Рішення № 53925110, 30.11.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 667/10964/15-ц Головуючий в І інстанції: Спічак О.Б.

Номер провадження №22-ц/791/3122/2015 Доповідач: Вейтас І.В.

Категорія: 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар Павловській Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 09 лютого 2015 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20 жовтня 2011 року за вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю марки «Nissan» завдано шкоду. Власнику пошкодженого автомобіля ОСОБА_5 МТСБУ було виплачено вартість шкоди в розмірі 32333,93 гривні та витрати на встановлення розміру шкоди і збирання документів в розмірі 840 гривень, оскільки на час ДТП ОСОБА_4 не мав договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач просив на підставі ст.1191 ЦК України та ст.38 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягнути з ОСОБА_4 кошти в розмірі 33173,93 гривні.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 9 лютого 2015 року з ОСОБА_4 на користь МТСБУ в порядку регресу стягнуто 33173,93 гривні та судові витрати в розмірі 331,74 гривні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, в апеляційній скарзі зазначає, що вимоги позивача не є регресними, а заміна боржника у зобовязанні, яке виникло 20 жовтня 2011 року є суброгацією, і відповідно позивач звернувшись до суду в грудні 2014 року пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Рішення суду в апеляційному порядку переглядається вдруге.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП, внаслідок якого пошкоджено автомобіль ОСОБА_6, сталася з вини відповідача, який не є особою, яка застрахована в силу ст.13 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не мав полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, завдав майнову шкоду, а МТСБУ провело виплату страхового відшкодування, тому відповідно до ч.2 ст.38 вказаного Закону має право регресної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП, і строк позовної давності позивачем не пропущений, тому, що починається з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 20 жовтня 2011 року сталася ДТП за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_2, згідно із Полісом від 18 лютого 2009 року була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА».

Відповідальність ОСОБА_4 на час скоєння ДТП застрахована не була.

Постановою Комсомольського районного суду м.Херсона від 09 листопада 2011 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Відповідно до звіту №20 від 7 листопада 2011 року, завдана шкода власнику автомобіля марки «Nissan» складає 42511,88 гривень.

16 січня 2012 року, на підставі заяви ОСОБА_7 про відшкодування шкоди МТСБУ, здійснило виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_7 в розмірі 32333,93 гривень та 840 гривень витрат за послуги аварійних комісарів.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги, про те, що вимоги позивача не є регресними, а має місце суброгація і позивачем пропущено строк позовної давності, такими, що заслуговують на увагу як юридично обґрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у звязку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобовязанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторін у зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності .

Згідно обставин справи, встановлених судом ОСОБА_8 винним у скоєнні ДТП, його відповідальність застрахована не була, МТСБУ виплатило потерпілій стороні страхове відшкодування, тобто відбулася заміна активного субєкта у вже наявному зобовязанні, а отже висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення витрат в порядку регресу є помилковим.

Згідно із ч.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст.257 ЦК України).

Звернувшись до суду 29 грудня 2014 року, МТСБУ пропустило трирічний строк позовної давності, оскільки в даних правовідносинах перебіг позовної давності почався з моменту виникнення страхового випадку, тобто з 20 жовтня 2011 року.

Відповідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_4 звертався до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної даності (а.с.46,47).

Враховуючи, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в звязку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити .

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 09 лютого 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий (підпис) І.В.Вейтас

Судді: (підпис) ОСОБА_2

(підпис) ОСОБА_3

Згідно з оригіналом

Копія рішення оформлена 30 листопада 2015 року

Рішення набирало законної сили 30 листопада 2015 року

Суддя: І.В. Вейтас

Секретар судового засідання: Ю.О. Павловська