Ухвала суду № 53925827, 24.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 876/7533/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року по справі № 813/329/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Галичина-Авто" до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Галичина-Авто» звернулось з позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2015 року № 0000072201/333 та № 0000082201/334 .

На підтвердження позовних вимог посилається на те, що податковим органом безпідставно за наслідками перевірки, всупереч нормам Податкового кодексу України необґрунтовано, на підставі помилкового висновку щодо безтоварності господарських операцій між ПАТ «Галичина-Авто» та ТзОВ «Електроконтакт-Захід», винесено податкові повідомлення - рішення № 0000072201/333 , № 0000082201/334 від 15 січня 2015 року. Таким чином, позивач вважає, що дії щодо проведення вищевказаної перевірки - протиправними, а податкові повідомлення - рішення скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення - рішення від 15 січня 2015 року № 0000082201\334, № 0000072201\333 видані Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС У Львівській області.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України, яка покликаючись на те, що постанова прийнята внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ПАТ «Галичина-Авто» відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що висновки податкового органу ґрунтуються на підставі досліджених під час перевірки документів, наданих ПАТ «Галичина-Авто» і ТзОВ «Електроконтакт-Захід», а також інформації, отриманої у передбаченому податковим законодавством порядку від інших органів щодо встановлення реального здійснення господарських операцій між ПАТ «Галичина-Авто» з ТзОВ «Електроконтакт-Захід».

За таких обставин вважає, що реальність виявлених при перевірці господарських операцій ПАТ «Галичина-Авто» була неможлива, оскільки згідно з матеріалами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ( акт від 19 серпня 2013 року № 81/18/22-1009/23272445), в акті ТзОВ «Електроконтакт-Захід» зроблено висновок щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТзОВ «Електроконтакт-Захід» з ТОВ «Лідерком» у січні 2012 року на загальну суму 25401,36 грн. в тому числі ПДВ 4233,56 грн. та подальшої реалізації виконаних робіт ПАТ «Галичина-Авто» на загальну суму 115471,39 грн. в тому числі ПДВ 19245,23 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що в період з 10 грудня 2014 року по 16 грудня 2014 року проводилась позапланова виїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства «Галичина-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства підчас здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Електроконтакт-Захід» за період з 01 грудня 2011 по 31 грудня 2012 року. За результатами даної перевірки складено акт № 3655/22-01/32801235 від 23.12.14 р. (далі - Акт).

Згідно з висновком акту перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення :

1) порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14,п.44.3 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, и.138.2, п.п.138.10.2., п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього у суму 2 340,00 грн. (дві тисячі триста сорок гривень 00коп.), в тому числі за 2012 рік в сумі 468,00 грн. (чотириста шістдесят вісім грн. 00коп.), за 2013 рік в сумі 1 872,00 грн.(одна тисяча вісімсот сімдесят дві грн. 00коп.).

2) порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення значення рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за січень 2012року у сумі 2 579,00 (дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 00коп), та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за січень 2012року в сумі 16 667,00грн (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000072201/333 від 15.01.2015 та № 0000082201/334 від 15.01.2015 які отримані Товариством 15.01.2015року.

Позивачем оскаржені висновки, викладені в акті перевірки, однак у відповіді зазначено те, що представники контролюючого органу не вбачають підстав для перегляду висновків, зроблених в акті перевірки.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до п. 14.1.56 ст. 14 ПК України дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 134.1.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті і ці доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Пункт 44.1 ст. 44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Галичина-Авто» та ТзОВ «Електроконтакт-Захід» було укладено договір № 1545 від 12 грудня 2011 року на реконструкцію мережі електропостачання котельні ПАТ «Галичина-Авто».

Апеляційним судом встановлено, що господарські відносини ПАТ «Галичина Авто» з ТОВ «Електроконтакт - Захід» підтверджуються договором підряду № 1545 від 12 грудня 2011 року, локальними кошторисами, календарним графіком виконання робіт, розрахунковими документами. Надана позивачем суду документація про початок будівельних робіт із наступними змінами свідчить про ведення робіт із реконструкції та технічного переоснащення ПАТ «Галичина - Авто» ТОВ «Електроконтакт - Захід», що діяло на підставі ліцензії АВ № 517783, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією на проведення робіт підвищеної небезпеки № 291.11.46-31.20.1.

Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім того, згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено те, що в акті ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України від 23 грудня 2014 року № 3655/22-01/32801235 зазначено, що з матеріалів перевірки ТзОВ «Електроконтакт-Захід», отримано інформацію про те, що будівельно - монтажні роботи для ПАТ "Галичина - Авто" виконувались із залученням субпідрядника ТзОВ «Лідерком», про що свідчать акти виконаних робіт, надані ТзОВ «Лідерком» для ТзОВ «Електроконтакт-Захід».

Вказані висновки акта перевірки ТзОВ «Електроконтакт-Захід», на думку апеляційного суду, не створюють жодних правових наслідків для ПАТ "Галичина - Авто", так як будівельно - монтажні роботи, на переконання ПАТ "Галичина - Авто", були виконані ТзОВ «Електроконтакт-Захід», про що ТзОВ «Електроконтакт-Захід» було надано ПАТ "Галичина - Авто" відповідні перивнні бухгалтерські документи.

Про залучення ТзОВ «Електроконтакт-Захід» до виконання будівельно - монтажних робіт на замовлення ПАТ "Галичина - Авто" субпідрядників позивачу відомо не було, так як первинні бухгалтерські документи були надані ТзОВ «Електроконтакт-Захід», роботи за договором були виконані в повному обсязі і в строк передбачений договором.

Відображення ТзОВ «Електроконтакт-Захід» в первинних документах недостовірних відомостей, щодо виконавця для ПАТ "Галичина - Авто" будівельно - монтажних робіт, зумовлює відповідальність саме ТзОВ «Електроконтакт-Захід», та не може створювати для ПАТ "Галичина - Авто" негативних наслідків, оскільки відбувалось без відома ПАТ "Галичина - Авто".

У зв"язку з тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, винесені з покликанням на акт перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання ТзОВ «Електроконтакт-Захід», який не може бути визнані допустимим доказом по справі, складення зазначених податкових повідомленнь - рішеннь є безпідставним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржувані податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого їх слід визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року по справі № 813/329/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник