Рішення № 53922513, 30.11.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521 8637/15-ц

Провадження №2/521/4017/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

при секретарі Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 частина № 3014 Національної Гвардії України, за участю тертої особи ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування за договором страхування, стягнення матеріальної шкоди, судового збору та витрат повязаних з наданням правової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 частина № 3014 Національної Гвардії України, за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування за договором страхування, стягнення матеріальної шкоди, судового збору та витрат повязаних з наданням правової допомоги, остаточно уточнивши який просить стягнути з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Україна», на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 26560 гривень 68 копійок; суму пені за період з 12.08.2014 року по 24.11.2015 року у розмірі 14943 12 копійок; суму збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 12.08.2014 року по 24.11.2015 року у розмірі 14751 гривень 91 копійку; суму 3% річних за користування грошовими коштами за період з 12.08.2014 року по 24.11.2015 рік у розмірі 1023 (одна тисяча двадцять три) гривні 86 копійок. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 частини № 3014 Національної Гвардії України суму франшизи у розмірі 1000,00 гривень, а також пропорційно з відповідачів судові витрати, у тому числі судовий збір у розмірі 280,11 гривень витрати на правову допомогу у сумі 800,00 гривень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.05.2014 року о 10 годині 40 хвилин на вул. Люсторфська дорога в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу позивача «Mitsubishi Lancer» н/з НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобілю «ЗІЛ» н/з 0313 ф4, яким керував водій ОСОБА_3 Винним в порушенні правил дорожнього руху був ОСОБА_3 водій автомобільної роти солдат строкової служби Національної Гвардії України. Враховуючи вимоги статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 21.05.2014 року командиром ОСОБА_2 частини 3014 внутрішніх військ МВС України ОСОБА_4 було винесено Наказ № 2012 про особисту недисциплінованість та покарання винних, відповідно до якого водію автомобільного взводу автомобільної роти солдату ОСОБА_3, було оголошено догану за особисту неуважність. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «ЗІЛ» н/з 0313 ф4, була застрахована в ПрАТ «СК «Україна». 13.05.2014 року позивач звернувся з заявою до страхової компанії про виплату страхового відшкодування. Відповідно до висновку аварійного сертифікату № 179-12/14 від 25.12.2014 року МП «Універсал ЛТД» вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу 26560,68 гривень. Відповідно до ч.2 ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», крайній строк виплати страхового відшкодування припадав на 12.08.2014 року, таким чином, станом на 24.11.2015 року минуло 469 дні, протягом яких відповідачем порушується зобовязання за договором страхування. При цьому страхова компанія допустила прострочення грошового зобовязання, а тому бездіяльність відповідача призвела до порушення зобовязання з 12.08.2014 року, тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності, а саме: сума пені, сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплати 3% річних від простроченої суми. Також позивачці довелося звернутися за наданням правової допомоги та виплатити МП «Універсал-ЛТД»/ТОВ 800,00 гривень та понести витрати по сплаті судового збору у розмірі 280,60 гривні. Позовні вимоги заявлені до відповідача ОСОБА_2 частини № 3014 Національної Гвардії України про стягнення франшизи в розмірі 1000 гривень, позивач обґрунтовує тим, що відповідно до статті 12 Закону України «По обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, тому ця сума підлягає стягненню з військової частини № 3014 Національної гвардії України, в якій проходив строкову службу солдат ОСОБА_3, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Крім цього надала до суду заяву, в якій просила долучити до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій за затримку виплати грошових коштів станом на 24.11.2015 року.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «СК «Україна» в судові засідання не зявлявся, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки про отримання судових ухвал та повісток, про причини неявки суд не повідомив, заперечення не надав.

Представник ОСОБА_2 частини № 3014 Національної Гвардії України в судовому засіданні заперечував проти позову ОСОБА_1 заявленого до ВЧ № 3014, вказуючи, що не має підстав для стягнення з військової частини франшизи у розмірі -1000 гривень, тому що вся сума може бути стягнута зі страхової компанії, так як це дозволяє встановлений страховим полісом - ліміт відповідальності на одного потерпілого.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 13.05.2014 року о 10 годині 40 хвилин на вул. Люсторфська дорога в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу позивача «Mitsubishi Lancer» н/з НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобілю «ЗІЛ» н/з 0313 ф4, яким керував водій ОСОБА_3

Відповідно до статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, військовослужбовці, військовозобовязані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів внутрішніх справ, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи ( посадові особи), яки надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з наказу № 202 від 21.05.2014 року, виданого ОСОБА_2 частиною 3014 Внутрішніх Військ МВС України «Про особисту недисциплінованість та покарання винних», по факту скоєння ДПТ та порушення Правил дорожнього руху, а саме (ст.10 пункту 3) водієм автомобільного взводу автомобільної роти солдатом ОСОБА_3 в присутності старшого машини сержанта ОСОБА_5 на автомобілі марки ЗІЛ 131 в/н 03-13 ф4 під час руху за маршрутом військова частина 3014 розплідник військова частина 3014. По даному факту, наказом командира частини 3014 № 200 від 20.05.2014 року було призначено проведення службового розслідування. У ході розслідування було зясовано, що 13 травня 2014 року згідно наряду на використання техніки о 10 годині 40 хвилин автомобіль ЗІЛ 131 в/н 03-13 ф4 за яким закріплений водій автомобільного взводу автомобільної роти солдат ОСОБА_3, в присутності старшого машини сержанта ОСОБА_5, виїхали за маршрутом військова частина 3014 розплідник військова частина 3014 та потрапили в ДТП біля вїзду на територію військової частини 3014. З письмового пояснення водія автомобільного взводу автомобільної роти солдата ОСОБА_3 та старшого машини сержанта ОСОБА_5, стало відомо, що 13 травня 2014 року згідно наряду на використання техніки 0 10 годині 40 хвилин за маршрутом (військова частина 3014 розплідник військова частина 3014) рухаючись по вулиці Люстдорфська дорога в напрямку військової частини 3014 в крайньому правому ряді водій ОСОБА_3 увімкнув правий сигнал повороту та прийняв вліво до роздільної лінії між смугами не виїжджаючи на неї, після чого поглянувши в дзеркало заднього виду, переконавшись в тому, що позаду не має транспортних засобів та почав повертати направо для заїзду на територію військової частини 3014. В результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer». Причиною скоєння ДТП та порушення правил дорожнього руху, а саме (ст.10 пункту 3), водія автомобільного взводу автомобільної роти солдата ОСОБА_3 стала особиста неуважність. Наказано: 1. З метою недопущення подібного про даний випадок довести до всіх військовослужбовців військової частини 3014. 2. За особисту неуважність водію автомобільного взводу автомобільної роти солдату ОСОБА_3 оголосити догану. 3. Наказ довести до особового складу в частині, що його стосується.4. Начальнику автомобільної служби провести додаткові заняття зі старшими машин по правилам дорожнього руху. Наказ підписаний командиром військової частини 3014 майором ОСОБА_6, Першим заступником командира військової частини 3014 начальником штабу майором ОСОБА_7.

Як вбачається зі страхового полісу № АІ / 0646914 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.05.2014 року, вказаний договір страхування укладений між ПрАТ «СК Україна» (Страховиком) з одного боку та ОСОБА_2 частиною 3014 м. Одеси (Страхувальником) з іншого боку, на строк до 08.05.2015 року. Згідно з договором страхування від 09.05.2014 року забезпеченим транспортним засобом вказано автомобіль марки «ЗІЛ» н/з 03-13 ф4, 1977 року випуску.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

На підставі частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пункту 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з аварійного сертифікату № 179-12/14 від 25 грудня 2014 року, складеного начальником ВНП з ВЗ, ТОВ МА «Універсал ЛТД « аварійним комісаром ОСОБА_8, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобілю « Mitsubishi Lancer» в результаті його пошкодження при ДТП складає 26560,68 гривень.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

З заяви ОСОБА_1 від 15.05.2014 року на імя Директора ПрАТ «СК «Україна» вбачається, що позивач просить здійснити страхове відшкодування по події, що мала місце 13.05.2014 року з її транспортним засобом, виплатити згідно погодженої калькуляції, шляхом перерахування на її картковий рахунок.

Відповідно до п. 22. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм законодавства дає суду право присудити до стягнення з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 26560, 68 гривень.

Згідно з п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно до положень п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З моменту невиплати, а саме з 12.08.2014 року та до 24.11.2015 р. (дата ухвалення рішення) минуло 469 дні.

Згідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже відповідач повинен сплати позивачці суму збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 12.08.2014 року по 24.11.2015 рік у розмірі 14751,91 гривні, суму 3% річних за користування грошовими коштами за період з 12.08.2014 року по 24.11.2015 рік у розмірі 1023,86 гривень, пеню за несвоєчасне виконання зобовязань у сумі 14943,12 копійок.

Крім того судом встановлено, що автомобіль марки - марки ЗІЛ 131 в/н 03-13 ф4 належить військовій частині 3014 Національної Гвардії України, дорожня транспортна пригода сталася з вини військовослужбовця строкової служби - ОСОБА_3.

Позивач у звязку з тим, що автомобіль зареєстровано за військовою частиною 3014 Національної Гвардії України, просить стягнути з військової частини суму франшизи у розмірі 1000 гривень, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності», в якій вказується, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Однак суд не погоджується з такою правовою позицією сторони позивача, тому що згідно з договором страхування «франшиза» - це сума на яку зменшується страхова виплата передбачена договором страхування, «франшиза» залишається страховій компанії, тому не може бути стягнута на користь позивачки. По даній справі страхова компанія в добровільному порядку страхову виплату не здійснила, а в суму матеріальних збитків, яку позивач просив стягнути зі страхової компанії та яка задоволена судом, вкладена і сума франшизи, що є безумовною підставою для відмови ОСОБА_1 позову в частині заявленої до військової частини № 3014 Національної Гвардії України.

Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, однак частина друга зазначеної статті, встановлює, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. До судових витрат згідно зі ст.79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, повязані з розглядом справи. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю у частині стягнення зі страхової компанії, суд вважає за необхідне стягнути зі на користь позивача витрати повязані з оплатою судового збору у розмірі 280,11 гривні.

Постановою КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд відмовляючи позивачу в стягненні витрат повязаних з наданням правової допомоги враховує Постанову КМУ від 27 квітня 2006 року, крім того приймає до уваги, що стороною позивача не обґрунтовано її розмір. Позивач не надав розрахунку з цього приводу, а тому суд не мав можливості його перевірити. На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 79, 84, 88, 169, 224-226 ЦПК України ст.ст. 15, 22, 23, 549, 625, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного Товариства «Страхова компанія Україна», ОСОБА_2 частина № 3014 Національної Гвардії України, за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної шкоди за договором страхування, судового збору та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (код за ЄДРПОУ 30636550) на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 26560 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 68 копійок; суму пені за період з 12.08.2014 року по 24.11.2015 року у розмірі 14943 (чотирнадцять тисяч девятсот сорок три) гривні 12 копійок; суму збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 12.08.2014 року по 24.11.2015 року у розмірі 14751 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят одну) гривню 91 копійку; суму 3% річних за користування грошовими коштами за період з 12.08.2014 року по 24.11.2015 рік у розмірі 1023 (одна тисяча двадцять три) гривні 86 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (код за ЄДРПОУ 30636550) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 280 (двісті вісімдесят) гривень 11 копійок.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 частини № 3014 Національної Гвардії України про стягнення суми франшизи у розмірі 1000 (одна тисяча ) гривень відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 800 гривень відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області в загальному порядку на протязі десяти днів. Особи, що приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, мають право на його оскарження в десятиденний строк з дня отамання його копії.

Головуючий: