Ухвала суду № 53925840, 04.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 р. Справа № 876/12345/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські торгівельні мережі» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські торгівельні мережі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року №0003862201 та №0003872201, -

В С Т А Н О В И В:

02.09.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року № 0003862201 та № 0003872201.

В обґрунтування вимог зазначає, що висновки Луцької ОДПІ про порушення позивачем статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу(далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13534,00 грн., підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 15564,00 грн. є помилковими, а відтак податкові повідомлення-рішення протиправними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські торгівельні мережі» подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Звертає увагу на те, що висновки Луцької ОДПІ в акті перевірки здійснені на основі акта перевірки ТзОВ «ВК «Віконні системи», однак законодавство не містить норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларування ними податкової звітності. У зв'язку з цим, можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності, не можуть бути підставою для позбавлення ТзОВ «Українські торгівельні мережі», як добросовісного платника податків, права на формування податкового кредиту з ПДВ. Правочин з контрагентом (договір від 04.10.2011 року) на момент розгляду справи не був визнаний ні нікчемним, ні в судовому порядку недійсним.

Також вважає, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару (зареєстрованого як платник ПДВ та якому присвоєний ПІН) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товарів та послуг з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, з 19 квітня по 25 квітня 2013 року на підставі направлення від 19 квітня 2013 року №001334, наказу від 19 квітня 2013 року №1627, виданих Луцькою ОДПІ, та згідно з пунктом 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Українські торгівельні мережі» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «ВК «Віконні системи» за період з жовтня 2011 року по січень 2013 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 08 травня 2013 року № 2685/22.1/34310279 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2011 року на загальну суму 13534,00 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету за четвертий квартал 2011 року на загальну суму 15564,00 грн..

На підставі акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року №0003862201 та №003872201.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень рішеннями Головного управління Міндоходів у Волинській від 04 липня 2013 року №588/10/10.2-06 та Міністерства доходів і зборів України від 12 серпня 2013 року №8646/6/99-99-10-01-15 самі рішення Луцької ОДПІ залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Також встановлено, що 04 жовтня 2011 року між ТзОВ «Українські торгівельні мережі» ,як замовником, та ТзОВ «ВК «Віконні системи», як підрядником, було укладено договір підряду № 4/10.

Згідно з умовами договору підряду замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами та засобами (та/або силами і засобами субпідрядників) на замовлення замовника та у відповідності до умов договору виконати будівельно-монтажні роботи згідно з проектною документацією, по реконструкції та переоснащенню на об'єктах замовника, що розташовані за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Грушевського, 103/1.

Відповідно до пункту 4.1 договору підряду загальна вартість робіт визначається на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Оплата вартості проводиться по завершенню робіт, що передбачені договором, протягом 20-ти робочих днів з моменту підписання кожного акту прийому-передачі виконаних робіт, в якому зазначається тривалість виконання робіт та їх вартість (пункт 5.1 договору). Пунктом 8.1 договору встановлено, що здача-приймання робіт (кожного окремого етапу виконаних робіт) здійснюється сторонами за актом прийому-передачі в останній робочий день кожного календарного місяця в якому підрядником виконувались роботи, що передбачені договором. Договір укладено на строк до 31 грудня 2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Актом прийому-здачі виконаних робіт від 26 жовтня 2011 року №305 встановлено, що вартість виконаних робіт становить 81202,41 грн., в тому числі ПДВ - 13533,73 грн. Розрахунки між ТзОВ «Українські торгівельні мережі» та ТзОВ «ВК «Віконні системи» за договором здійснювалися сторонами у безготівковій формі.

ТзОВ «ВК «Віконні системи» виписано податкову накладну від 26 жовтня 2011 року № 163. ПДВ у сумі 13533,73 грн. за податковою накладною позивач включив до податкового кредиту за жовтень 2011 року, а 67668,68 грн. - до складу валових витрат за четвертий квартал 2011 року

Для перевірки достовірності даних, визначених у наданих позивачем для перевірки документах, Луцькою ОДПІ відповідно до статті 83 ПК використано матеріали ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська - акт за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВК «Віконні системи» від 21 грудня 2012 року № 7212/224/33972398 (а.с.79-164). Зі змісту зазначеного акта слідує, що місцезнаходження посадових осіб такого платника податків не встановлено; за податковою адресою воно не знаходиться. ТзОВ «ВК «Віконні системи» зареєстроване як юридична особа 13 січня 2006 року. Основним його видом діяльності є виробництво будівельних виробів із пластмас. Підприємство не має філій, дочірніх підприємств, відокремлених структурних підрозділів (в тому числі у м. Дрогобич Львівської області - за місцем розташування орендованого приміщення позивача, щодо якого уклався в подальшому договір на виконання будівельних робіт).

При перевірці технологічних можливостей ТзОВ «ВК «Віконні системи» до вчинення будівельних робіт відповідно до предмету договору підряду від 04 жовтня 2011 року № 04/10, позивачем надано витяг з Єдиного ліцензійного реєстру про наявність у підрядника ТзОВ «ВК «Віконні системи» ліцензії на виконання будівельних робіт строком з 12 жовтня 2011 року по 12 жовтня 2016 року.

Разом з тим, згідно з висновками акта перевірки від 21 грудня 2012 року № 7212/224/33972398 у ТзОВ «ВК «Віконні системи» відсутні виробничі та трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності, не підтверджено наявність оподатковуваних операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції також зазначив, що перевіркою, за наслідками якої ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт від 21 грудня 2012 року № 7212/224/33972398, не досліджувалися відносини між позивачем та ТзОВ «ВК «Віконні системи», однак ним встановлено відсутність технологічних можливостей для ведення господарської діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що з наданих позивачем документів не можна встановити ні характер робіт, ні їх обсяг та дійсну вартість, а з огляду на доводи відповідача - і про виконання робіт власне ТзОВ «ВК «Віконні системи». З наданих суду копій наказів позивача про відрядження також не вбачається про здійснення технічного нагляду за ходом виконання будівельних робіт ТзОВ «ВК «Віконні системи», як це було передбачено пунктами 3.5, 7.2 договору підряду від 04 жовтня 2011 року № 04/10.

Суд першої інстанції прийшов до висновків, що доводи відповідача щодо необґрунтованого декларування валових витрат та податкового кредиту за виписаними таким постачальником документами, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та оцінки тих доказів, які була надані сторонами у справі.

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента робіт, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на недостатність доказів підтверджуючих фактичне виконання робіт та придбання товарів у контрагента, виходячи з наступного.

Податкові зобов'язання з ПДВ, у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Проте, як правильно відзначив суд першої інстанції, сама по собі наявність оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар чи роботи до складу податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці, внаслідок чого виконання будівельних робіт, поставка матеріалів для їх виконання тощо повинні підтверджуватись первинними документами, які властиві для цих операцій.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що з наданих позивачем документів не можна встановити ні характер робіт, ні їх обсяг та дійсну вартість, зокрема і про виконання робіт власне ТзОВ «ВК «Віконні системи». Також матеріалами справи не встановлено здійснення технічного нагляду за ходом виконання будівельних робіт ТзОВ «ВК «Віконні системи», як це було передбачено пунктами 3.5, 7.2 договору підряду від 04 жовтня 2011 року № 04/10.

Розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентами, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Колегія суддів, надаючи оцінку обставинам справи звертає увагу на ст. 877 ЦК України якою встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

При цьому, позивачем не надано доказів щодо підтвердження фактичного виконання ремонтно-будівельних робіт TOB «ВК «Віконні системи». В матеріалах справи відсутні відомості про наявність у сторін по договору підряду, проектної документації та узгодженої кошторисної документації на здійснення підрядних робіт. Предмет даного договору носить загальний характер, без конкретизації які саме роботи повинні проводитись, їх перелік та об'єми.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, не спростованим доводами апеляційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160 ст,ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські торгівельні мережі» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 803/1862/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль