок, а саме земельної ділянки № 2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0692 га, ОСОБА_5 за життя вчинила ряд правочинів.

Відповідно до договору дарування від 01 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 4691, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, м. Золочів, площею 0,009 га.

Відповідно до договору дарування від 02 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 1781, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_8 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з відміткою на державному акті площа не зазначена).

Натомість, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0633 га, на момент смерті належала ОСОБА_5 на праві власності.

23 жовтня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 3077, відповідно до якого належні їй на праві власності житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і дворовими спорудами та земельну ділянку для обслуговування цього житлового будинку і господарських будівель, що розташовані у АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть від 13 червня 2013 року серії НОМЕР_2) позивач з метою оформлення права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (згідно з державним актом на право приватної власності на землю площа вказаної земельної ділянки становила 0,0633 га, а після обмірів та обрахунків - 0,0543 га) та звернулась до відділу Держземагентства з Золочівському районі Львівської області з проханням надати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для оформлення спадщини.

Листом від 26 січня 2015 року № 31-1311-0.2-295/2-15 відділом Держземагентства у Золочівському районі Львівської області було відмовлено ОСОБА_4 у видачі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, яка згідно із згаданим вище державним актом належала ОСОБА_5, перебуває у спільній часткові власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відтак, вони повинні володіти, користуватись і розпоряджатись нею за спільною згодою. Зазначено, що нереалізація ОСОБА_2 права на виділ в натурі своєї частки та непогодження її меж з ОСОБА_4 під час оформлення нею технічної документації із землеустрою виключає можливість видачі відповідачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України підставою набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є прийняття ними спадщини.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначений статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якої для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Таким чином, вказаним Законом передбачений виключний перелік підстав, за наявності яких державний кадастровий реєстратор відмовляє у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, в іншому випадку він зобов'язаний зареєструвати земельну ділянку.

Як видно з матеріалів справи, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належала на праві власності ОСОБА_5

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і дворовими спорудами та земельну ділянку, що розташовані у АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_4

З метою оформлення спадщини на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0543 га, ОСОБА_4 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та 21 січня 2015 року звернулась до відділу Держземагентства у Золочівському районі Львівської області із заявою та необхідними для цього документами для отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відмовляючи в задоволенні зазначеної заяви, відповідач посилався на відсутність чіткого визначення меж земельної ділянки померлої ОСОБА_5, оскільки частину земельної ділянки було подаровано ОСОБА_2, яким не виготовлено правовстановлюючих документів і відповідно не визначено межі його земельної ділянки в натурі.

Така відмова відділу Держземагентства у Золочівському районі Львівської області у державній реєстрації земельної ділянки не містить вказівки на конкретні порушення позивачем вимог законодавства щодо документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, чи на інші обставини, які виключають можливість здійснення такої реєстрації.

Посилання відповідача на невизначення права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, є безпідставними, оскільки єдиним власником вказаної земельної ділянки була ОСОБА_5, якою складено заповіт на ОСОБА_4, а невизначення меж земельної ділянки, подарованої ОСОБА_2 із земель належних ОСОБА_5, вказаних обставини не спростовує, оскільки ОСОБА_2 було подаровано частину іншої земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, Львівська область.

Отже, суд вважає, що відповідачем, всупереч вимог статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», безпідставно відмовлено ОСОБА_4 в державній реєстрації земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0543 га та не видано витяг про неї з Державного земельного кадастру.

Вказані обставини суд першої інстанції не врахував, в результаті чого прийшов до помилкового висновку про правомірність відмови позивачу у видачі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року по справі № 813/3140/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_4 до відділу Держземагентства у Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії відділу Держземагентства у Золочівському районі Львівської області щодо відмови у видачі ОСОБА_4 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Зобов'язати відділ Держземагентства у Золочівському районі Львівської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0543 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та видати ОСОБА_4 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2015 року.